"21" липня 2016 р.Справа № 916/1059/16
Господарський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Волкова Р.В.,
при секретарі судового засідання Стачук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Автолінії Поділля” м.Вінниця
до відповідача: ДП „Одесастандартметрологія” м.Одеса
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: Приватне підприємство „АТП ОСОБА_1”
про анулювання сертифікатів відповідності
за участю:
Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);
Від відповідача: ОСОБА_3, Панчошак (за довіреністю);
Від третьої особи: ОСОБА_1 (директор за наказом), ОСОБА_4 (за довіреністю);
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автолінії Поділля”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, ДП „Одесастандартметрологія”, з вимогами про анулювання сертифікатів відповідності, які були видані відповідачем на автобуси Богдан А09212 та Богдан А09312.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на листування з різними установами, державними органами та господарюючими суб'єктами, з якого на його думку вбачається неможливість видачі зазначених сертифікатів відповідності без здійснення переобладнання автобусів. При цьому посилається на твердження третьої особи про відсутність такого переобладнання. Також зазначає, що наявність цих сертифікатів надала переваги третій особі під час проведення конкурсу, в якому перемогу отримала саме третя особа, а не позивач.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на його безпідставність та недоведеність. Також посилається на закінчення строку дії сертифікатів.
Ухвалою суду від 30.05.2016 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача було залучено Приватне підприємство „АТП ОСОБА_4”, якому видавались оскаржувані сертифікати. Третя особа проти позову заперечує, вказуючи на безпідставність позову, невірне визначення позивачем маркування автобусів стосовно яких він надсилав вищезазначені запити, наявність всіх передбачених законом підстав для отримання сертифікатів, дотримання процедури їх отримання, невідповідність обраного способу захисту вимогам чинного законодавства, втрату чинності сертифікатів на момент розгляду спору через закінчення строку на який були видані.
Позивач також звернувся з клопотанням про призначення експертизи від 21.07.16. Вказане клопотання судом розглянуто та відхилено в зв'язку з недоцільністю проведення експертизи з урахуванням матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач звернувся з вимогою про анулювання сертифікатів відповідності, які були видані відповідачем на автобуси Богдан А09212 та Богдан А09312 третій особі.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, до господарського суду має право звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача.
Водночас за змістом вищевказаної статті, якщо приводом звернення до суду зазначено порушення права чи законного інтересу, таке порушення або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення немає, то це є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ч.1 ст.4-3 Господарського процесуального Кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Частина 2 вказаної статті встановлює, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Способи захисту прав та охоронюваних законом інтересів визначені у ст.16 Цивільного Кодексу України та у ст.20 Господарського Кодексу України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач не наводить норм матеріального права, які б були порушені відповідачем. Не зробив він цього як у позовній заяві, так і на численні запитання суду в судових засіданнях. Фактично всі доводи та обґрунтування позивача зводяться до посилання на листування з різними установами, державними органами та господарюючими суб'єктами та на недоведених припущеннях на підставі такого листування.
Крім того, позивач застосовує термін „анулювання” до сертифікатів відповідності. Позивач не зазначив в позовній заяві та не зміг пояснити в судових засіданнях яким нормативним актом передбачено таке „анулювання”. Представники відповідача та третьої особи також зазначили, що діюче законодавство не передбачає такої можливості. Таким чином, діючим законодавством не передбачено можливості анулювання сертифікатів, не визначено підстави для цього та правові наслідки. В усних поясненнях позивач зазначає, що під наслідками він розуміє втрату чинності сертифікатами з моменту їх видачі, а не з моменту прийняття судового рішення, проте таке своє твердження вимогами закону не обґрунтовує.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивачем не зазначено яка саме вимога закону порушена відповідачем, не доведено факту порушення вимог чинного законодавства як щодо підстав видачі сертифікатів відповідності так і щодо процедури, не зазначено правову норму яка передбачає „анулювання” сертифікатів як засіб захисту права позивача, обраний спосіб захисту не передбачений ст.16 Цивільного Кодексу України та ст.20 Господарського Кодексу України, не спростовано доводи та документи третьої особи які вказують на відсутність порушень з боку відповідача.
Вказані обставини тягнуть за собою відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.16 ЦК України, ст. 129 Конституції України, ст. 20 ГК України, ст. ст. 1,4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Автолінії Поділля” до ДП „Одесастандартметрологія” про анулювання сертифікатів відповідності - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 21.07.2016 року. Повний текст рішення складений 26 липня 2016 р.
Суддя Р.В. Волков