Провадження № 2/235/935/16
Справа № 235/1686/16-ц
іменем України
22 липня 2016 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.
при секретарях Шмигленко О.Ю., Іванченко І.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно нарахованих сум,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Данком (далі - ТОВ «Данком») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно нарахованих сум. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Данком» з 29 квітня 2015 року по 22 грудня 2015 року, був звільнений за п.4 ст.40 КЗпП України за прогули. Як головний інженер, а потім начальник виробництва, ОСОБА_2 мав карку ПАТ КБ «Приватбнаку», на яку йому нараховувались авансові платежі для нагальних потреб підприємства, за які він потім звітував, та за результатами регулювалась його заробітна плата.
24 грудня 2015 року бухгалтером підприємства ОСОБА_3 була помилково перерахована на картку № 5168755517172564, яка знаходилась у ОСОБА_2, авансована сума, яка була призначена ОСОБА_4, платіжними дорученнями № 182837 в сумі 2828 грн., № 182838 в сумі 3737 грн, № 182839 в сумі 4040 грн., № 182845 в сумі 1656 грн., на загальну суму 12 261 грн.
Підприємством робились спроби добровільного повернення ОСОБА_2 помилково виплачених сум, але марно, оскільки відповідач на роботу не з'являвся, на телефонні дзвінки не відповідав, просив трудову книжку надіслати поштою.
Сума заборгованості по заробітної плати, яку позивач повинен був сплатити відповідачу при його звільненні з роботи становить 2918,03 грн., на яку за його думкою повинно бути зменшена сума, помилково перерахованих йому на картку ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів. Оскільки внаслідок помилкового введення бухгалтером в програму сум на авансові потреби іншій особі, відповідачу були помилково перераховані на картку грошові кошти, позивач просить стягнути їх з відповідача з вирахуванням грошової суми, яка підлягає виплаті відповідачеві при звільненні, в розмірі 9342,97 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і суду пояснив, що для виконання обов'язків начальника виробництва з адміністрацією підприємства він уклав усну угоду, за якою з метою запобігання простою виробництва купував за власні кошти обладнання з виготовлення асфальту, товари для господарських потреб та інше, для чого передавав адміністрації підприємства товарні, касові чеки або інші документи, що підтверджують факт придбання товарів для підприємства, тобто надавав авансовий звіт по закупівлям, після чого на його картку ПАТ КБ «Приватбанк» підприємство відшкодовувало йому витрати згідно авансовим платежам. Такі фінансові переводи здійснювались неодноразово з 30 листопада 2015 року по 24 грудня 2015 року, що підтверджується випискою по рахунку. 24 грудня 2015 року на його картку упродовж дня позивачем були перераховані гроші чотирма платіжними дорученнями, але бухгалтер, якщо це гроші дійсно були перераховані помилково, мала можливість звернутися на «гарячу» лінію банку із заявою про повернення помилково перерахованих коштів на його картку.
15 грудня 2015 року він поставив до відома керівництво підприємство про свій намір щодо звільнення з роботи, тому вважає, що бухгалтерії підприємства було відомо про його звільнення, однак вона перерахувала на його картку грошові кошти за його авансовим звітам в розмірі 12261 грн. за вказівкою керівництва. 25 грудня 2015 року він звернувся із заявою до ТОВ «Данком» про видачу йому трудової книжки з відповідними записами в ній та попередив, що у разі невиконання його вимог вимушений буде звернутися до суду для захисту свого порушеного права. В свою чергу позивач надіслав на його адресу листа 30 грудня 2015 року про наявність у нього перед підприємством неіснуючої заборгованості. Відповідач визнав, що заблокував картковий рахунок, 28 грудня 2015 року отримав дублікат картки, за допомогою якої здійснив транзакцію грошових коштів з рахунку, оскільки вважав, що ці гроші належать йому як компенсація за придбання необхідних для підприємства матеріалів. На підставі наведеного, позивач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідач працював в ТОВ «Данком» в якості електрослюсаря з ремонту електрообладнання АБЗ, головного енергетика, начальника виробництва з 29 квітня 2015 року по 22 грудня 2015 року, звільнений з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули.
Згідно наказу директора ТОВ «Данком» № 25/0 від 24 грудня 2015 року про перерахування на картковий рахунок ОСОБА_4 № 5168742350360172, відкритий у Приватбанку, суми підзвіт для придбання матеріалів у розмірі 12261 грн. на підставі наданої заяви платіжними дорученнями № 182838 від 24 грудня 2015 року, № 182839 від 24 грудня 2015 року, № 182845 від 24 грудня 2015 року, № 182837 ТОВ «Данком» на картковий рахунок № 5168755517142564 були перераховані грошові кошти на загальну суму 12261 грн. ( 3737 грн. + 4040 грн. + 1656 грн. + 2828 грн.).
Зазначена обставина підтверджується також випискою по картці/рахунку № 5168755519642553, відкритого на ім'я ОСОБА_2, і додатковим рахункам договору за період з 30 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року.
Відповідно до положень ст.1212 ЦК України особа, яка набута майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно роз'яснень, що містяться в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства про оплату праці» від 24.12.1999р. № 13, до розрахункових помилок відносяться помилки в розрахунках, двократне нарахування заробітної плати за один і той же період і т.і.
Директором ТОВ «Данком» було видано наказ про необхідність повідомлення ОСОБА_2 про помилкове перерахування на його особливу банківську картку грошових коштів в розмірі 12264 грн. та запропонування повернути ці грошові кошти до каси підприємства в добровільному порядку, а також можливість звернення до суду у разі неповернення ОСОБА_2 коштів протягом одного місяця.
Згідно копії листа ТОВ «Данком» на ім'я ОСОБА_2 за вих. № 156 від 25 грудня 2015 року підприємство просить відповідача повернути помилково перераховані йому грошові кошти в сумі 9342,98 грн. і вказує на те, що із загальної помилково перерахованої йому суми в сумі 12261 грн. 2918,03 грн. вони виплачують відповідачу в рахунок заборгованості по заробітній платі за листопад, грудень 2015 року та компенсація за невикористану відпустку.
Свідок ОСОБА_5 показала, що працює в ТОВ «Данком» в якості головного бухгалтера. 24 грудня 2015 року при наявності заявки в.о. начальника заводу ОСОБА_4 на придбання матеріалів помилково перерахувала на рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», грошові кошти в сумі 12261 грн., при цьому картка зберігалась у ОСОБА_2, якого на той момент вже було звільнено з роботи. Про факт, що стався, вона давала письмові пояснення керівництву, відповідачу надсилались листи з проханням добровільно повернути помилково перераховані йому гроші, повідомлялось усно про необхідність повернення грошових коштів, але все було марно.
Свідок ОСОБА_4 показав, що з 30 листопада 2015 року виконує обов'язки директора ТОВ «Данком», в обов'язки якого входить зокрема й надання заявки на матеріальні потреби підприємства. Для аварійних потреб підприємства в ПАТ КБ «Приватбанк» була оформлена банківська картка для авансових платежів, яка до 30 листопада 2015 рок знаходилась у ОСОБА_6, а після цього - у нього. Він користувався цією карткою доки в двадцятих числах грудня 2015 року ОСОБА_2 не заблокував її.
Проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку про те, що відповідач набув майно - грошові кошти в сумі 12261 грн. без достатньої правової підстави , а тому зобов'язаний повернути це майно позивачу.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказів того, що перераховані позивачем грошові кошти є компенсацію витрачених власних коштів на потреби виробництва відповідачем суду не надано. Надані відповідачем квитанція про вартість наданих послуг та накладна на придбання двигуна не підтверджують ані факту їх придбання саме ОСОБА_6, ані наявності домовленості між ним та підприємством про відшкодування понесених ним витрат на потреби виробництва на суму 12261 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач добровільно відмовляється повернути безпідставно отримані гроші, і сторонами не заперечується, що 2918,03 грн. - це заборгованість по заробітній платі позивача перед звільненим працівником ОСОБА_2, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 9 342,97 грн. в судовому порядку (12 261 грн. - 2 918,03 грн.).
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову підлягають присудженню з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 551,20 грн.
Відповідно до ст.1212 ЦК України, керуючись ст.ст.15, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» помилково нараховані суми в розмірі 9 342 (дев'яти тисяч трьохсот сорока двох) гривень 97 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 551 (п'ятисот п'ятдесяти однієї) гривні 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Вступна та резолютивна частини проголошені негайно після проголошення судового розгляду 22 липня 2016 року, повний текст рішення суду виготовлений 27 липня 2016 року.
Суддя Г.В. Назаренко