Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"21" липня 2016 р. Справа № 911/1722/16
За позовом Комунального підприємства теплових мереж “Бориспільтепломережа”
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 56816,39грн
Суддя С.І.Чонгова
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №01-08/439 від 22.06.2016);
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство теплових мереж “Бориспільтепломережа” (далі - КПТМ “Бориспільтепломережа”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1О.) про стягнення 56816,39грн у т.ч.:
- 45008,74грн- основна заборгованість;
- 2284,85грн - інфляційні збитки за період з листопад 2015 по квітень 2016;
- 356,93грн - проценти за період з 11.12.2015 по 18.05.2016;
- 5805,26грн - пеня за період з 11.11.2015 по 18.05.2016;
- 3360,61грн - штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем порушено зобов'язання за договором на постачання та споживання теплової енергії № 421/50/0515 від 26.05.2015, в частині оплати за надані послуги у встановлений договором строк.
Відповідач у справі - ФОП ОСОБА_1 документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
25.05.2015 між сторонами у справі - КПТМ “Бориспільтепломережа” (далі - теплопостачальна організація) та ФОП ОСОБА_1 (далі - споживач) укладено договір № 421/50/0515 на постачання теплової енергії (а.с.20-22, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Відповідно до п. 1.1 договору, теплопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію для опалення на об'єкти, зазначені в додатку, а споживач прийняти та сплатити за спожиту теплову енергію в терміни, передбачені цим договором.
Згідно п. 2.1 договору, на момент укладення договору вартість 1 Гкал для потреб інших споживачів (крім населення) складає 1773,40грн (в т.ч. ПДВ).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору, розрахунки з теплопостачальною організацією за спожиту енергію споживача проводить не 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно п. 10.1 договору, вказаний договір набирає чинності з 26.05.2015 і діє до 25.05.2016, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків
Як встановлено судом, протягом жовтня 2015 по квітень 2016 року позивачем надано відповідачу послуги з надання теплової енергії, що підтверджується актами приймання-передачі робіт-послуг (а.с.8-14). На які позивачем виставлено відповідачу рахунки (а.с.24-27), що не заперечується сторонами у справі.
Відповідачем частково здійснено розрахунок за надані послуги, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.63-69), проте не в повному обсязі.
Позивач при зверненні з позовом до суду зазначав в позовній заяві про те, що заборгованість відповідача становить 45 008,74грн, проте, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків (а.с.61), підписаним між сторонами, а також довідки позивача про заборгованість відповідача (а.с.70) станом на 21.07.2015 заборгованість відповідача перед позивачем становить 42 008,74грн.
Тобто відповідачем після порушення провадження у даній справі, сплачено на рахунок позивача 3000,00грн, що не заперечується сторонами у справі та визнається позивачем.
У зв'язку з чим провадження у даній справі в частині стягнення 3000,00грн основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити в повному обсязі послуги за надану теплову енергію та застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено спеціальною нормою, яка регулює відносини з надання послуг, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Сторонами у договорі встановлено строк виконання зобов'язання з оплати - не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідачем взяті на себе зобов'язання в частині оплати наданих послуг в установлений договором строк не виконані.
Зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати наданих послуг на суму 42 008,74грн, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача про стягнення 42 007,84грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5805,26грн за загальний період з 11.11.2015 по 18.05.2016 та 3360,61грн - 7% штрафу.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до п. 6.6 договору, у разі не оплати рахунків за використану теплову енергію в строк, зазначений в договорі, споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних та пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. За прострочення платежу понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.
Штраф та пеня є видами неустойки згідно ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір пені, заявлений позивачем не перевищує розміру встановленого ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» нарахування здійснено в межах строку встановленого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд вважає їх арифметично вірними, а вимоги в частині стягнення 5805,26грн пені та 3360,61грн штрафу такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 2284,85грн за період з 11.11.2015 по 18.05.2016 та 356,93грн 3% річних за період з 11.11.2015 по 18.05.2016.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних суд вважає їх арифметично вірними, а вимоги в частині стягнення 356,93грн 3% річних та 2284,85грн втрат від інфляції обґрунтованими в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме у розмірі 1378,00грн.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження в частині стягнення 3000,00грн основного боргу.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж “Бориспільтепломережа” 42 008,74грн основного боргу, 2284,85грн втрат від інфляції, 356,93грн 3% річних, 5805,26грн пені, 3360,61грн 7% штрафу, а також 1378,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 26.07.2016.
Суддя С.І. Чонгова