10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.
Суддя-доповідач:ОСОБА_1
іменем України
"26" липня 2016 р. Справа № 806/535/16
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Євпак В.В.
ОСОБА_2,
за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,
сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" травня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди ,
В квітні 2016р. ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд:
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області (код ЄДРПОУ 40108625) на користь ОСОБА_3 (іден.номер НОМЕР_1) компенсацію за затримку розрахунку при звільнені в розмірі 29187 (двадцать дев"ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 85 коп.;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області (код ЄДРПОУ 40108625) на користь ОСОБА_3 (іден.номер НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_3, керуючись приписами ст.116, 117 Кодексу законів про працю України, просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 29187,85 грн.. Позивач зазначав, що дії відповідача стосовно невиконання ним свого обов'язку щодо повного розрахунку належних коштів призводить до втрати нормальних життєвих зв'язків, моральних страждань, додаткових зусиль для організації життя, неможливості пройти лікування, необхідності запозичувати кошти у рідних, що спричинило позивачу втрату душевного спокою та рівноваги.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2016р. позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_3 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 29187 (двадцять дев"ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 85 коп..
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Житомирській області звернулось до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 24.05.2016р. скасувати в частині стягнення з відповідача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в сумі 29187,85 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.
Як встановлено судом, в період з 21.11.1995 року по 31.12.2015 року ОСОБА_3 працював в органах внутрішніх справ України та Національної поліції України на різних посадах, останньою з яких була командир роти батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с.8-9).
Позивач звільнений за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію", вислуга років на день звільнення складає 21 рік 06 місяців 07 днів, що підтверджується наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 30.12.2015 №72 о/с (а.с.10).
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ст.3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Питання проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року.
Приписами ст.77 вказаного Закону врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.
Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст.94 зазначеного Закону та Постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".
Однак, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною 1 статті 117 КЗпП України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно п.20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Згідно з п. 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Задовольняючи вимоги про оплату праці, на виконання п.6 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року суд в рішенні навів розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню .
З огляду на те, що одноразову грошову допомогу ОСОБА_3 виплачено лише 16.05.2016 року, тобто із затримкою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення компенсації за затримку проведення розрахунку в розмірі 29187,85 грн..
Щодо моральної шкоди, то суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем не надано доказів заподіяння йому, відповідачем, моральної шкоди. Також і судом не встановлено обставин, що підтверджують спричинення позивачу моральної шкоди, тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області < Список > постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" травня 2016 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: В.В. Євпак
ОСОБА_2
Повний текст cудового рішення виготовлено "27" липня 2016 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10031
3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Національної поліції в Житомирській області Старий Бульвар,5/37,м.Житомир,10014
4- представнику позивача ОСОБА_4, 10001, АДРЕСА_2. - ,