10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.
Суддя-доповідач:ОСОБА_1
іменем України
"26" липня 2016 р. Справа № 806/484/16
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Євпак В.В.
ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Житомирі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" червня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, 3-я особа - Богунський районний суд м. Житомира про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ,
В березні 2016р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснити ОСОБА_3, ІДН НОМЕР_1 перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до статті 144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та за період з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року - відповідно до статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також відпускних, допомоги на оздоровлення та соціально побутові потреби.
Обґрунтовуючи позов зазначила, що її заробітна плата з 26.10.2014 до 28.03.2015 повинна обчислюватися в розмірах, установлених абзацом 2 ч.1 ст.144 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", а з 28.03.2015 - абзацом 2 ч.1 ст.147 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VІІI "Про забезпечення права на справедливий суд".
Позивач звернулась до відповідача з вимогою провести перерахунок заробітної плати, проте листом від 24.03.2016 їй було відмовлено, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2016р. позов задоволено. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Житомирській області здійснити ОСОБА_4, ІДН НОМЕР_1 перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та за період з 29.03.2015 по 31.12.2015 відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також відпускних, допомоги на оздоровлення та соціально побутові потреби.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області звернулось до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матерілаьного та процесуального права, просить постанову суду від 07.06.2016р. скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення про відмову в позові. В скарзі відповідач зазначає, що з 26.10.2014р. за працівниками апарату судів було визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах. Водночас у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у таких розмірах; правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо) не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права. На думку скаржника, наведене свідчить про відсутність на час виникнення спірних правовідносин механізму реалізації положень абз.2 ч.1 ст.144 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ в редакції Закону України від 14.10.2014р. №1697-VІІ "Про прокуратуру".
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення від 07.06.2016р. та задоволення скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працює в Богунському суді м.Житомира на посаді секретаря судового засідання з 01.07.2009 (а.с.9) та її посадовий оклад за займаною посадою в період з жовтня 2014 року по серпень 2015 року складав 1218,00 грн., що підтверджується розрахунковими листами за 2014 рік та 2015 рік (а.с.7,8)
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити перерахунок заробітної плати, проте листом №692/16 від 24.03.2016 їй було відмовлено з посиланням на те, що згідно з підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом мав привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Таким чином, до внесення Кабінетом Міністрів України таких змін, застосовувались розміри посадових окладів, передбачені додатками 45-47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури та інших органів".
В оскарженому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29 березня 2015 року по 9 вересня 2015 року - відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону №2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.
З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).
За правилами ст.142 Закону №2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (далі - БК) (ст.143 Закону №2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у ст.ст.145,146 Закону №2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року №80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі - Закон №80-VІІІ) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова №268), зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 БК, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 БК, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Ураховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16 січня 2014 року №719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та № 80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону №2453-VІ, частини першої статті 147 Закону №2453-VІ (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року (№21-1726а16), від 13.07.2016р..
Оскільки постанова Житомирського окружного адміністративного суду не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, вона підлягає скасуванню, а скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області задоволенню.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" червня 2016 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: В.В. Євпак
ОСОБА_2
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10000
3- відповідачу/відповідачам: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області м-н. Соборний, 1,м.Житомир,10014 Державна судова адміністрація України вул. Липська, 18/5,м. Київ,01601
4-третій особі: Богунський районний суд м. Житомира - м-н Соборний, 1,Житомир,10014,