про повернення позовної заяви
25.07.2016 Справа № 908/1925/16
Суддя Кутіщева - Арнет Н.С. розглянувши матеріали
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Енергода, Запорізька область
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АЙС РІТЕЙЛ», м. Запоріжжя
Встановив, що позовні матеріали підлягають поверненню виходячи з наступного:
До того ж, у відповідності до норм згідно з ст.ст.54, 57 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. До позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Розрахунок суми боргу наданий позивачем до позовної заяви, судом не може бути прийнятий, як належний, враховуючи вищевикладені обставини і той факт що кожна із сум повинна бути зазначена в гривневому еквіваленті на день подачі позовної заяви.
Пунктом 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р., одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України.
Згідно з п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить викладу обставин та конкретних вимог.
В резолютивній частині позовної заяви позивач ставить до суду альтернативні вимог або повернути майно або його вартість, що суперечить нормам діючого законодавства.
Статтею 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У відповідності до п. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру дорівнює 1,5 (півтора) відсотки ціни позову, але не менше 1 (одного) розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206700,00 грн.), за подання позовної заяви не майнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) станом на 1 січня 2016 р.
Пунктом 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що платіжні доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовленні із застосування технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Зі змісту позовної заяви вих. б/н від 19.07.2016р. слідує, що позивачем ставляться вимоги про: 1) зобов'язання повернути майно, наведене в резолютивній частині позовної заяви або відшкодувати його вартість. Законодавством не допускається подання до господарського суду в одній позовній заяві альтернативних вимог.
Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Зокрема, господарським судам слід враховувати, що:
2.2.1. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Таким чином, враховуючи норми матеріального та процесуального права, позивач повинен надати суду докази сплати судового збору в установлених законом розмірі та порядку виходячи із характеру вимог (спір майнового характеру).
З огляду на вищевикладене слідує, що позивач недотримався положень Закону України «Про судовий збір» та Господарського процесуального кодексу України, а саме: не надав до позову доказів сплати судового збору в установлених Законом розмірі та порядку (не визначено ціну позову. В позовній заяві не вказана вартість майна і не надано документального підтвердження його вартості).
Відповідно до ч. 4 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею у господарський суд у загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. 57, п. п. 3, 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву з додатками повернути позивачу без розгляду.
Додаток: на 12 аркушах, в тому числі платіжне доручення від 13.07.2016 р. № 232, оригінали фіскального чеку від 20.07.2016 та опису вкладення від 20.07.2016 р.
Ухвала набрала законної сили - 25.07.2016 р.
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет