22.07.2016 Справа № 907/406/16
За позовом Керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради, м.Ужгород
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько - словацького підприємства "Фем-Інвест", м.Ужгород
про стягнення 89763,75 грн. (з урахуванням поданої в порядку ст.22 ГПК України заяви про зменшення розміру позовних вимог)
Головуючий суддя Івашкович І.В.
за участі:
прокурор - Ярош Р.М., прокурор відділу прокуратури Закарпатської області
від позивача - ОСОБА_2 , довіреність №24.01-12/998 від 13.04.16
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 16.11.15
У судовому засіданні 12.07.16 за участі представників: прокурора - Валько Д.В., прокурор відділу прокуратури Закарпатської області, від позивача - ОСОБА_4, довіреність №24.01-12/998 від 13.04.16, від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 16.11.15, оголошувалась перерва до 15.07.16 10:00 год.
У судовому засіданні 15.07.16 за участі представників: прокурора - Валько Д.В., прокурор відділу прокуратури Закарпатської області, від позивача - ОСОБА_4, довіреність №24.01-12/998 від 13.04.16, від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 16.11.15, оголошувалась перерва до 18.07.16 15:00 год.
У судовому засіданні 18.07.16 за участі представників: прокурора - Ярош Р.М., прокурор відділу прокуратури Закарпатської області, від позивача - ОСОБА_4, довіреність №24.01-12/998 від 13.04.16, від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 16.11.15, оголошувалась перерва до 22.07.16 12:00 год.
Суть спору: керівник Ужгородської місцевої прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради, м.Ужгород до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько - словацького підприємства "Фем-Інвест", м.Ужгород про стягнення суми 116034,65 грн., в т.ч. 95063,40 грн. основного боргу та 20971,25 грн. пені.
В порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України прокурор подав заяву №01-113/55п-7370 від 14.07.16 про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою посилаючись на неправильність обрахунку розміру основного боргу та на сплив позовної давності в частині вимог про сплату пені, просить стягнути з відповідача 89763,75 грн. заборгованості по орендній платі.
Позивачем згідно з наданими поясненнями на відзив в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України заявлено про зменшення розміру позовних вимог до суми 102470,14 грн., в т.ч. 89763,75 грн. боргу по орендній платі та12707,14 грн. пені.
Тобто, на відміну від позиції прокурора, що викладена у поданій ним в порядку ст.22 ГПК України заяві про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить, окрім суми 89763,75 грн. боргу по орендній платі, стягнути з відповідача 12707,14 грн. пені.
Прокурором у судовому засіданні заявлено про те, що заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог не підтримує, просить прийняти до розгляду заяву прокурора.
Аналізуючи подані до суду заяви прокурора та позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд констатує наступне.
Відповідно до ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який бере участь у справі, несе обов"язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Відтак, прокурор, так само як і позивач у справі, має передбачене ст.22 Господарського процесуального кодексу України право до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
У п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" викладено правову позиції, відповідно до якої зазначено: якщо позивач за поданим прокурором позовом звертається до господарського суду із заявою про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, зміну предмета або підстав позову, то суд має з'ясувати думку прокурора з відповідного питання, і в разі якщо останній не підтримує зазначених дій позивача, - відмовити в задоволенні такої заяви. У подальшому такий позивач за необхідності не позбавлений права самостійно звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та приймає до розгляду заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої предметом позовних вимог є стягнення суми 89763,75 грн. боргу по орендній платі.
Відповідач згідно з поданим відзивом на позов наводить позицію заперечень проти наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі визначеного у позові органу - ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради. Стверджує при цьому, що ОСОБА_1 міського господарства є однією з виконавчих структур Ужгородської міської ради, тобто відноситься до органів місцевого самоврядування, однак Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст.2) йому повноваження органу виконавчої влади не делегувались.
Представник відповідача вважає, що оскільки прокуратура не вправі здійснювати представництво інтересів держави в особі позивача ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради, що повинно мати наслідком відповідну процесуальну реакцію суду, спір не може вирішуватись по суті.
Прокурором у наданих запереченнях на відзив з приводу позиції відповідача щодо відсутності у даній справі підстав для представництва інтересів держави наголошено з посиланням на рішення Конституційного Суду України №3 рп/99 від 08.04.99 у справі №1-1/99 на тому, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов"язок по здійсненню конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України таким органом може виступати орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому надані відповідні повноваження. Посилаючись на положення ст.2 Господарського процесуального кодексу України, наголошує, що прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Підставою для звернення до суду з даним позовом стало порушення інтересів держави в сфері регулювання бюджетних відносин, а не захист інтересів ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради. В даному випадку інтерес держави полягає у поповненні бюджету, раціонального та законного його використання. Прокурор звернувся з даним позовом, визначивши позивачем ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради, до компетенції якого належить здійснювати управління майном міста, забезпечувати ефективне його використання та збереження, тобто ОСОБА_1 в силу положень рішення Конституційного Суду України №3 рп/99 від 08.04.99 у справі №1-1/99 є "органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах".
Позивач у поясненнях на відзив відповідача наводить заперечення проти позиції відповідача щодо відсутності підстав для здійснення у даній справі прокурором у представництва інтересів держави в особі ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради. Наводить аналогічні до викладених прокурором мотиви таких заперечень.
Надаючи правову оцінку позицій сторін щодо наявності підстав для здійснення прокурором при зверненні з даним позовом представництва інтересів держави в особі ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради, суд констатує наступне.
Відповідно до ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".
За приписами ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.
Представництво прокурором інтересів держави в суді врегульовано за ст.23 Закону України "Про прокуратуру" у чинній редакції. Положеннями вказаної статті, зокрема, передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
В даному випадку керівник Ужгородської місцевої прокуратури, звернувшись з позовом в інтересах держави в особі Департменту міського господарства Ужгородської міської ради, обгрунтував належним чином існування порушень інтересів держави, що полягає у ненадходженні, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов"язань, до бюджету відповідних сум по сплаті орендної плати, що створює загрозу ефективного використання та збереження майна міста. При цьому відповідним органом, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради, а підстави звернення з даним позовом прокурор обгрунтовує тривалим невжиттям зазначеним органом заходів примусового стягнення орендної плати.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Виходячи з вищевикладеного, суд констатує висновок про наявність підстав для здійснення прокурором у даній справі належного представництва інтересів держави в особі ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради, який відноситься до системи органів місцевого самоврядування.
Згідно із позовною заявою прокурором заявлено про вжиття в порядку ст. 66 ГПК України заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти СП ТОВ "ФЕМ-Інвест". Заява про забезпечення позову мотивована з посиланням на ті підстави, що відповідач систематично не сплачує орендну плату, не виконує взяті ним зобов"язання по погашенню заборгованості.
Прокурором та представником позивача заяву про вжиття заходів до забезпечення позову підтримано.
Представник відповідача заперечив наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Зазначив, що припинення орендних платежів та виникнення заборгованості зумовлено складним фінансовим станом підприємства, однак відповідач не вчиняє жодних умисних дій з метою ухилення від виконання зобов"язань.
Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти СП ТОВ "ФЕМ-Інвест", суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з наступних мотивів.
За правилами ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України вжиття заходів до забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі за наявності достатньо обгрунтованих та підтверджених доказами підстав, за яких може бути зроблено обгрунтоване припущення про те, що без вжиття заходів забезпечення позову виконання судового рішення у випадку задоволення позову може бути неможливим або суттєво утрудненим. На підставі поданих сторонами доказів суд має прийти до обґрунтованого висновку про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення у випадку, якщо позов буде задоволено. При цьому має бути враховано відповідність обраного заявником виду забезпечення позову позовним вимогам.
З урахуванням правових позицій, викладених у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову та предметом відповідної вимоги, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідно до загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язком заявника є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
В даному випадку прокурор просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача. Разом з тим, наявність поведінки відповідача, спрямованої на зменшення або зникнення наявних у нього грошових коштів, що в послідуючому, у випадку задоволення позову, може призвести до утруднення виконання судового рішення, документально не доведено та не обґрунтовано.
У судовому засіданні 18.07.16 розпочато розгляд справи по суті.
Прокурором підтримано позовні вимоги, з урахуванням заяви прокурора про зменшення розміру позовних вимог, в повному обсязі. В обгрунтування позовних вимог посилається на обставини порушення відповідачем зобов"язань щодо своєчасного та в повному обсязі внесення платежів по орендній платі згідно з умовами договору оренди №897/0 від 11.09.2007р., внаслідок чого за період оренди з липня 2013р. по жовтень 2014р. виникла заборгованість в розмірі 89763,75 грн.
Уповноваженим представником позивача підтримано заявлені прокурором позовні вимоги.
Уповноваженим представником відповідача згідно з поданим відзивом на позов позовні вимоги заперечуються частково. Зокрема, згідно з відзивом на позов та додатковим відзивом відповідач підтверджує наявність заборгованості, розмір якої в межах спірного періоду складає 52508,24 грн. (наведено контррозрахунок заборгованості). Обгрунтовуючи заперечення в частині визначення заборгованості по орендній платі за спірний період (липень 2013р. - жовтень 2014р.), відповідач стверджує, що оскільки згідно з п.9.2 договору такий вважався продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, то з урахуванням встановленого розміру орендної плати за перший місяць 3150 грн., при наступній індексації такого розміру нарахування орендної плати за період з липня 2013р. по жовтень 2014р. мають складати 52508,24 грн. Відповідно, відповідач заявляє про визнання заборгованості у вказаному розмірі.
Відхиляючи заперечення відповідача по суті позовних вимог, прокурор згідно із поданими запереченнями на відзив вказує на безпідставність тверджень відповідача щодо необхідності здійснення обрахунку заборгованості починаючи із суми 3150 грн., оскільки такі суперечать умовам п.4.4 договору.
Позивач згідно з наданими письмовими поясненнями на відзив заперечує розрахунок відповідача та зазначає про те, що при укладенні договору №897/0 від 11.09.2007р. орендна плата визначалась на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна міста, затвердженої рішенням Ужгородської міської ради №48 від 14.05.2003р. із змінами і доповненнями. В подальшому нарахування здійснювалось відповідно до умов договору та тимчасової Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно м.Ужгорода та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Ужгородської міської ради від 09.12.2011р. №344. Місячний платіж на визначену у розрахунку дату, з урахуванням наданої в користування площі (568,1 кв.м), встановлено 5294,35 грн. Посилається на рішення господарського суду Закарпатської області від 21.10.2013. по справі №907/870/13, за яким присуджено до стягнення з цього ж відповідача заборгованість по орендній платі за тим самим договором, яка стосувалася попереднього періоду - з листопада 2011р. по червень 2013р. (копію рішення суду додано).
Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд надає правову оцінку фактичних обставин справи в їх сукупності та констатує такі висновки.
Дослідженими в ході судового розгляду доказами встановлено, що між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради, правонаступником якого є ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради, (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-словацьким підприємством "Фем-інвест" (Орендар) укладено Договір №897/0 від 11.09.2007р. оренди нежитлового приміщення. Предмет вказаного договору передбачає, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю) за адресою: м.Ужгород, вул. Гранітна,12а, площею 568,1 кв.м. для використання під майстерні. Вступ Орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акту приймання-передачі.
Умовами про строк дії договору (п.3.1) передбачено, що договір укладається на строк з 11.09.2007р по 11.09.2008р. Згідно з п.9.2 передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Відповідно до акту приймання-передачі до договору оренди №897/0 від 11.09.2007р., який підписано з боку обох сторін 11.09.2007р., Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування обумовлений договором об"єкт.
Відповідно до укладеного сторонами 28.11.2014р. додатку до договору №897/0 від 11.09.2007р. сторони дійшли згоди розірвати (припинити дію) договору оренди. За актом приймання-передачі нежилого приміщення площею 568,1 кв.м за адресою: м.Ужгород, вул. Гранітна,12А, підписаним 28.11.2014р., сторони оформили передачу Орендарем та приймання Орендодавцем вказаного об"єкту оренди.
У відповідності до п.5.2 договору оренди Орендар (відповідач) зобов"язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Умови розділу IV "Орендна плата" визначають порядок здійснення нарахування орендної плати. Встановлено, зокрема, що орендна плата за перший місяць оренди (вересень 2007р.) встановлена відповідно до Протоколу засідання конкурсної комісії №2 від 11.09.2007р., і становить 3150 грн. (п.4.3). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. (п.4.4). Орендна плата вноситься безготівково на відповідний розрахунковий рахунок не пізніше 15 числа наступного місяця (п.4.8).
У відповідності до умов договору №897/0 від 11.09.2007р. відповідачу за період з липня 2013р. по жовтень 2014р. здійснено нарахування щомісячних платежів орендної плати, загальний розмір яких складає 89763,75 грн.
В порушення взятих на себе зобов"язань відповідач свочасну сплату орендної плати протягом вказаного періоду не здійснював, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в розмірі 89763,75 грн.
Заперечення відповідача щодо неправильного обрахунку нарахувань орендної плати за кожний місяць спірного періоду суд вважає безпідставними та необгрунтованими з огляду на наступне.
Як зазначалось судом вище, сторонами відповідно до п.9.2 договору погоджено умови його пролонгації, які за своїм змістом відповідають ст.764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Норми ст. 764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка по суті зводиться до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
По суті договірні умови сторін (п.9.2) та відповідні норми закону передбачають продовження договірних відносин на наступний період, а не початок дії його умов на кожний наступний строк.
Відтак, при виникненні передбачених умовами п.9.2 обставин, за яких договір №897/0 вважався продовженим, правомірним є продовження здійснення нарахувань орендної плати за кожний наступний місяць оренди з дотриманням при цьому умов п.4.4, тобто, шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Позовні вимоги про стягнення суми 89763,75 грн. боргу по орендній платі суд вважає заявленими в обгрунтованому розмірі та не спростованими відповідачем в установленому порядку.
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Аналогічні вимоги встановлено згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. 286 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.
Відповідачем зобов"язання щодо своєчасної сплати орендної плати у відповідності до умов договору не виконано, у зв"язку з чим обгрунтовано та правомірно прокурором заявлено вимоги про примусове стягнення з відповідача суми 89763,75 грн. боргу на користь позивача.
Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
За правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд за результатами вирішення спору покладає на відповідача обов"язок щодо відшкодування витрат прокурора по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн., який підлягає зарахуванню на платіжні реквізити прокуратури Закарпатської області: код 02909967, Державна казначейська служба України, код банку 820172, рах.№35216066018475.
Прокурором надано докази про сплату за подання даного позову судового збору в розмірі 2429,52 грн. (платіжне доручення №583 від 12.07.2016р.), що складає 1740,52 грн. (за ставкою1,5% від первісно заявленої до стягнення суми 116034,65 грн.) та 689,00 грн. - за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Оскільки за результатами розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову в задоволенні заяви відмовлено, витрати по сплаті судового збору в розмірі 689,00 грн. суд покладає на прокурора.
Поданою в порядку ст.22 ГПК України заявою прокурор зменшив позовні вимоги до суми 89 763,75 грн.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" зменшення розміру позовних вимог є підставою для повернення за ухвалою суду сплаченого судового збору.
У зв"язку із зменшенням прокурором розміру позовних вимог судовий збір в розмірі 362,52 грн. підлягає поверненню платнику із Державного бюджету України за клопотанням платника, про що має бути винесена відповідна ухвала суду.
Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько - словацького підприємства "Фем-Інвест" (Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Гранітна,14, і.к. 31682629) на користь ОСОБА_1 міського господарства Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Поштова,3, і.к. 38015610) 89763,75 грн. боргу. Видати наказ.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько - словацького підприємства "Фем-Інвест" (Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Гранітна,14, і.к. 31682629) на користь Ужгородської місцевої прокуратури 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.00 коп.) відшкодування витрат по сплаті судового збору із зарахуванням за платіжними реквізитами прокуратури Закарпатської області: код 02909967, Державна казначейська служба України, код банку 820172, рах.№35216066018475. Видати наказ.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст рішення складено 27.07.16
Суддя Івашкович І.В.