10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
іменем України
26 липня 2016 року Справа № 806/982/16
Житомирський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого-судді Майора Г.І.
суддів: Бучик А.Ю.
ОСОБА_2,
при секретарі Витрикузі В.П.,
за участю позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Житомирської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Житомирської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
В засіданні суду представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги. Просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії та бездіяльність неправомірними та зобов'язати прокуратуру Житомирської області відкликати з Коростишівської місцевої прокуратури своє доручення з організації розгляду повідомлення про вчинення корупційних діянь-злочинів у групі осіб, включно: депутатом Коростишівської міської ради, першим заступником Коростиівського міського голови, начальником охорони санаторію "Тетерів", колишнім капітаном міліції та офіцером поліції Коростишівського відділу поліції головного управління національної поліції України в Житомирській області на загальну суму понад 120 000 доларів США, що станом на час вчинення злочину (03.03.2016) становить 3 000 000 грн., отриманого відповідачем від Національного антикорупційного бюро України і повернути його відправникові як непідвідомче для розгляду відповідачем.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції послався на те, що правовідносини, що виникли між позивачем та прокуратурою Житомирської області не є управлінськими. Повноваження відповідача щодо порядку прийняття заяв про злочин та їх розгляду регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України, у зв'язку чим даний спір не підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.
У відповідності до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Водночас, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а тому, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
З матеріалів справи убачається, що адресоване Національному антикорупційному бюро України звернення позивача стосується повідомлення про вчинення корупційних злочинів, неналежне розслідування кримінального провадження.
У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 зазначено, зокрема, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до сфери управлінської.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп, положення КПК України регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права.
Відповідно до статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 24 Кримінального процесуального кодексу України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України визначено, зокрема, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, а також оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування.
Суб'єкти, визначені в цих нормах, є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства.
Статтею 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора та частина 1 вказаної статті містить перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
Частиною 1 ст.306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
Отже, оскарження дій та бездіяльності органів прокуратури може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінальним-процесуальним кодексом України, оскільки в даному випадку діяльність посадових осіб прокуратури має свої особливості і не належить до сфери управлінської.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 відсутні.
Керуючись ст.ст. ст.ст.195, 196, 199, 200, 205-206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року про відмову у відкритті провадження без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Г.І. Майор
судді: А.Ю.Бучик
ОСОБА_2
Повний текст cудового рішення виготовлено "27" липня 2016 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 пров.Дачний,13 (санаторій "Тетерів"),м.Коростишів,Житомирська область,12502
3-рокуратура Житомирської області, вул.1 Травня,11,м.Житомир