20.07.2016 Справа № 907/288/16
за позовом публічного акціонерного товариства „Українська залізниця», м.Київ в
особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м.Львів
до відповідача ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області, смт.Королево, Виноградівський район
про визнання недійсним рішення
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
від позивача - ОСОБА_2 - юрисконсульт підрозділу Мукачівського управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд регіональної філії «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» (дов.№10657 від 10.12.15)
від відповідача - не з'явився ( у судовому засіданні 19.07.16 - ОСОБА_3 - спеціаліст-землевпорядник (дов.№02-08/698 від 30.05.16)
СУТЬ СПОРУ: визнання недійсним (незаконним) рішення №398 21 сесії 5-го скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.01.2009 року.
Позивач позов мотивує тим, що рішення №398 21 сесії 5-го скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.01.2009 року «Про вилучення земельних ділянок» прийняте з порушенням вимог земельного законодавства України в частині порядку вилучення земельної ділянки площею 0,90 га, оскільки вказана земельна ділянка є землею залізничного транспорту, відповідно до ст. 23 Закону України «Про транспорт», згода на вилучення якої позивачем не надавалась. На момент винесення спірного рішення земельна ділянка, що вилучалась, перебувала в користуванні позивача і підпорядковувалась Міністерству транспорту та зв'язку України і відносилась до земель загальнодержавної власності. Зокрема, вказаною земельною ділянкою користувався відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5» ДТГО «Львівська залізниця» для розташування прорабського пункту та «Санпропускника» на станції ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого 06.05.1996 року на підставі рішення 7-ої сесії 22 скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 17.04.1996 року б/н.
Позивач вказує, що «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5» було відокремленим підрозділом ДТГО «Львівська залізниця» без права юридичної особи, тому вилучення вказаної земельної ділянки, яке проведено на підставі листа відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5» ДТГО «Львівська залізниця» №316 від 20.12.2008 року, було здійснено з порушенням норм ч.3 ст.142 Земельного кодексу України, оскільки припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника ділянки, тобто лист начальника підрозділу, який підписаний виконробом дільниці смт. Королево про вилучення земельної ділянки не може бути підставою для вилучення чи припинення користування земельною ділянкою.
Відповідач у поданому 10.06.16 відзиві вказує, що позовна заява подана з пропуском строку позовної давності, у зв'язку з чим просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні 19.07.16 оголошувалась перерва відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним (незаконним) рішенням 21 сесії 5-го скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.01.2009 року №398 «Про вилучення земельних ділянок», яке було прийняте за результатом розгляду відношення начальника «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5» ДТГО «Львівська залізниця» та згідно ст.12, п.а, п.б. ст.140 Земельного кодексу України про вилучення земельної ділянки площею 0,90 га з користування «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5», де знаходився об'єкт ОСОБА_4 ст.Королево. Землевпоряднику селищної ради доручено внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію.
Досліджуючи спірні правовідносини в їх сукупності, судом встановлено, що згідно акту на право постійного користування землею виданого ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області ЗК№000696 від 06.05.1996 року, реєстровий запис в книзі державних актів на право постійного користування землею №13, відповідно до рішення 7-ої сесії 22 скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 17.04.1996 року б/н, земельну ділянку площею 1,71 га в межах, згідно з планом землекористування Ужгородській дистанції цивільних споруд Львівської залізниці, надано у постійне користування для розташування прорабського пункту та сантехпропускника на станції ОСОБА_2.
Відповідно до плану зовнішніх меж землекористування на земельній ділянці площею 0,90 га (ділянка 2) знаходився об'єкт Сантехпропускник станції ОСОБА_2, на земельній ділянці площею 0,81 га (ділянка 1) - Прорабський пункт станції ОСОБА_2.
Наказом начальника Львівської залізниці від 27.02.2004 року №95/Н «Про реорганізацію служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд» ліквідовано Ужгородську дистанцію цивільних споруд та Будівельно-монтажний поїзд №173 на ст.Мукачево, а на базі майна ліквідованих відособлених структурних підрозділів створено Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5 на ст.Мукачево та присвоєно телеграфний шифр - БУ-5.
Згідно Положення про Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», затвердженого 23.03.2006 року, Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» входить до складу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», є відокремленим підрозділом без права юридичної особи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.14 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» реорганізовано в регіональну філію «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», яка відповідно до п.2.1 Положення про регіональну філію «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» не має статусу юридичної особи.
Пунктом 2 статуту публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» , товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, в т.ч. Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця».
Наказом в.о. начальника регіональної філії «Львівська залізниця» від 01.12.15 №1-воН/од від 01.12.15 «Про структурні зміни », відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.14 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на виконання рішення правління публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 21.10.15, протокол №1, на підставі Положення про регіональну філію «Львівська залізниця», затвердженого рішенням правління публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 16.11.15, протокол №5 визначено вважати такими, що діють у складі регіональної філії «Львівська залізниця» реорганізовані структурні та виробничі підрозділи згідно з переліком, зокрема Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5» реорганізовано у Відокремлений підрозділ «Мукачівське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд».
Листом №316 від 20.12.2008 року, підписаним начальником Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5 Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» ОСОБА_5, Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5 Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» просило вилучити земельну ділянку площею 0,9 га з користування Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5, де знаходився об'єкт Сан.пропускник ст.Королево.
На підставі вказаного листа рішенням 21 сесії 5-го скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.01.2009 року №398 «Про вилучення земельних ділянок» вилучено спірну земельну ділянку з користування Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5.
11.03.2010 року Чопською транспортною прокуратурою на спірне рішення винесено протест та 12.03.2010 року порушено кримінальне провадження за фактом перевищення службовими особами відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» своїх службових повноважень та службовою особою підроблення документа, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.365 та ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України; пред'явлено обвинувачення виконробу ОСОБА_6 за ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України.
Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.05.10 провадження у кримінальній справі по обвинуваченню виконроба ОСОБА_6 закрито на підставі ст.1 п. "є" Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року; вину виконроба ОСОБА_6 встановлено судом за ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України.
Рішенням 30 сесії 5 скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 08.04.10 №479 відхилено протест Чопської транспортної прокуратури на рішення 21 сесії 5-го скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.01.2009 року №398 «Про вилучення земельних ділянок» та зазначено, що вищезазначена земельна ділянка була надана в постійне користування Ужгородській дистанції цивільних споруд Львівської залізниці як окремій юридичній особі, тому заяви Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5 як її правонаступника достатньо для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст.ст.141,142 Земельного кодексу України.
28.04.10 Чопський транспортний прокурор звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області про визнання незаконним рішення 21 сесії 5-го скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.01.2009 року №398 «Про вилучення земельних ділянок».
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07.05.10 позовну заяву повернуто без розгляду, яка залишена без змін Львівським апеляційним адміністративним судом.
Постановою Галицького районного суду м.Львів від 19.02.14 поновлено строк звернення до суду та позов задоволено повністю. Львівським апеляційним адміністративним судом 27.05.14, у зв'язку з відсутністю доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду, позов залишено без розгляду. Постановою Вищого адміністративного суду України від 02.02.16 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.14 залишено без змін.
Позивач звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення 21 сесії 5-го скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.01.2009 року №398 «Про вилучення земельних ділянок», мотивуючи тим, що вказана земельна ділянка відноситься до земель залізничного транспорту, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, порядок вилучення яких чітко передбачений законом.
Враховуючи вищенаведене, позивач стверджує, що його право користування земельною ділянкою порушено, у зв'язку з чим вважає, що строк звернення до господарського суду Закарпатської області з позовом був пропущений з поважних причин.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття спірного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 67 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття спірного рішення) до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом. (ст.68 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття спірного рішення).
Згідно з ст. 6 Закону України „Про залізничний транспорт" землі, що надаються у постійне користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України „Про транспорт".
У відповідності до ст. 23 Закону України „Про транспорт" встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 65 Земельного кодексу України передбачено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям .
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України „Про залізничний транспорт» визначення територіальних меж залізниць здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 зазначеного Кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Таким документом вважається державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
Листом управління Держгеокадастру у Виноградівському районі Закарпатської області №18-703-99.3-1282/2-16 від 08.06.16 повідомлено, що у користуванні Ужгородської дистанції цивільних споруд Львівської залізниці, місце розташування смт.Королево станом на 01.01.16 (згідно державної статистичної форми 6-зем) рахується всього 0,8100 га земель.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно приписів ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.
Частиною 1 ст.122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ч.2 ст.149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
З огляду на вищенаведее, вимагати захисту порушених прав на землю має право власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Вилучення земельних ділянок також здійснюється за згодою землекористувача, право користування якого оформлене та зареєстроване у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, з наведеного вбачається, що у позивача відсутнє право на захист свого порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення 21 сесії 5-го скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.01.2009 року №398 «Про вилучення земельних ділянок».
Крім того, слід відзначити, щодо предмету позову про визнання незаконним рішення 21 сесії 5-го скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.01.2009 року №398 «Про вилучення земельних ділянок» слід відзначити таке.
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі, тощо.
Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 11.11.2014 року у справі №21-405а14.
В даному випадку, прийняте рішення 21 сесії 5-го скликання ОСОБА_1 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 20.01.2009 року №398 «Про вилучення земельних ділянок» є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.
Враховуючи обставини спору в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права, у спосіб, який не відповідає вимогам чинного цивільного (господарського) законодавства та не відновлює в повному обсязі його порушеного права. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували вищенаведені висновки суду.
Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у позові по суті, строк позовної давності не підлягає застосуванню, відтак у клопотанні відповідача належить відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.07.16 .
Суддя Васьковський О.В.