номер провадження справи 12/40/16
19.07.2016 Справа № 908/1415/16
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1415/16
за позовом: Комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради, м. Токмак
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ніколенка Сергія Вікторовича, м. Токмак
про стягнення 36238,90 грн.
за участю представників:
від позивача - Бохан М.І., довіреність № 1182 від 19.10.2015 року
від відповідача - Ніколенко С.В. особисто, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Токмацьким МВ УМВС України в Запорізькій області 15.12.1998 року
З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 06.07.2016 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 19.07.2016 року, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ніколенка Сергія Вікторовича про стягнення основного боргу в сумі 25416,70 грн., пені в сумі 3511,50 грн., трьох процентів річних в сумі 705,02 грн. та інфляційних витрат в сумі 7705,68 грн. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 71 від 01.10.2013 року, що разом складає 37338,90 грн.
06.06.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване необхідністю додаткового часу для надання витребуваних документів та отримання правової допомоги.
Вказане клопотання відповідача було задоволено судом про що свідчить ухвала від 07.06.2016 року, якою відкладений розгляд справи на 30.06.2016 року о 14:30.
07.06.2016 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи витребуваних доказів. Разом з тим на адресу суду надійшли також пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких позивач зазначає, що 01.10.2013 року між КП “Токмак теплоенергія” та Фізичною особою-підприємцем Ніколенко Сергієм Вікторовичем укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 71, за умовами якого КП “Токмак теплоенергія” відпускає теплове навантаження на опалення приміщення ФОП Ніколенко С.В., яке знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 56, м. Токмак, магазин «Автозапчастини». Пояснює, що КП “Токмак теплоенергія” за період з грудня 2013 року по березень 2016 року (включно) особисто вручались відповідачу рахунки на оплату, які є документальним актом передачі постачальником та використання споживачем вказаних послуг. При врученні рахунків відповідачем на екземплярі енергопостачальної організації (КП “Токмак теплоенергія”) проставлявся підпис із зазначенням дати вручення. Вказує, що рахунки на оплату отримані відповідачем у наступні дні: рахунок № 71/12 від 31.12.2013 року отриманий 09.01.2014 року, рахунок № 71/1 від 31.01.2014 року отриманий 09.02.2015 року, рахунок № 71/2 від 28.02.2014 року отриманий 06.03.2014 року, рахунок № 71/3 від 31.03.2014 року отриманий 08.04.2014 року, рахунок № 71/4 від 24.03.2014 року отриманий 25.04.2014 року, рахунок № 71/10 від 31.10.2014 року отриманий 07.11.2014 року, рахунок № 71/11 від 30.11.2014 року отриманий 10.12.2014 року, рахунок № 71/12 від 31.12.2014 року отриманий 14.01.2015 року, рахунок № 71/1 від 31.01.2015 року отриманий 06.02.2015 року, рахунок № 71/2 від 28.02.2015 року отриманий 06.03.2015 року, рахунок № 71/3 від 31.03.2015 року отриманий 08.04.2015 року, рахунок № 71/4 від 23.04.2015 року отриманий 27.04.2015 року, рахунок № 71/10 від 31.10.2015 року отриманий 06.11.2015 року, рахунок № 71/11 від 30.11.2015 року отриманий 04.12.2015 року, рахунок № 71/12 від 31.12.2015 року отриманий 06.01.2016 року, рахунок № 71/1 від 31.01.2016 року отриманий 05.02.2016 року, рахунок № 71/2 від 29.02.2016 року отриманий 09.03.2016 року, рахунок № 71/3 від 31.03.2016 року отриманий 06.04.2016 року. Разом з тим вказує, що при підготовці розрахунку суми боргу ФОП Ніколенко С.В. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 71 від 01.10.2013 року були допущені помилки, а саме: в рядку «квітень 2014 року» зазначено рахунок № 71/4 від 16.04.2014 року, а вірно рахунок № 71/4 від 24.04.2014 року, в рядку «квітень 2015 року» зазначено рахунок № 71/4 від 16.04.2015 року, а вірно рахунок № 71/4 від 23.04.2015 року, в рядку «грудень 2015 року» зазначено рахунок № 71/12 від 30.12.2015 року, а вірно рахунок № 71/12 від 31.12.2015 року. Просить прийняти надані пояснення.
29.06.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано неможливістю бути присутнім в судовому засіданні особисто у зв'язку з перебуванням на лікарняному, в підтвердження чого надано копію листка непрацездатності АГШ № 800035 від 29.06.2016 року.
Дослідивши зазначене клопотання, а також мотиви та підстави його подання, суд відмовив в його задоволенні, за викладеними в ньому обставинами, з огляду на приписи п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, про що зазначив в ухвалі від 30.06.2016 року. Однак вказаною ухвалою розгляд справи був відкладений на 06.07.2016 року о 14:30.
Відповідач у справі - Фізична особа-підприємець Ніколенко Сергій Вікторович, 06.07.2016 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує частково, мотивуючи свою позицію наступним:
- вказує, що має статус учасника бойових дій, проходив службу в Збройних Силах України по мобілізації з 10.03.2015 року по 08.04.2016 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 16.10.2016 року та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4/132 від 17.05.2016 року;
- вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судового збору в розмірі 1378,00 грн. не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки заборгованість за договором виникла, в тому числі під час виконання військового обов'язку, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», є підставою для звільнення відповідача від сплати судового збору;
- на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України заявляє про необхідність застосування судом позовної даності в один рік до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), тобто лише за період з 24.05.2015 року по 24.05.2016 року, на відміну від заявленого позивачем періоду з 20.01.2015 року по 12.10.2016 року;
- звертає увагу суду на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якій визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, тому вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 3511,50 грн. вважає такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі;
- з посиланням на ч. 1 ст. 617 ЦК України зазначає, що у зв'язку з прийняттями участі з 10.03.2015 року по 08.04.2016 року в бойових діях в лавах Збройних Сил України, куди був призваний по мобілізації (обставини, що не могла бути усунена, яка не залежала від волі, та не могла бути передбачена при укладанні договору з позивачем, яка є по суті обставиною непереборної сили), перебуваючи при цьому в зоні проведення антитерористичної операції, був позбавлений можливості своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання за договором, тому вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних в сумі 705,02 грн. та інфляційних витрат в сумі 7705,68 грн. вважає такими, що не підлягають задоволенню;
- повідомляє, що оригінал договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 71 від 01.10.2013 року у нього відсутній, відтак не має можливості самостійно визначити дійсну суму заборгованості за договором, тому в задоволенні вимог позивача про стягнення основної суми боргу покладається на розсуд суду;
- вказує, що 24.05.2016 року та 03.06.2016 року ним частково внесено на рахунок КП “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради грошові кошти в розмірі 500,00грн. та 600,00 грн.;
- стосовно дати отримання рахунків відповідач повідомляє, що надані до позову позивачем копії рахунків на оплату послуг не містять його підпису як замовника, зазначені рахунки було вручено членам його родини в дати, зазначені в цих рахунках, частина з яких була передана йому в день отримання, а решта - була передана в день повернення додому із зони АТО 10.05.2016 року;
- зазначає, що після отримання рахунків, а саме 17.05.2016 року ним надано до КП “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради заяву з проханням щодо надання дозволу на відстрочку по сплаті заборгованості, яка виникла, а 24.05.2016 року була подана заява з проханням укласти договір про реструктуризацію заборгованості, втім станом на 24.06.2016 року позивачем не надано жодної відповіді щодо вказаних заяв. Просить відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 3511,50 грн., інфляційних витрат в сумі 7705,68 грн., трьох процентів річних в сумі 705,02 грн., сплаченого судового збору в сумі 1378,00 грн., а також розстрочити виконання ухваленого в цій справі рішення строком на 4 роки.
06.07.2016 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.
Безпосередньо в судовому засіданні 06.07.2016 року представник позивача надав суду із супровідним листом копію меморіального ордеру № П308/37417 від 08.12.2015 року для долучення до матеріалів справи.
19.07.2016 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що 06.07.2016 року ним надано суду розрахунок суми боргу ФОП Ніколенко С.В. за договором № 71 про постачання теплової енергії в гарячій воді, але він містить помилки, а саме: невірно вказано в графі 8 суми, зараховані на оплату рахунків № 71/10 від 31.10.2014 року та № 71/11 від 30.11.2014 року, а також не зазначено розмір загальної заборгованості. Просить приєднати до матеріалів справи розрахунок суми боргу за договором № 71 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2013 року по ФОП Ніколенко С.В. та вважати його вірним.
До прийняття рішення у справі, а саме 19.07.2016 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України. Так, у поданій заяві позивач зазначає, що після подання КП “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради позовної заяви до господарського суду відповідач в добровільному порядку частково оплатив суму заборгованості за теплову енергію за договором № 71 від 01.10.2013 року в розмірі 1100,00 грн., а саме 24.05.2016 року оплата в сумі 500,00 грн., а 03.06.2016 року в сумі 600,00 грн. Пояснює, що у зв'язку з тим, що при проведенні платежу відповідачем не зазначено, на який саме рахунок здійснюється сплата коштів, тому підприємством зараховано ці кошти на часткове погашення рахунку № 71/11 від 30.11.2014 року. Просить у зв'язку з вказаним зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 24316,70 грн., пеню в сумі 3511,50 грн., інфляційні витрати в сумі 7705,68 грн., три відсотка річних в сумі 705,02 грн., а всього 36238,92 грн.
Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”. Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем в заяві про зменшення позовних вимог, з якої спір вирішується судом по суті, а саме вимоги про стягнення з відповідача:
- основного боргу в розмірі 24316,70 грн.,
- пені в сумі 3511,50 грн.,
- інфляційних витрат в сумі 7705,68 грн.,
- трьох відсотків річних в сумі 705,02 грн., що разом складає 36238,90 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2016 року підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 19.07.2016 року проти позову заперечив частково, підтримав клопотання про застосування строку позовної давності та розстрочку виконання рішення суду. Разом з тим надав суду із супровідним листом для приєднання до справи копію податкової декларації платника єдиного податку.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 01.10.2013 року між Комунальним підприємством “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради, далі Енергопостачальна організація, та Фізичною особою-підприємцем Ніколенко Сергієм Вікторовичем, далі Споживач, був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 71, далі Договір.
До вказаного Договору між сторонами була підписана додаткова угода № 2 від 01.10.2014 року.
Відповідно до п. 3 Договору (з урахуванням редакції додаткової угоди № 2 від 01.10.2014 року) Енергопостачальна організація відпускає Споживачу в період з 01.10.2013 року по 01.10.2014 року максимум теплового навантаження на опалення організації 0,007189 Гкал/год. Опалювальна площа становить: 99,0 м2. Тариф на момент укладання Договору становить: плата за 1 Гкал спожитої теплової енергії 839,52 грн. (без ПДВ). Тариф на теплову енергію, в період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року становить: плата за 1 Гкал спожитої теплової енергії 776,43 грн. (без ПДВ). Тариф на теплову енергію, в період з 01 квітня 2014 року по 31 травня 2014 року становить: плата за 1 Гкал спожитої теплової енергії 942,44 грн. (без ПДВ). Тариф на теплову енергію, в період з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року становить: плата за 1 Гкал спожитої теплової енергії 999,90 грн. (без ПДВ). Тариф на теплову енергію, в період з 01 липня 2014 року становить: плата за 1 Гкал спожитої теплової енергії 1031,04 грн. (без ПДВ). Кількість теплової енергії для опалення встановлюється згідно температури зовнішнього повітря. Орієнтована вартість теплової енергії за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить 13570 грн. Температурний графік мережної води: 95-700 С.
Згідно з п. п. 4, 5 Договору рішення про початок і закінчення опалювального періоду приймає Токмацький міськвиконком згідно з пропозицією Енергопостачальної організації залежно від погодних умов і встановлюється згідно зі стоянням температури зовнішнього повітря протягом 3 діб менше (більше) +8С. Подача теплової енергії на початку опалювального періоду проводиться після подання Споживачем актів звірки з бухгалтером Енергопостачальної організації для визначення заборгованості за відпущене тепло і повного її погашення. Акти звірки повинні подаватися до 1 жовтня кожного року (до початку опалювального періоду).
Пунктом 13 Договору встановлено, що відпуск теплової енергії визначений розрахунковим методом.
Умовами п. 14 Договору сторони погодили, що Споживач зобов'язаний сплатити пред'явлений йому рахунок не пізніше 5-ти днів після його отримання.
Згідно з п. п. 22, 24 Договору даний договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами. Договір укладається строком на один рік і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не буде подано заяви однієї із сторін про відмову або перегляд даного договору. Отже, враховуючи відсутність заяв сторін про відмову або перегляд договору, його умови є дійсними і на момент розгляду справи судом.
Позивач в позові вказує, що відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії за період з грудня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по березень 2016 року за Договором виконав частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 24316,70 грн.
Так, на виконання умов Договору, позивач за період з грудня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по березень 2016 року поставив відповідачу, а останній прийняв у власність теплову енергію на загальну суму 42777,67 грн., що підтверджується виписаними на оплату рахунками, а саме:
- рахунком № 71/12 від 31.12.2013 року за грудень 2013 року на суму 2437,97 грн.;
- рахунком № 71/1 від 31.01.2014 року за січень 2014 року на суму 2375,88 грн.;
- рахунком № 71/2 від 28.02.2014 року за лютий 2014 року на суму 1947,29 грн.;
- рахунком № 71/3 від 31.03.2014 року за березень 2014 року на суму 1323,04 грн.;
- рахунком № 71/4 від 24.04.2014 року за квітень 2014 року на суму 429,76 грн.;
- рахунком № 71/10 від 31.10.2014 року за жовтень 2014 року на суму 606,25 грн.;
- рахунком № 71/11 від 30.11.2014 року за листопад 2014 року на суму 2350,78 грн.;
- рахунком № 71/12 від 31.12.2014 року за грудень 2014 року на суму 3063,14 грн.;
- рахунком № 71/1 від 31.01.2015 року за січень 2015 року на суму 3269,32 грн.;
- рахунком № 71/2 від 28.02.2015 року за лютий 2015 року на суму 3077,87 грн.;
- рахунком № 71/3 від 31.03.2015 року за березень 2015 року на суму 2735,29 грн.;
- рахунком № 71/4 від 23.04.2015 року за квітень 2015 року на суму 777,12 грн.;
- рахунком № 71/10 від 31.10.2015 року за жовтень 2015 року на суму 1055,26 грн.;
- рахунком № 71/11 від 30.11.2015 року за листопад 2015 року на суму 2970,55 грн.;
- рахунком № 71/12 від 31.12.2015 року за грудень 2015 року на суму 4055,32 грн.;
- рахунком № 71/1 від 31.01.2016 року за січень 2016 року на суму 4789,61 грн.;
- рахунком № 71/2 від 29.02.2016 року за лютий 2016 року на суму 2941,45 грн.;
- рахунком № 71/3 від 31.03.2016 року за березень 2016 року на суму 2571,77 грн.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата заборгованості за спожиту теплову енергію, всього в розмірі 18460,97 грн., що підтверджується завіреними копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача, прибутковими касовими ордерами та меморіальним ордером, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у справі (а.с. 56-88, 113, 114, 124, 127), з яких вбачається, що часткові оплати були здійснені:
- 07.03.2014 року в сумі 200,00 грн.;
- 11.04.2014 року в сумі 561,14 грн.;
- 22.04.2014 року в сумі 900,00 грн.;
- 23.04.2014 року в сумі 300,00 грн.;
- 15.05.2014 року в сумі 300,00 грн.;
- 16.05.2014 року в сумі 300,00 грн.;
- 30.05.2014 року в сумі 200,00 грн.;
- 18.06.2014 року в сумі 200,00 грн.;
- 27.06.2014 року в сумі 200,00 грн.;
- 08.07.2014 року в сумі 200,00 грн.;
- 17.07.2014 року в сумі 300,00 грн.;
- 22.07.2014 року в сумі 200,00 грн.;
- 07.08.2014 року в сумі 100,00 грн.;
- 15.08.2014 року в сумі 100,00 грн.;
- 19.08.2014 року в сумі 200,00 грн.;
- 03.09.2014 року в сумі 200,00 грн.;
- 04.09.2014 року в сумі 100,00 грн.;
- 11.09.2014 року в сумі 100,00 грн.;
- 22.09.2014 року в сумі 100,00 грн.;
- 26.09.2014 року в сумі 100,00 грн.;
- 10.10.2014 року в сумі 100,00 грн.;
- 16.10.2014 року в сумі 100,00 грн.;
- 31.10.2014 року в сумі 300,00 грн.;
- 07.11.2014 року в сумі 150,00 грн.;
- 10.02.2015 року в сумі 900,00 грн.;
- 20.02.2015 року в сумі 500,00 грн.;
- 13.05.2015 року в сумі 777,12 грн.;
- 05.06.2015 року в сумі 900,00 грн.;
- 13.08.2015 року в сумі 1805,45 грн.;
- 08.12.2015 року в сумі 1055,26 грн.;
- 26.01.2016 року в сумі 2970,55 грн.;
- 11.03.2016 року в сумі 2941,45 грн.
Разом з тим в процесі розгляду справи відповідачем в добровільному порядку були здійснені часткові оплати боргу за спожиту теплову енергію, а саме 24.05.2016 року в сумі 500,00 грн. та 03.06.2016 року в сумі 600,00 грн.
Таким чином, з врахуванням часткових оплат відповідачем вартості спожитої теплової енергії залишок заборгованості останнього за договором становить 24316,70 грн.
Втім, відповідач порушив строки оплати вартості спожитої теплової енергії та свої зобов'язання з проведення оплати в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 24316,70 грн., який позивач і намагається стягнути.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 15.05.2015 року по 15.05.2016 року в сумі 3511,50 грн. на підставі п. 15. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що у випадках несплати нараховується пеня у розмірі 0,75 % за добу на суму несплачених платіжних документів, але не більше 2-ї ставки НБУ України.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 15.01.2014 року по 30.04.2016 року в сумі 705,02 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2014 року по квітень 2016 року в сумі 7705,68 грн.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712, 714 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач теплову енергію прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача рахунки), а тому повинен здійснити за неї оплату за умовами договору.
Порядок розрахунків між сторонами узгоджено в п. 14 Договору, яким передбачено, що Споживач зобов'язаний сплатити пред'явлений йому рахунок не пізніше 5-ти днів після його отримання.
Рахунки на оплату спожитої теплової енергії за період з грудня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по березень 2016 року отримані відповідачем, про що свідчать зазначені на рахунках дати отримання та підписи в графі «Від Замовника», що свідчить про визнання останнім отримання теплової енергії за вказаний період.
Доказами у справі підтверджене часткове погашення відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором в загальній сумі 18460,97 грн.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за поставлену теплову енергію за період з грудня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по березень 2016 року згідно умов договору, внаслідок чого у останнього виник борг в сумі 24316,70 грн.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за спожиту теплову енергію, а наявність заборгованості в сумі 24316,70 грн. підтверджується виставленими до оплати рахунками за період з грудня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по березень 2016 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі, з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Відповідач доказів повної оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за договором станом на час розгляду справи суду не надав.
За такими обставинами, позовні вимоги Комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради до Фізичної особи-підприємця Ніколенка Сергія Вікторовича про стягнення основного боргу за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 71 від 01.10.2013 року в сумі 24316,70 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої теплової енергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченої заборгованості за кожним рахунком окремо за загальний період з 15.05.2015 року по 15.05.2016 року в сумі 3511,50 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти нарахованої пені заперечує, посилаючись при цьому на приписи ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки в період з 10.03.2015 року по 08.04.2016 року проходив службу в Збройних Силах України по мобілізації. Разом з тим на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України заявляє про необхідність застосування судом позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені, тобто лише за період з 24.05.2015 року по 24.05.2016 року.
Нормою ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року встановлено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
В матеріалах справи міститься довідка Токмацького об'єднаного військового комісаріату № 4/132 від 17.05.2016 року видана ОСОБА_1 в тому, що він проходив службу в Збройних Силах України з 10.03.2015 року по 08.04.2016 року по мобілізації. Разом з тим також надана до матеріалів справи копія посвідчення серії НОМЕР_2 від 16.10.2015 року, виданого ОСОБА_1 про те, що він є учасником бойових дій. Таким чином відповідач підтвердив факт проходження військової служби в період з 10.03.2015 року по 08.04.2016 року.
Враховуючи вищевикладену норму Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд дійшов висновку, що пеня, нарахована позивачем за період перебування відповідача в лавах Збройних Сил України по мобілізації, тобто за період з 15.05.2015 року по 08.04.2016 року включно не підлягає стягненню.
Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми “Законодавство”.
Пеня розрахована судом наступним чином:
1) на заборгованість за рахунком № 71/12 від 31.12.2015 року, який був отриманий відповідачем 06.01.2016 року, строк оплати якого настав 11.01.2016 року, прострочка виникла з 12.01.2016 року
- за період з 09.04.2016 року (після закінчення проходження відповідачем служби в Збройних Силах України) по 15.05.2016 року (37 днів прострочення) від суми боргу 4055,32 грн. пеня складає 164,43 грн.;
2) на заборгованість за рахунком № 71/1 від 31.01.2016 року, який був отриманий відповідачем 05.02.2016 року, строк оплати якого настав 10.02.2016 року, прострочка виникла з 11.02.2016 року
- за період з 09.04.2016 року (після закінчення проходження відповідачем служби в Збройних Силах України) по 15.05.2016 року (37 днів прострочення) від суми боргу 4789,61 грн. пеня складає 194,20 грн.;
3) на заборгованість за рахунком № 71/3 від 31.03.2016 року, який був отриманий відповідачем 06.04.2016 року, строк оплати якого настав 11.04.2016 року, прострочка виникла з 12.04.2016 року
- за період з 12.04.2016 року (після закінчення проходження відповідачем служби в Збройних Силах України) по 15.05.2016 року (34 дні прострочення) від суми боргу 2571,77 грн. пеня складає 95,00 грн.
Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення строків оплати спожитої теплової енергії в сумі 453,63 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ніколенка Сергія Вікторовича пені підлягають задоволенню частково в сумі 453,63 грн.
Стосовно клопотання про застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Нормою ч. 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Втім, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Приписами ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” перебіг позовної давності у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, а відтак права позивача порушено.
Матеріали справи свідчать, що пеня нарахована позивачем за неоплаченими рахунками № 71/12 від 31.12.2014 року, № 71/1 від 31.01.2015 року, № 71/2 від 28.02.2015 року, № 71/3 від 31.03.2015 року, № 71/12 від 31.12.2015 року, № 71/1 від 31.01.2016 року та № 71/3 від 31.03.2016 року, а також за оплаченими відповідачем рахунками № 71/10 від 31.10.2015 року, № 71/11 від 30.11.2015 року за загальний період з 15.05.2015 року по 15.05.2016 року за кожним рахунком окремо. При цьому строк оплати вказаних рахунків настав в період, починаючи з 20.01.2015 року по 12.04.2016 року. Таким чином вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3511,50 грн. за загальний період з 15.05.2015 року по 15.05.2016 року заявлені позивачем в межах строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Відтак клопотання відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період за загальний період з 15.01.2014 року по 30.04.2016 року в сумі 705,02 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2014 року по квітень 2016 року в сумі 7705,68 грн.
Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії, а наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за період з 15.01.2014 року по 30.04.2016 року здійснений у відповідності до приписів статті 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 705,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.
Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії, а наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 7705,68 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Стосовно заперечень відповідача проти стягнення з нього трьох процентів річних та інфляційних витрат з посиланням на ч. 1 ст. 617 ЦК України, позбавлення його можливості своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання за договором у зв'язку з перебуванням в зоні проведення антитерористичної операції слід зазначити, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). При цьому строк виконання зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії для відповідача настав ще до настання його мобілізації та перебування в зоні проведення антитерористичної операції.
Щодо надання розстрочки виконання рішення суду, слід зазначити наступне.
Статтею 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно з п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до п. 10 Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” № 14 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки або відстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
В підтвердження винятковості обставин, які ускладнюють виконання рішення суду в даній справі, відповідач посилається на те, що в період з 10.03.2015 року по 08.04.2016 року проходив службу в Збройних Силах України по мобілізації, про що свідчить довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4/132 від 17.05.2016 року. Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 16.10.2015 року.
Крім того, безпосередньо в судовому засіданні 19.07.2016 року відповідачем надана до матеріалів справи податкова декларація платника єдиного податку за 2015 рік, яка свідчить, що обсяг його доходу за звітний податковий період складає 34285,00 грн.
Таким чином, дослідивши надані до заяви докази, врахувавши вказані обставини, а також матеріальні інтереси відповідача, його фінансовий стан, суд дійшов висновку, що останнім необґрунтовано заявлено про розстрочку виконання рішення суду в даній справі саме на 4 роки. При цьому, оцінюючи всі доводи відповідача, судом враховано, що останній не відмовляється від виконання рішення суду.
Розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності відповідача, так і зробить реальною можливість отримання боргу стягувачем.
За такими обставинами, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява відповідача підлягає задоволенню частково, у зв'язку із чим слід надати Фізичній особі-підприємцю Ніколенко Сергію Вікторовичу розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/1415/16 від 19.07.2016 року щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 24316,70 грн., пені в сумі 453,63 грн., трьох відсотків річних в сумі 705,02 грн., інфляційних витрат в сумі 7705,68 грн., що разом складає 33181,03 грн. на 2 місяці частинами шляхом сплати:
- суми 16590,52 грн. у строк до 19.08.2016 року;
- суми 16590,51 грн. у строк до 19.09.2016 року.
Заперечення відповідача проти стягнення з нього судового збору з посиланням на п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не приймаються судом з огляду на приписи ч. 5 ст. 49 ГПК України, якою встановлено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
З урахуванням викладеного, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 19.07.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 261, 267, 530, 599, 625, 629, 638, 639, 712, 714 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85, 121 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради до Фізичної особи-підприємця Ніколенка Сергія Вікторовича задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ніколенка Сергія Вікторовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , на користь:
- Комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради, 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 45-А, код ЄДРПОУ 37510516, основний борг в сумі 24316 (двадцять чотири тисячі триста шістнадцять) грн. 70 коп., пеню в сумі 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 63 коп., три відсотка річних в сумі 705 (сімсот п'ять) грн. 02 коп., інфляційні витрати в сумі 7705 (сім тисяч сімсот п'ять) грн. 68 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 72 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради до Фізичної особи-підприємця Ніколенка Сергія Вікторовича щодо стягнення з останнього пені в сумі 3057,87 грн. відмовити.
4. Розстрочити виконання рішення суду від 19.07.2016 року у справі № 908/1415/16 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Ніколенка Сергія Вікторовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , на користь:
- Комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради, 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 45-А, код ЄДРПОУ 37510516, основного боргу в сумі 24316 (двадцять чотири тисячі триста шістнадцять) грн. 70 коп., пені в сумі 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 63 коп., трьох відсотків річних в сумі 705 (сімсот п'ять) грн. 02 коп., інфляційних витрат в сумі 7705 (сім тисяч сімсот п'ять) грн. 68 коп., що разом складає 33181 (тридцять три тисячі сто вісімдесят одну) грн. 03 коп. на 2 (два) місяці рівними частинами шляхом сплати:
- суми 16590 (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 52 коп. у строк до 19.08.2016 року,
- суми 16590 (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 51 коп. у строк до 19.09.2016 року.
Повне рішення складено - 25.07.2016 року
Суддя О.Г.Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.