61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
11.07.2016р. Справа №905/1690/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля, код ЄДРПОУ 00176472
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Красний Лиман, код ЄДРПОУ 40150216
про стягнення 3153,85 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов.
від відповідача: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Красний Лиман про стягнення вартості недостачі вугілля у розмірі 3153,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №50358431 відповідачем було допущено на шляху прямування незбереження вантажу у вагонах №53501102, №53536355, про що складено комерційні акти №БИ570958/65 від 04.12.2015р., №БИ570959/66 від 04.12.2015р.
Наявність вказаних обставин, за твердженням Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» є підставою для стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» збитків у розмірі 3153,85 грн.
Відповідач надав заперечення проти позову №2022/82 від 06.06.2016р., за змістом яких зазначав, що Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» відповідно до постанови №604 від 12.11.2014р. Кабінету Міністрів України «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» призупинена до завершення проведення антитерористичної операції. Крім того, відповідач вказував на те, що Державне підприємство «Донецька залізниця» залишається юридичною особою, свої активи і зобов'язання до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» не передавало, а тому самостійно несе відповідальність за зобов'язаннями.
Водночас, у вказаних запереченнях відповідач зазначив, що у розрахунку до позовної заяви позивачем невірно визначено норму природної втрати вантажу на рівні 1%. За твердженням відповідача, така норма дорівнює 2% з огляду на те, що вугілля було завантажено у вологому стані. За розрахунком відповідача недостача складає 680 кг.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 11.07.2016р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Крім того, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 07.06.2016р. присутність сторін у судовому засіданні 11.07.2016р. обов'язковою не визнавалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
01.12.2015р. за залізничною накладною №50358431 Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Сороче Донецької залізниці відвантажило в адресу Відокремленого підрозділу «Зуївська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (вантажоодержувач) у вагонах №53501102, №53536355 вугілля кам'яне. Виходячи зі змісту відомості вагонів накладної №50358431, маса нетто у вагоні №53501102 - 69000 кг, у вагоні №53536355 - 69000 кг.
Під час прибуття вагону на станцію призначення Сороче Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.
Так, з посиланням на складені вказаною станцією акти загальної форми №109 від 04.12.2015р., №110 від 04.12.2015р. було здійснено комісійне переваження вагонів №53501102, №53536355, про що складені комерційні акти №БИ570958/65 від 04.12.2015р., №БИ570959/66 від 04.12.2015р., відповідно до яких встановлено наступне:
- вагон №53501102: брутто - 90100 кг, тара - 22400 кг, нетто - 67700 кг, що менше документу на 1300 кг;
- вагон №53536355: брутто - 88750 кг, тара - 21900 кг, нетто - 66850 кг, що менше документу на 2150 кг.
У вказаних комерційних актах також було засвідчено завантаження у спірних вагонах на рівні бортів, маркування вантажу однією повздовжньою бороздою, катка ущільнювача; порушення маркування; відсутність течі вантажу.
Крім того, у вагоні №53501102 спостерігалось поглиблення по ходу потяга довжиною сьомого люка по всій ширині вагона, поглиблення вантажу 1000 мм; у вагоні №53536355 спостерігалось поглиблення по ходу потяга довжиною першого люка по всій ширині вагона, поглиблення вантажу 900 мм.
Переваження вантажу здійснювалось на вагах вантажовідправника ВВЭТ-150-К №0056 (повірка 22.10.2015р.).
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу норм ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
У графі 20 залізничної накладної №50358431 «Найменування вантажу» зазначено, що вологість спірного вантажу (вугілля кам'яного) дорівнює 7%.
За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%.
Таким чином, при розрахунку суми збитків від втрати частини вантажу судом застосовано підп.3 п.27 Правил видачі вантажів, відповідно до якого норма природної втрати мінерального палива, до якого відноситься вугілля кам'яне, складає 2%, оскільки останнє було відвантажено у стані 7% вологості.
За даними комерційних актів №БИ570958/65 від 04.12.2015р., №БИ570959/66 від 04.12.2015р., недостача у вагоні №53501102 складає 1300 кг, у вагоні №53536355 - 2150 кг.
Дослідивши розрахунок позовних вимог в частині стягнення збитків за відправкою у вагонах №53501102, №53536355, суд встановив, що вартість недостачі вантажу у вагоні №53536355 складає 1173,17 грн, виходячи з наступного розрахунку: 69000 кг * 2% = 1380 кг; 2150 кг - 1380 кг = 770 кг; 770 кг : 1000 = 0,77 т; 0,77 т * 1523,60 грн = 1173,17 грн, де
69000 кг - маса нетто у напіввагоні №67867218,
2150 кг - розмір недостачі за комерційним актом №БИ570959/66 від 04.12.2015р.,
1380 кг - норма природної втрати,
1523,60 грн - вартість 1 т спірного вантажу відповідно до довідки б/н б/д Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».
Крім того, враховуючи, що комерційним актом №БИ570958/65 від 04.12.2015р. встановлений розмір недостачі у вагоні №53501102 на рівні 1300 кг, що не перевищує гранично допустимої норми природної втрати вказаного вантажу (69000 кг * 2% = 1380 кг), позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.
Твердження відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» не набуло статусу правонаступника Державного підприємства «Донецька залізниця», судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
За змістом спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.07.2016р., Державне підприємство «Донецька залізниця» з 25.11.2014р. перебуває в стані припинення за рішенням засновників.
Водночас, згідно з спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.07.2016р., 21.10.2015р. було здійснено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». У розділі «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» цього витягу визначено, в тому числі, Державне підприємство «Донецька залізниця».
В силу норм ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Реорганізація юридичної особи шляхом злиття є формою припинення товариства, яка має наслідком правонаступництво новоутвореною юридичною особою всіх прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється (без виключень).
Відповідно до п.1, 2 статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», останнє утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які організовані шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
У вказаному додатку до таких підприємств віднесено, в тому числі, Державне підприємство «Донецька залізниця».
Згідно з ч.2 п.2 статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Враховуючи додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідач є правонаступником, у тому числі, Державного підприємства «Донецька залізниця».
Аналогічні за змістом відомості містяться у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.07.2016р.
За змістом зведеного передавального акту від 06.08.2015р., затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015р., комісією з утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (до складу якої входив голова комісії з реорганізації Державного підприємства «Донецька залізниця»), на підставі ст.107 Цивільного кодексу України складено та підтверджено вартість і склад активів та зобов'язань. При цьому, визначено, що майно, яке розташовано на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції не включено до переліків і зведених актів інвентаризації майна, а відображено в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюються в частині активів за Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п.2 постанови №604 від 12.11.2014р. Кабінету Міністрів України.
При цьому, розмежування таких прав та обов'язків Державного підприємства «Донецька залізниця» баланс (звіт про фінансові результати) та розшифровки його статей не містять.
Статтею 107 Цивільного кодексу України визначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
З огляду на наведене, після остаточного завершення роботи комісії з передавальним актом чи розподільчим балансом, комісія передає відповідний документ на затвердження учасникам юридичної особи або органу що прийняв рішення про припинення юридичної особи.
Як свідчать фактичні обставини справи, передавальний акт затверджено у порядку, встановленому чинним законодавством України.
За приписами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, яка була чинною на момент здійснення спірних реєстраційних дій), а також враховуючи зміст ст.107 Цивільного кодексу України, передавальний акт, який затверджений належним чином, є підставою для реєстрації відповідної юридичної особи.
Державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (п.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
Як свідчить спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.07.2016р., 21.10.2015р. вчинено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з внесенням запису про дані юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, до яких віднесено, зокрема, Державне підприємство «Донецька залізниця».
Доказів скасування або оспорювання даного запису відповідачем не доведено, а судом не встановлено.
Наразі, в силу норм ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» внесені до Єдиного державного реєстру документи та відомості вважаються достовірним.
Судом, взято до уваги наявність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про перебування Державного підприємства «Донецька залізниця» з 25.11.2014р. у стані припинення за рішенням власників та визначення ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції станом на дату реєстрації новоутвореної юридичної особи), згідно з якою злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Одночасно, редакція цієї норми наведеного Закону на час вирішення спірного питання встановлює, що у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття (п.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
Слід зазначити, що ч.ч.3, 9 ст.2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», та послідовність дій зі створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», визначена Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р., дає підстави для висновку про те, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», у тому числі складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду, мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин у розумінні ст.ст.91, 92 Цивільного кодексу України. Отже, факт створення правонаступника за умов чинності ч.3 ст.2 Закону і перебування Державного підприємства «Донецька залізниця» серед переліку підприємств, на базі яких мало бути створено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» як їх правонаступник, є цілком самодостатнім для правонаступництва.
Відтак, при наявності рішення засновників Державного підприємства «Донецька залізниця» про припинення цієї юридичної особи, рішення уповноваженого органу про створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі реорганізованих підприємств та за рахунок їх активів і зобов'язань, наявності запису у Єдиному державному реєстрі про створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» як правонаступника Державного підприємства «Донецька залізниця», - відсутність запису про припинення юридичної особи (що припиняється шляхом злиття) не має вирішального значення при дослідженні факту правонаступництва та обсягу переданих прав і обов'язків новоутвореній особі.
Разом з цим, ч.6 ст.2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (який в силу норм п.2 Перехідних та Прикінцевих положень цього нормативно-правового акту має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст.ст.104, 107 Цивільного кодексу України) не покладає факт правонаступництва створеного Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за правами і обов'язками підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення означених підприємств (у тому числі, Державного підприємства «Донецька залізниця»).
Як свідчать матеріали справи, спірне перевезення вантажу відповідно до залізничної накладної №50358431 відбулось у грудні 2015 року (дата відправлення 01.12.2015р., дата виявлення недостачі 04.12.2015р. згідно комерційних актів №БИ570958/65 від 04.12.2015р., №БИ570959/66 від 04.12.2015р., станція призначення Сороче Донецької залізниці), тобто після утворення юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Предметом спору є стягнення вартості недостачі вантажу, яка виникла у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні підприємством залізничного транспорту загального користування. Відтак, обов'язок щодо сплати позивачу вартості недостачі вантажу виникне у перевізника за результатами розгляду справи, після набуття рішенням законної сили.
Крім того, відображення у балансі та передача майна на праві господарського відання, не виключає правонаступництво підприємства у спірних матеріальних правовідносинах, у разі його створення шляхом проведення реорганізації - злиття підприємств, на основі яких воно утворено.
Частина 1 ст.2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» уповноважує Кабінет Міністрів України прийняти рішення про створення відповідного публічного акціонерного товариства. При цьому, його статус як правонаступника відповідних підприємств (у тому числі, Державного підприємства «Донецька залізниця») безпосередньо визначений цим Законом і можливість запровадження винятків чи обмежень щодо такого правонаступництва за підприємствами визначеного переліку, зокрема, в залежності від здійснення/нездійснення дій з інвентаризації майна у розумінні постанови №604 від 12.11.2014р. Кабінету Міністрів України, вказаним Законом не передбачено.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду, на теперішній час саме Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» є особою, яка відповідальна за незбереження вантажу, який було відправлено за залізничною накладною №50358431 у вагонах №53501102, №53536355.
З огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційних актів, суд дійшов висновку, що саме відповідач своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи. Одночасно, приймаючи до уваги, що позивач припустився помилки при здійсненні розрахунку збитків, суд вважає вимоги позивача частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 1173,17 грн.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Красний Лиман про стягнення вартості недостачі вугілля у розмірі 3153,85 грн, задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Красний Лиман, вул.Кірова, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85000, Донецька обл., м.Добропілля, вул.Київська, буд.1, код ЄДРПОУ 00176472) вартість недостачі вантажу у розмірі 1173,17 грн, а також судовий збір в сумі 1378 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
У судовому засіданні 11.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 18.07.2016р.
Суддя Ю.О.Паляниця