19.07.2016 Справа № 907/309/16
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом публічного акціонерного товариства „Національна акціонерноа компанія „Нафтогаз України”, м. Київ до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород про стягнення заборгованості за порушення строків виконання грошових зобов”язань по договору у розмірі 4686,13 грн., в т.ч. 3289,90 грн. - пені, 759,21 грн. - 3% річних, 637,02 грн. - інфляційних нарахувань
представники сторін:
позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю;
відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю
Позивач звернувся до суду із вказаними вимогами, оскільки відповідач сплативши 31.01.14 вартість газу одержаного ним на протязі січня-грудня 2012р. допустив порушення строку виконання грошового зобов'язання встановленого умовами укладеного сторонами договору від 16.12.13. Представник позивача у ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на обґрунтування даних вимог долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач письмовим відзивом та представник його у ході судового розгляду справи заперечує проти позовних вимог та наполягає на відмові у задоволенні позову повністю. При цьому, відповідач вважає безпідставним твердження про порушення ним строку виконання грошового зобов'язання, посилаючись на неодержання від позивача актів прийому-передачі, які є підставою для здійснення остаточних розрахунків сторін.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
При цьому суд виходив з наступного.
Спірні правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 16.12.13 № 13/12-197-ПР(Р) (далі - договір), за умовами якого продавець - позивач у справі - зобов'язався передати покупцеві - відповідачу у справі - у грудні 2013р. газ спожитий споживачами покупця у період січень-грудень 2012р. в обсязі 75,643 тис.кбм та за цінами встановленими договором, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплатити вартість газу виключно грошовими коштами протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання актів приймання-передачі газу (п.п. 1.1, 2.1, 6.1).
Згідно п.3.3 договору покупець зобов”язався на протязі трьох днів з моменту підписання договору надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця по два примірники актів приймання передачі газу (помісячно), у яких зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець зобов”язався повернути покупцеві по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником та скріпленим печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відповідь від їх підписання; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Договором передбачено також умови відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по оплаті за газ шляхом, зокрема, сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу (п.п. 7.1, 7.2 договору).
Відповідно до п. 9.2 договору строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлено тривалістю у 3 (три) роки.
Матеріалами справи, зокрема, договором, актами приймання-передачі природного газу від 27.12.13 (за січень-грудень 2012р.), банківською випискою, розрахунком боргу та поясненнями представників сторін у ході судового розгляду встановлено наступне:
Позивач на протязі січня-грудня 2012р. здійснив поставку відповідачеві природного газу в обсязі 75,643 тис. кбм на загальну суму 318 517,54 грн., про що складено та підписано сторонами акти прийому-передачі від 27.12.13. До матеріалів справи позивачем долучені завірені копії зазначених актів, які є належними доказами по справі на підтвердження факту поставки газу відповідачеві.
Оплату вартості газу на зазначену суму 318517,54 грн. відповідач здійснив на рахунок позивача 31.01.14, що підтверджено банківською випискою долученою до матеріалів справи позивачем та що не заперечується відповідачем.
Таким чином, у ході судового розгляду встановлено, що позивач, поставивши відповідачеві обумовлені обсяги природного газу, виконав свої зобов'язання за договором, а відповідач, сплативши його вартість у повному обсязі 31.04.14, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання перед позивачем (три дні з дня підписання актів прийому-передачі), що і послугувало підставою пред'явлення позову про стягнення заявлених у межах даної справи сум пені, річних та інфляційних нарахувань за період прострочення з 3.01.14 по 31.01.14.
Суд, перевіривши правові підстави вимог позивача, здійснивши перевірку правильності їх розрахунку, дійшов висновку про задоволення вимог по стягненню з відповідача за прострочення ним виконання грошових зобов'язань на суму 318517,54 грн. за зазначений період пені на суму 3176,17 грн., річних - на суму 733,03 грн. та інфляційних нарахувань - на суму 637,02 грн. Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить 4546,22 грн., в іншій частині позовних вимог належить відмовити як заявлених безпідставно.
При цьому, суд керується наступними приписами цивільного та господарського законодавства, якими регулюються спірні дані відносини.
Так, відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України (ЦКУ), ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України (ГКУ) суб'єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до статей 610, 611 ЦКУ, ст.ст. 216-218 ГКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виконання зобов'язання згідно ст. 546 ЦКУ може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 ГКУ, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За вищенаведеними умовами договору сторін у даній справі у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого газу покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Приписами ст. 625 ЦКУ встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, за змістом якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи із встановлених судом фактичних обставин справи щодо прострочення відповідачем виконання договірних зобов'язань з оплати одержаного газу вимоги позивача щодо стягнення заявлених сум пені, річних та інфляційних нарахувань є правомірними та такими, що ґрунтуються на наведених приписах цивільного та господарського законодавства, що регулюють питання відповідальності суб'єктів господарських відносин за порушення грошових зобов'язань.
При цьому, суд не приймає заперечення відповідача проти позову з посиланням на обставини підписання актів прийому-передачі газу як такі, що не доведені належним чином, та спростовані матеріалами справи. За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судові витрати сплачені позивачем при поданні позову за змістом ст. ст. 44-49 ГПК України належить відшкодувати за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44- 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити частково.
1.1. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” ( 88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2, код ЄДРПОУ 05448610) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія ”Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму 4546,22 грн. (чотири тисячі п”ятсот сорок шість грн. 22 коп.), в т.ч. 3176,17 грн. - пені, 637,02 грн. - інфляційних втрат, 733,03 грн. - 3 % річних, та у відшкодування судових витрат - 1336, 86 грн. (одна тисяча триста тридцять шість грн. 86 коп.)
2. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення складено 26.07.16
Суддя Ушак І.Г.