Код суду 233 Справа № 233/3225/16-к
27 липня 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42015051100000769 від 24 грудня 2016 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Новгородка Кіровоградської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, розлученого, проходить військову службу на посаді техніка роти радіаційного , хімічного, біологічного захисту військової частини польова пошта НОМЕР_1 у військовому званні прапорщика, проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, -
На підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», відповідно до ст. 4 ч. 8, ст. 5 ч. 1, ст. 10, 11, ст. 22 ч. З Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Кіровоградським ОВК ОСОБА_4 був призваний на військову службу за контрактом, після чого наказом командира зазначеної військової частини № НОМЕР_2 від 19 березня 2015 року був зарахований до списків її особового складу, а також призначений на посаду техніка роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту на якій проходе військову службу по теперішній час.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, прапорщик ОСОБА_6 , у відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Проте, прапорщик ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення.
Так, під час виконання завдань за призначенням частину підрозділів військової частини - польова пошта НОМЕР_1 передислоковано на Схід України, які розташувалися польовим табором у АДРЕСА_2 .
Водночас, 17 листопада 2015 року прапорщик ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, діючи всупереч інтересам служби та наведеним вище вимогам Статутів Збройних Сил України, в період проходження військової служби та будучи придатним для проходження військової служби, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов'язків несення військової служби, ведучі бездіяльний та дозвільний спосіб життя, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби не з'явився вчасно на службу без поважних причин в умовах особливого періоду, до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , яка розташована у АДРЕСА_2 .
Реалізуючи свій злочинний намір у період часу з 17 листопада 2015 року по 15 лютого 2016 року прапорщик ОСОБА_4 , не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов'язків військової служби перебував за місцем фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , проводячи час вільно на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи заходів для повернення до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .
Надалі, виконуючи дії, пов'язані між собою єдністю мети та умислу, спрямовані на ухилення від військової служби, про своє місцезнаходження прапорщик ОСОБА_4 до органів військового чи цивільного управління не заявляв до 8 березня 2016 року.
У подальшому, прапорщик ОСОБА_4 вирішив припинити ухилятися від проходження військової служби та 8 березня 2016 року прибув добровільно до місця служби до розташування військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_2 , після чого 22 червня 2016 року з'явився до органів військової прокуратури із зізнанням.
Тобто, прапорщик ОСОБА_4 , за викладених вище обставин, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, та проходячи її на посаді техніка роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , 17 листопада 2015 року не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 в умовах особливого періоду, розташованої у АДРЕСА_2 та продовжував ухилятися від військової служби до 15 лютого 2016 року, тобто не з'явився вчасно на службу без поважних причин до вищезазначеної військової частини в умовах особливого періоду.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину визнав повністю та пояснив, що при зазначених в обвинувальному акті обставинах він, будучи військовослужбовцем, з 17 листопада 2015 року по 15 лютого 2016 року не з'являвся на військову службу без поважних причин та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час за місцем свого проживання у м. Кіровоград, не пов'язуючи його з виконанням військової служби. Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, підтвердив повністю. У скоєному щиро розкаявся та просив, за можливості, не позбавляти його волі.
Оскільки учасники судового провадження, у т.ч. обвинувачений ОСОБА_4 , вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.4 ст. 407 КК України, так як він, будучи військовослужбовцем, не з'явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості щодо особи обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання.
ОСОБА_4 раніше не судимий; під наглядом у лікаря психіатра не знаходиться; на обліку у лікаря нарколога не перебуває; за місцем проходження служби характеризується негативно; у скоєному щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення покарання в межах санкції ч.4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі, приходячи при цьому до переконання, що його виправлення, в силу тяжкості і обставин вчиненого, з урахуванням даних щодо особи, щирого каяття і його поведінки в період досудового слідства і судового розгляду, можливо без ізоляції від суспільства, тому в силу ст.ст. 75, 76 КК України вважає за можливе звільнити обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням і покладенням спеціальних обмежень, вважаючи, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати по справі (залучення експерта) відсутні.
Речових доказів по справі немає.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.
Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на командира військової частини за місцем проходження служби (на час проходження служби) та на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання (у випадку звільнення зі служби).
Захід забезпечення кримінального провадження засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речових доказів немає.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя