21.07.16р. Справа № 904/3912/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІМПЕКС", філія "Збагачувальна фабрика "Дзержинська", м. Селидове, Донецька область
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
про стягнення 18 761,41 грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 3 від 18.05.2016)
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 646 від 22.04.2016 )
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІМПЕКС", філія "Збагачувальна фабрика "Дзержинська" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 18 761,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як перевізником, свого обов'язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу, були спричинені збитки у розмірі 18 761,41 грн. вартості недостачі вантажу, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.06.2016.
06.06.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, яким заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, просив суд у позові відмовити посилаючись на те, що згідно зі ст. 136 статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Пункт ж) п. 134 Статуту початком перебігу шестимісячного строку, встановленого п. 136 цього Статуту, визначає день встановлення обставин, що спричинили заявлення позову. Обставини були виявлені та зафіксовані комерційними актами РА № 006532/84 від 17.02.2015 року, РА № 006536/88 від 20.02.2015 року, РА № 006563/117 від 27.02.2015 року, РА № 006564/118 від 27.02.2015 року, РА № 006559/113 від 27.02.2015 року. Тому, на думку відповідача, строк позовної давності встановлений для пред'явлення позову за зазначеними комерційними актами пропущеним (а.с.29-30).
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 06.06.2016 на 21.06.2016.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2016, за клопотанням позивача, продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 02.08.2016, а розгляд справи відкладено на 21.07.2016.
21.07.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в зв'язку зі спливом позовної давності на пред'явлення позову за зазначеними комерційними актами.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -
У лютому 2015 року зі станції Кривий Торець Донецької залізниці товариство з обмежено відповідальністю "Енергоімпекс" (позивач - відправник) здійснило відправлення вагонів №№ 56862865, 65946550, 56409253, 56434624, 56321425 навантажених кам'яним вугіллям згідно залізничних накладних №№ 49755556, 49751910, 49884729, 46480976 на станцію Енергодар Придніпровської залізниці, одержувач ДТЕК Запорізька ТЕС.
При проходженні вагонів через станцію Енергодар Придніпровської залізниці на підставі п. 24 Статуту Залізниць України, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої були виявлено, що маса вантажу у вищевказаних вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладних та складено комерційні акти: РА № 006532/84 від 17.02.2015 (а.с.17), РА № 006536/88 від 20.02.2015 (а.с.18), РА № 006563/117 від 27.02.2015 (а.с.19), РА № 006564/118 від 27.02.2015 (а.с.20), РА № 006559/113 від 27.02.2015 (а.с.21).
Зокрема, як свідчать вищевказані комерційні акти, за результатами проведеної перевірки було виявлено різницю маси вантажу у вагонах:
- № 56862865 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 65300 кг, а фактично маса вантажу становить 62 700 кг, що на 2600 кг менше, ніж вказано у накладній № 49755556, про що станцією Енергодар Придніпровської залізниці складено комерційний акт РА № 006532/84 від 17.02.2015 (а.с.17), в якому, зокрема, зазначено, що при комерційному огляді в вагоні виявлено: навантаження насипом, закатано катком, маркування повздожніми смугами, з обох сторін вагону над 5,6 люками виїмка на всю ширину вагону, довжиною 3,0 м. глибиною 0,5 м. У місті виїмки маркування відсутнє. Двері люка закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний.
- № 65946550 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 69000 кг, а фактично маса вантажу складає 65 800 кг, що на 3200 кг менше, ніж вказано у накладній 49751910, про що станцією Енергодар Придніпровської залізниці складено комерційний акт РА № 006536/88 від 20.02.2015 (а.с.18), в якому, зокрема, зазначено, що при комерційному огляді в вагоні виявлено: навантаження насипом, на рівні бортів, ущільнена, маркована 3 повздожніми смугами, ліворуч по руху потягу над 1,2 люками виїмка довжиною1,5 м, шириною 0,8 м., глибиною 0,5 м. У місті виїмки маркування відсутнє. Двері люка закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний.
- № 56409253 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 69 000 кг, а фактично маса вантажу становить 65500 кг, що на 3500 кг менше, ніж вказано у накладній № 49884729, про що станцією Енергодар Придніпровської залізниці складено комерційний акт РА № 006563/117 від 27.02.2015 (а.с.19), в якому, зокрема, зазначено, що при комерційному огляді в вагоні виявлено: навантаження насипом, на рівні бортів, маркована 3 повздожніми борознами, ліворуч по руху потягу над 7 люком порушено маркування, виїмка довжиною1,4 м, шириною 1,6 м., глибиною 0,4 м. У місті виїмки маркування відсутнє. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний.
- № 56434624 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 65 000 кг, а фактично маса вантажу складає 62 000 кг., що на 3000 кг. менше, ніж вказано у накладній № 49884729, про що станцією Енергодар Придніпровської залізниці складено комерційний акт РА № 006564/118 від 27.02.2015 (а.с.20), в якому, зокрема, зазначено, що при комерційному огляді в вагоні виявлено: навантаження насипом, нижче бортів 10-15 см., маркована 3 повздожніми борознами по всій довжині вагону, праворуч по руху потягу над 2 люком виїмка довжиною 1,5 м, шириною 0,5 м., глибиною 0,6 м. У місті виїмки маркування відсутнє. Двері люка закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний.
- № 56321425 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 66 400 кг, а фактично маса вантажу складає 63150 кг, що на 3250 кг. менше, ніж вказано у накладній № 46480976, про що складено комерційний акт РА № 006559/113 від 27.02.2015 (а.с.21), в якому, зокрема, зазначено, що при комерційному огляді в вагоні виявлено: навантаження насипом, нижче бортів 10-15 см., маркована 3 повздожніми борознами по всій довжині вагону, праворуч по руху потягу над 2 люком виїмка довжиною 1,5 м, шириною 0,5 м., глибиною 0,6 м. У місті виїмки маркування відсутнє. Двері люка закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний.
В результаті виявленої недостачі вантажу позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" збитки у розмірі вартості сплаченої, але не отриманої продукції у сумі 18 761,41 грн., що і є причиною виникнення спору.
Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.
Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (далі - Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з п.п. 1 п. 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (п.п. 1, 2, 3 п. 23 Статуту залізниць України).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року № 334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Так, комерційні акти РА № 006532/84 від 17.02.2015 (а.с.17), РА № 006536/88 від 20.02.2015 (а.с.18), РА № 006563/117 від 27.02.2015 (а.с.19), РА № 006564/118 від 27.02.2015 (а.с.20), РА № 006559/113 від 27.02.2015 (а.с.21) засвідчують невідповідність маси вантажу.
Відповідно до п. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема при перевезення мінерального палива.
Позивач розрахував вартість шкоди, спричиненою внаслідок нестачі, проведеної з урахуванням норм відповідно до Правил видачі вантажів, що складає 18 761,41 грн.:
- у вагоні № 56862865 маса нетто при відправлені складає 65300 кг: норма нестачі 65 300 х 1 % = 653 кг. Відповідальна нестача 2 600кг - 653кг = 1947 кг х 1 492,74 грн. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки а.с. 22) - розмір нестачі складає 2 906,36 грн.;
- у вагоні № 65946550 маса нетто при відправлені складає 69 000 кг: норма нестачі 69 000 х 1 % = 690кг. Відповідальна нестача 3 200кг - 690 кг = 2510 кг х 1492,74 грн. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки а.с. 22) - розмір нестачі складає 3 746,78 грн.;
- у вагоні № 56409253 маса нетто при відправлені складає 69 000 кг: норма нестачі 69 000 х 1 % = 690кг. Відповідальна нестача 3 500кг - 690кг = 2 810кг х 1 569,05 грн. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки а.с.23) - розмір нестачі складає 4 409,03 грн.;
- у вагоні № 56434624 маса нетто при відправлені складає 65 000кг: норма нестачі 65 000 х 1 % = 650кг. Відповідальна нестача 3000кг - 650кг = 2350кг х 1 569,05 грн. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки а.с. 23) - розмір нестачі складає 3 687,27 грн.;
- у вагоні № 56321425 маса нетто при відправлені складає 66 400 кг: норма нестачі 66 400 х 1 % = 664кг. Відповідальна нестача 3 250кг - 664кг = 2586 кг х 1569,05 грн. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки а.с. 23) - розмір нестачі складає 4 011,97 грн.
Оскільки спірні вагони були прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу п. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 315 ГК України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Згідно п. 137 Статуту залізниць України, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
У постанові Верховного суду України від 16.05.2006 у справі № 17/160 зазначено, що відповідно до ст.136 Статуту позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст.134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.
Претензія до перевізника не пред'являлась. Враховуючи те, що позивач не звертався до перевізника з претензією з підстав зазначених у позовній заяві, строк на пред'явлення позову сплинув через шість місяців з дня виявлення обставин, які є підставою для його заявлення.
З позовом до суду позивач звернувся - 17.05.16, тобто, поза межами вказаного строку.
Поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не вказано.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Звертаючись до суду з даним позовом 17.05.2016 позивач пропустив шестимісячний строк. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
При цьому суд приймає до уваги положення ч. 4 ст. 13 Конституції України, якою визначено, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Тому при застосуванні ст. 315 ГК України слід виходити з рівних прав вантажовідправників, вантажоодержувачів і перевізників на пред'явлення позовів один до одного.
З огляду на викладене вимоги позивача задоволенню не підлягають, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 26.07.2016
Суддя ОСОБА_3