21 липня 2016 р.Справа № 820/1169/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2016р. по справі № 820/1169/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ХОЛДІНГ"
до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
10.03.2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ХОЛДІНГ", звернувся до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо невизнання податкової декларації ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ" з податку на додану вартість за лютий 2016 року;
- визнати податкову декларацію ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ" з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками, поданими датою їх фактичного отримання;
- зобов'язати Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області відобразити показники (дані) податкових декларації ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ" з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС;
- визнати протиправними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №100920151 від 10.09.2015 року укладеного з ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ";
- зобов'язати Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області поновити договір №100920151 від 10.09.2015 року про визнання електронних документів, укладений з ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ";
- судові витрати покласти на відповідача.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року по справі № 820/1169/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ХОЛДІНГ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ХОЛДІНГ" з податку на додану вартість за лютий 2016 року.
Визнано податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ХОЛДІНГ", з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками поданими датою її фактичного отримання 16.03.2016 року.
Зобов'язано Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відобразити показники (дані) податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ХОЛДІНГ" з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС.
Визнано протиправними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 10.09.2015 року №100920151.
Зобов'язано Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області поновити договір про визнання електронних документів від 10.09.2015 року №100920151.
Стягнуто з Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ХОЛДІНГ" (код ЄДРПОУ 93934274, поштовий індекс 61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд.8А) у розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року по справі № 820/1169/16, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме, ст. 49 ПК України, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ХОЛДІНГ" (далі - ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ") зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Індустріальній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ"" визначено вул. Лодзька, буд.8А, м. Харків, 61052.
Між ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ" та Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, укладено договір про визнання електронних документів від 10.09.2015 року №100920151. Згідно п.1 зазначеного договору, предметом договору є визнання податкових документів, податних платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Також п.п.4 п. 6 зазначеного договору визначено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. Зазначений договір було прийнято податковим органом, що підтверджується відповідною квитанцією № 2.
Також встановлено, що на виконання позивачем вимог чинного законодавства направлено на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 року, що підтверджується матеріалами справи.
Проте, листом від 24.03.2016 року № 3089/10/20-36-08-02-10 за підписом заступника начальника Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_1 було повідомлено позивача про те, що надана 16.03.2016 року податкова декларація з ПДВ за лютий 2016 року визнана не прийнятою на підставі ст.48 ПК України, а саме вказана в декларації податкова адреса не відповідає дійсності у зв'язку з невідповідністю податкової адреси з місцезнаходженням платника податків згідно з даними відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби.
Не погодившись із вищезазначеними діями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень, в розумінні ч. 2 ст. 71 КАС України, не було доведено правомірності свої рішень та дій.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами ст.ст 15, 16 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.2., 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 ПК України).
Відповідно до положень п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.
Згідно п. 48.1, п.48.3, п.48.4 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 49.3 ст. 49 ПК України).
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання контролюючим органом (п.49.8, п.49.9 ст.49 ПК України).
Пунктом 49.10 ст.49 ПК України вказано, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пп.49.11 ст.49 Податкового кодексу України).
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що підставою для відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом доходів та зборів.
Повідомлення є юридичною формою рішення, про можливість його оскарження прямо зазначено п.п. 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 ПК України.
Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган не прийняв повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, та не прийняв документ засобами електронного зв'язку з не передбачених законом підстав, що на думку колегії суддів є порушенням вимог ст.49 ПК України.
Як встановлено з податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ", вказана податкова звітність складена з дотриманням приписів ст. 48 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при вчиненні дій щодо неприйняття податкової декларації ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ" з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2016 року та додатками до неї, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2016 року з додатками до них, підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом, а отже необхідним заходом для належного захисту прав платника податків є зазначення дати, з якої податкова декларація вважається прийнятою та отриманою органом державної податкової служби.
Колегія суддів зазначає, що наведена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року №1503/12/13-12, в якому зазначено, що резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).
При цьому колегія суддів зазначає, що податкова декларація з ПДВ за звітний податковий період лютий 2016 року з додатками до неї фактично подана позивачем та отримана податковим органом 16.03.2016 року, а отже достатнім способом захисту порушених прав позивача є визнання податкової декларації ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ" з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками до неї, поданою датою її фактичного отримання 16.03.2016.
Відповідно до Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 р. № 765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за № 217/24994, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.
Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.
Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень:1) за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725; 2) за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 19 вересня 2013 року № 493/815, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за № 1667/24199.
У разі несплати або неповної сплати митних платежів у встановлений строк такі платежі стягуються в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України. На суми податкового боргу органом Міністерства доходів і зборів формуються податкові вимоги за формою та в порядку, затвердженими наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 576 "Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків".
Таким чином, наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток та електронних баз податкової звітності правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету та задекларовані платником податків показники.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Індустріальну ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ" з податку на додану вартість за лютий 2016 року, з додатками до них, в інформаційних базах ДФС є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно доводів щодо визнання протиправними дій Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №100920151 від 10.09.2015 року укладеного з ТОВ "ІНТЕР ХОЛДІНГ", колегія суддів зазначає наступне.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент спірних правовідносин позивачем не змінено місцезнаходження, а саме статус відомостей про юридичну особу підтверджено.
Згідно п. 6 зазначеного договору про визнання елеронних документів визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
З моменту укладання договору усі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.
Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.
Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.
У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено колегією суддів, що умови вказаного договору відповідають умовам Типового договору про визнання електронних документів, що є додатком № 1 до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач своєї згоди на розірвання договору не надавав, відповідне судове рішення не приймалось. Договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку.
При цьому колегія суддів зазначає, що умовами договору визначено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у двох випадках: ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; зміна позивачем місця реєстрації.
Відповідно до абз.2 п.201.1 ст. 201 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, до яких, зокрема, відноситься: ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.
Відповідно до п. 12.2 розд. ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.
У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.
Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками контролюючих органів, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням. (п. 12.3 розд. ХІІ Порядку).
Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. (п. 12.4 розд. ХІІ Порядку).
Згідно з абзацом першим п. 12.5 розд. ХІІ Порядку, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою № 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем до судів першої та апеляційної інстанцій не надано жодного доказу щодо ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або відсутності позивача за місцезнаходженням, що слугувало б підставою для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів.
Відповідно до п.45.2 ст.45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості, а отже єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР). Поряд з цим, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з ЄДР, на дату розірвання договору відомості про юридичну особу - позивача є підтвердженими.
Крім того колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2016 року № 39 та акт прийому - передачі до нього, з яких вбачається, що позивач орендує нежитлові приміщення, за адресою: м. Харків, вул. Лодзька, буд.8А.
Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при розірванні договору про визнання електронних документів відповідач діяв не на підставі, не у межах наділених законодавцем повноважень та не у спосіб, встановлений чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року по справі № 820/1169/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2016р. по справі № 820/1169/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст ухвали виготовлений 26.07.2016 р.