79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.07.2016р. Справа№ 914/1317/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», м.Одеса, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_1
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс», м.Одеса
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АЖУР», м.Львів
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, м.Київ
про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочину
Суддя Щигельська О.І.
при секретарі Зарицькій О.Р.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю
від відповідача-1: ОСОБА_3 - представник за довіреністю
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», м.Одеса в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс», м.Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АЖУР», м.Львів про: визнання недійсним договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р., укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК», ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР» та ТзОВ «Авенсіс»; визнання недійсним договору від 23.12.2014р. про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р., укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТзОВ «Авенсіс»; застосування наслідків недійсності договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р., повернувши сторін у первісний стан, шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису 14195476 з контрольною сумою ДЗЕДВОЗБ18 про державну реєстрацію обтяження рухомого майна ТзОВ «Авенсіс» на підставі договору застави майнових прав від 18.02.2014р. з дати вилучення, а саме з 14.01.2015р.
Ухвалою суду від 19.05.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2016 року, до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ухвалою суду від 06.06.2016р. за клопотанням позивача до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та розгляд справи відкладено на 04.07.2016р. Ухвалою суду від 04.07.2016р. розгляд справи відкладено на 18.07.2016р. у зв'язку з неявкою окремих учасників судового процесу. Ухвалою суду від 18.07.2016р. за клопотанням відповідача-1 строк вирішення спору продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 25.07.2016р., у зв'язку із неявкою окремих учасників судового процесу та для надання можливості учасникам судового процесу подати витребувані судом документи.
Представникам учасників судового процесу роз'яснено їх права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.
Представник позивача в судове засідання 25.07.2016р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№31292/16 від 25.07.2016р.), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, поясненнях (вх.№23513/16 від 06.06.2016р.). Ствердив зокрема, що в лютому 2014 року між позивачем та відповідачем-2 - ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР» укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії, на підставі якого останньому надано кредитні кошти із умовою їх повернення у визначений договором строк. З метою забезпечення виконання відповідачем-2 взятих на себе за цим договором зобов'язань, у лютому 2014 року між позивачем та відповідачем-1 - ТзОВ «Авенсіс» укладено договори застави майнових прав та уступки права вимоги до договору застави майнових прав. Зазначені договори розірвано на підставі договорів, підписаних сторонами у грудні 2014 року. В січні 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК». В межах наданих законом повноважень, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів прийнято рішення про визнання вказаних договорів про розірвання договору застави майнових прав та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав - нікчемними, про що повідомлено контрагентів. Просив позов задоволити та визнати вказані нікчемні договори недійсними, а також застосувати відповідні наслідки недійсності правочинів.
Представник відповідача в судове засідання 25.07.2016р. з'явився, проти позову заперечив з мотивів, наведених у поданому ним відзиві (вх.№31091/16 від 25.07.2016р.). Зокрема, зазначив, що позивачем не доведено, що рішення про визнання спірних договорів нікчемними прийнято Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом тимчасової адміністрації, запровадженої в ПАТ «ІМЕКСБАНК». Також звернув увагу на те, що позивачем не доведено, що на момент розірвання договір застави та уступки права вимоги, боржник прострочив виконання основного зобов'язання. Також ствердив, що після розірвання зазначених договорів, в забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР» за кредитним договором, укладено договори іпотеки, за яким передано ПАТ «ІМЕКСБАНК» як іпотекодержателю інший предмет застави. Таку заміну предмету застави здійснено належним чином. Відтак, вважає визнання спірних договір нікчемними безпідставним, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Відповідачем-2 явки повноважного представника в судове засідання 25.07.2016р. повторно не забезпечено, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце судового засідання його повідомлено належним чином. Так, копії ухвал від 19.05.2016р. про порушення провадження по справі та від 06.06.2016р., надісланих на зазначену у позовній заяві адресу ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР», а саме: 7900, м.Львів, вул.Героїв УПА, буд.73, що відповідає відомостям про місцезнаходження юридичної особи згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, знаходяться в матеріалах справи, повернуті суду установою зв'язку із відмітками: «За закінченням терміну зберігання» та «По незапиту». Копії ухвал суду від 04.07.2016р. та 18.07.2016р. про відкладення розгляду справи також надіслано відповідачу-2 на вказану адресу, однак, на момент проведення судового засідання установою зв'язку не повернуто.
Третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача явки повноважного представника в судове засідання 25.07.2015р. не забезпечено, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином. До матеріалів справи долучено письмові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вх.№25460/16 від 16.06.2016р.), в яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача явки повноважного представника в судове засідання 25.07.2016р. повторно не забезпечено, письмових пояснень по суті спору не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце судового засідання його повідомлено належним чином. Так, копії ухвал суду від 06.06.2016р., 04.07.2016р. та 18.07.2016р., надісланих на зазначену у позовній заяві адресу Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, а саме: 04053, м.Київ, вул.Артема, буд.73, що відповідає відомостям про місцезнаходження юридичної особи згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, знаходяться в матеріалах справи, повернуті суду установою зв'язку із відмітками: «Виїхали» та «Ліквідовано».
Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, судом встановлено таке.
Між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» (кредитором за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АЖУР» (позичальник за договором, відповідач-2 по справі) укладенено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р., за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - «Кредит» або «Кредитна лінія» (п.1.1).
Умовами договору, а саме п. 1.1.1 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №5 від 23.12.2014р.), визначено, що надання кредиту здійснюється окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених кредитним договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 139 488 208,00 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки - 17,8% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 20.08.2015р. (включно) на умовах, визначених цим договором.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2015р. по справі №916/1422/15-г встановлено, що ПАТ «ІМЕКСБАНК» належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надав позичальнику кредитні кошти в обумовленому розмірі, однак, останній взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконував. Відтак, рішенням суду позов ПАТ «ІМЕКСБАНК» до ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР» про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі: стягнуто з ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР» заборгованість за кредитом в сумі 139488208,00грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 13196731,33грн., пеню за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 3415737,34грн. Зазначене рішення набрало законної сили, наказ господарського суду Одеської області від 30.10.2015р. у вказаній справі пред'явлено стягувачем до виконання, 23.12.2015р. відкрито виконавче провадження ВП №49711266.
Позивач стверджує, що станом на 01.04.2016р. заборгованість позичальника за вказаним кредитним договором становить 223004947,68грн., що відображено у поданому ним розрахунку.
Окрім цього, між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» (заставодержатель за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «Авенсіс» (заставодавець (майновий поручитель) за договором, відповідач-1 по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АЖУР» (боржник за договором) укладено договір застави майнових прав від 18.02.2014р., за умовами якого заставодавець (майновий поручитель) передав в заставу заставодержателю майнові права, що випливають з договору від 01.04.2013р., укладеного між заставодавцем (майновим поручителем) та Акціонерним товариством «Чорноморська транспортна компанія» (п.1.1). Зазначені майнові права заставодавець (майновий поручитель) передає в заставу заставодержателю з метою забезпечення своєчасного та повного виконання ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР» зобов'язань по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р., з усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (далі - кредитний договір) (п.1.2). Згідно з п.1.3 договору застави, заставлені майнові права оцінені сторонами в сумі 63000000,00грн.
Разом із цим договором, 18.02.2014р. ПАТ «ІМЕКСБАНК» (заставодержатель за договором) та ТзОВ «Авенсіс» (заставодавець (майновий поручитель) за договором) підписано договір про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р., за яким заставодавець уступає, а заставодержатель приймає в повному обсязі право вимоги на всі майнові права за Договором від 01.04.2013р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авенсіс» та Акціонерним товариством «Чорноморська транспортна компанія», які є забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р. з усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.
Водночас, 23.12.2014р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» (заставодержатель за договором), ТзОВ «Авенсіс» (заставодавець (майновий поручитель) за договором) та ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР» (боржник за договором) укладено договір про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р., за умовами якого сторони дійшли згоди розірвати договір застави майнових прав від 18.02.2014р. (п.1) та домовились про те, що розриваючи договір, зазначений в п.1 цього договору, вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за вищезазначеним договором (п.2).
Також, 22.09.2014р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» (заставодержатель за договором) та ТзОВ «Авенсіс» (заставодавець (майновий поручитель) за договором) укладено договір про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р., за яким сторони дійшли згоди розірвати договір про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. (п.1) та домовились про те, що розриваючи договір, зазначений в п.1 цього договору, вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за вищезазначеним договором (п.2).
Зважаючи на це, 14.01.2015р. на підставі договору розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вилучено запис 14195476 з контрольною сумою Д3ЕДВ03Б18 про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна ТзОВ «Авенсіс».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015р. №50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015р. №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_4
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015р. №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015р. №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 строком на 1 рік з 27.05.2015р. до 26.05.2016р. включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №189 від 19.10.2015р. призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «ІМЕКСБАНК», визначені Законом, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1 з 20.10.2015р.
Позивач стверджує, що Уповноваженою особою Фонду встановлено, що протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» за короткий проміжок часу (в основному, протягом листопада-грудня 2014 року) відбулось вилучення ліквідних предметів застави та іпотеки шляхом укладення договорів про розірвання відповідних договорів застави та іпотеки. Відтак, 22.01.2016р. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» направлено ТзОВ «Авенсіс» та ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР» повідомлення про нікчемність правочину, а саме договорів від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. Оскільки одним із адресатів вказане повідомлення не отримано, 30.03.2016р. в газеті «Голос України» опубліковано оголошення, яким позивач додатково повідомив відповідачів-1 та 2 про нікчемність зазначених правочинів.
Позивач вважає такі договори нікчемними в силу норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки банк безоплатно відмовився від власних майнових вимог. Позивач стверджує, що розірвавши договір застави та договір про уступку права вимоги, банк фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника.
Зазначені вище обставини зумовили звернення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р., укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК», ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР» та ТзОВ «Авенсіс»; визнання недійсним договору від 23.12.2014р. про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р., укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТзОВ «Авенсіс»; застосування наслідків недійсності договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р., повернувши сторін у первісний стан, шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису 14195476 з контрольною сумою ДЗЕДВОЗБ18 про державну реєстрацію обтяження рухомого майна ТзОВ «Авенсіс» на підставі договору застави майнових прав від 18.02.2014р. з дати вилучення, а саме з 14.01.2015р.
При вирішенні спору суд виходив з такого.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 7-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» тощо.
Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто правочин (договір) є нікчемним виключно в силу прямої вказівки закону, проте, особа не позбавлена права звернутися до суду із позовною заявою про визнання такого договору недійсним.
Згідно зі ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1). Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою стороною (ч.5).
Так, згідно з ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на дату вчинення спірних правочинів - 23.12.2014р.), протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Так, позивач стверджує, що Уповноваженою особою Фонду встановлено, що протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» відбулось вилучення ліквідних предметів застави шляхом укладення договорів про розірвання відповідних договорів застави, а саме договорів від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. Водночас, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які би свідчили про те, що дії, спрямовані на виявлення правочинів, що є нікчемними, вчинено Уповноваженою особою Фонду у відповідності до вищенаведеної ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» саме протягом здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК», оскільки, як вбачається з повідомлень про нікчемність правочинів №169 та №170 такі дії вчинено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_1 15.01.2016р. , тобто після того як Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015р. №105, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК». Про те, що Уповноважена особа Фонду наділена правом заявляти про нікчемність правочинів (договорів) саме протягом дії тимчасової адміністрації, а не ліквідації, зазначено Вищим господарським судом України у постанові від 11.02.2015р. по справі №910/14439/14.
Суд не приймає до уваги витяг із акту перевірки правочинів на предмет нікчемності, копію якого долучено позивачем до матеріалів справи, в якому зазначено про нікчемність договорів від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р., оскільки зі змісту такого акту не видається можливим встановити коли саме Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про визнання таких правочинів нікчемними. Всупереч вимогам ухвали суду від 18.07.2016р., ПАТ «ІМЕКСБАНК» не надано суду копію розпорядчого документа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію/ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» про затвердження складу комісії із виявлення нікчемних правочинів банку; розпорядчий акт Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію/ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК», яким спірні правочини визнано як нікчемними; звіти Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію / ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» до Фонду з приводу вжиття заходів, направлених на перевірку правочинів банку та виявлення нікчемних правочинів; інформацію та договори застави / іпотеки майна, що забезпечують на сьогодні вимоги АТ «ІМЕКСБАНК» до ТзОВ «АЖУР» за кредитним договором №7/14 від 18.02.2014р.
Водночас, надіслання відповідачам повідомлення про нікчемність вищезазначених договорів 22.01.2016р. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» не суперечить п.1 ч.4 ст.38 вказаного Закону, за яким Уповноважена особа Фонду повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів як протягом дії тимчасової адміністрації, так і протягом ліквідації.
Крім того, як на підставу позовних вимог, позивач посилається на п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
Так, у відповідності до Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.1). В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч.2 ст.1). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.3 ст.1). Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (ч.3 ст.3).
Пунктом 4.1 договору застави майнових прав від 18.02.2014р. встановлено, що заставодержатель має право звернути стягнення на заставлені майнові права, якщо на момент терміну виконання забезпечених заставою зобов'язань по кредитному договору, вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум відсотків, комісій; неустойки (пені, штрафних санкцій).
Відповідно до п.4.3 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється: - шляхом уступки заставодавцем (майновим поручителем) заставодержателю вимоги, що випливає з заставлених майнових прав; - шляхом звернення заставодержателя до суду з вимогою переводу на нього заставлених майнових прав.
Відповідно до п.1.3 договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. права та обов'язки сторін по цьому договору виникають у випадку невиконання / неналежного виконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору, а також невиконання / неналежного виконання заставодавцем своїх зобов'язань по договору застави майнових прав від 18.02.2014р.
Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що станом на 23.12.2014р. у ПАТ «ІМЕКСБАНК» були вимоги до ТзОВ «Авенсіс» чи до ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР», що виникли внаслідок порушення останнім основного зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р., зокрема щодо задоволення майнових вимог по погашенню кредиту, відсотків за користування кредитом, пені за прострочення платежів по цьому договору за рахунок звернення стягнення на предмет застави, в тому числі й шляхом подання відповідної позовної заяви до суду. Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2015р. по справі №916/1422/15-г, письмову вимогу про сплату (дострокове повернення) кредитних коштів, несплачених відсотків та пені, отримано ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР» лише 15.03.2015р., в той час як договори застави майнових прав від 18.02.2014р. та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. розірвано 23.12.2014р.
Відтак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що станом на дату укладення між сторонами спірних договорів від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р., у позивача виникли майнові вимоги за договорами застави майнових прав від 18.02.2014р. та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. до відповідача-1, в розумінні вищевказаних норм закону. Розрахунок боргу, поданий позивачем, не може бути таким доказом за відсутності первинних документів.
Твердження позивача про те, що при укладенні спірних договорів від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. банк безоплатно відмовився від майнових вимог до ТзОВ «Авенсіс», матеріалами справи не підтверджено. Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною у постанові від 16.12.2015р. по справі №916/1244/15-г.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не доведено, що розірвання договорів застави майнових прав від 18.02.2014р. та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. може призвести до неможливості виконання ТзОВ «Торгова компанія «АЖУР» зобов'язань за кредитним договором, встановлених, зокрема, вищенаведеним рішенням господарського суду Одеської області, а відтак, порушення прав ПАТ «ІМЕКСБАНК», а також прав третіх осіб - вкладників банку.
Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на те, що наявність передбачених законом підстав для визнання спірних договорів недійсними не доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повне рішення складено 27.07.2016р.
Суддя Щигельська О.І.