25 липня 2016 р.Справа № 816/370/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старостіна В.В.
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 816/370/16
за позовом ОСОБА_1
до Прокурора Полтавської області Попова Сергія Юрійовича
про визнання порушеними прав, в реалізації житлових прав, встановлення факту, зобов'язання вчинити дії,
23 березня 2016 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокурора Полтавської області Попова Сергія Юрійовича, в якому просив суд:
І. визнати порушеними права людини гарантовані ст.ст. 3, 4 п.1, 6 п.1, 10, 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.2 п.1 Протоколу №4 до Європейської Конвенції сім'ї учасника бойових дій, колишнього радянського офіцера ОСОБА_1 (ОСОБА_2 - дружини, ОСОБА_3 - дочки /1978р.н./, ОСОБА_4 - дочки /1983р.н/, ОСОБА_5 - внучки /2004 р.н./), зокрема, в наслідок відмови в реалізації житлових прав гарантованих чинним законодавством України:
A) як сім'ї військовослужбовця запасу, звільненого у запас по скороченню Збройних Сил, яка згідно ст. 43 Житлового Кодексу, п.п. 45, 39 «Правил квартирного обліку», яка «користується перевагою у строках одержання житлових приміщень» - «не пізніше, ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки»:
Рішенням Октябрського райсуду м. Полтави від 17.09.1999, ухвалою судової колегії в цивільних справах Полтавського облсуда від 14.10.1999, рішенням голови Полтавського облсуду ОСОБА_6, рішенням судді Верховного Суду України І.Л.Самсіним від 08.09.2000 №7655с99, Голови Верховного Суду України ОСОБА_7 від 11.10.2000 №7655с99, рішенням від 24.02.2000 №08/41-2000 заступника прокурора Полтавської області О.В.Закорецьким, рішенням від 11.08.2000 №08/41-00 В.О. прокурора Полтавської області О.В. Закорецьким, рішенням від 09.08.2000 №08/41-00 заступником прокурора області ОСОБА_8, рішенням від 12.02.2001 №8-14937-00 заступником Генерального прокурора України ОСОБА_9, за позовом ОСОБА_1, до : Міністерства Оборони України; Полтавської облдержадміністрації; Виконкому Полтавської міської ради.
Б) як сім'ї учасника бойових дій, згідно черги в «пільговій» черзі учасників війни, в відповідності з вимогами ст. 43 Житлового Кодексу України, п.п. 44, 38 «Правил квартирного обліку» з 28.03.2008 згідно рішення від 28.03.2008 №Б01-16-09\230 начальника відділу обліку та розподілу житла Полтавського міськвиконкому в відповідності до рішення Октябрського райсуду м. Полтави від 17.09.1999.
В) Рішенням громадської комісії з житлових питань при Полтавському міськвиконкомі від 26.10.2001, Протокол №13 пункт 21, реалізувати житлові права сім'я ОСОБА_1 згідно ст.ст. 32, 50 ЖК України, в відповідності з якими сім'я ОСОБА_1 з 26 травня 2001 року має право на отримання трьох однокімнатних квартир: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - однокімнатної квартири; ОСОБА_3 - однокімнатної квартири; ОСОБА_4, ОСОБА_5 - однокімнатної квартири;
II. Визнати сім'ю ОСОБА_1 жертвою злочину геноциду, який здійснюється Україною по відношенню до колишніх радянських офіцерів, звільнених у запас або відставку в період з 1990 року по 03.02.1995 рік, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах місцевого самоврядування, зокрема в питанні реалізації їх житлових прав в наслідок:
А) Створення Полтавським міськвиконкомом і збереження на протязі 25 років Кабінетом Міністрів України «пільгової черги» із числа сімей військовослужбовців запасу і відставки, які згідно ст. 43 Житлового Кодексу, п.п. 45, 39 «Правил квартирного обліку», «користується перевагою у строках одержання житлових приміщень» - «не пізніше, ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки», черга на отримання житла в якій не наступить до смерті заявника.
Б) Визнання законними дії Кабінету Міністрів України по створення пільгової черги із числа військовослужбовців звільнених у запас або відставку, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах місцевого самоврядування, рішенням Октябрського райсуду м. Полтави від 17.09.1999, ухвалою судової колегії в цивільних справах Полтавського облсуда від 14.10.1999, рішенням голови Полтавського облсуду ОСОБА_6, рішенням судці Верховного Суду України І.Л.Самсіним від 08.09.2000 №7655с99, Голови Верховного Суду України ОСОБА_7 від 11.10.2000 №7655с99/, рішенням від 24.02.2000 №08/41-2000 заступника прокурора Полтавської області О.В.Закорецьким, рішенням від 11.08.2000 №08/41-00 В.О. прокурора Полтавської області О.В. Закорецьким, рішенням від 09.08.2000 №08/41-00 заступником прокурора області ОСОБА_8, рішенням від 12.02.2001 №8-14937-00 заступником Генерального прокурора України ОСОБА_9, за позовом ОСОБА_1, до : Міністерства Оборони України; Полтавської облдержадміністрації; Виконкому Полтавської міської ради.
В) Відмови рішенням Голови Вищої ради ОСОБА_10Колесниченко від 28.04.2010 №КО-643-2500/0/9-10 в притягненні до кримінальної відповідальності: Голову Верховного Суду України ОСОБА_11; Заступника Голови Верховного Суду України ОСОБА_12; Заступника Голови судової палати в цивільних справах Верховного Суду України ОСОБА_13; Заступника Генерального прокурора України ОСОБА_9; Заступника Генерального прокурора України ОСОБА_14; Заступника Генерального прокурора України ОСОБА_15, за злочин геноцида, який здійснюється Верховним Судом України з 08.09.2000, а Генеральною прокуратурою України з 12.02.2001 по відношенню до пенсіонерів Збройних Сил, військовослужбовців звільнених у запас або відставку в період з 1990 року по 03.02.1995 рік.
Г) Відмови реалізувати право учасника бойових дій ОСОБА_1 на безоплатну первинну і вторинну правову допомогу гарантовану Законом України «Про безоплатну правову допомогу» в наслідок:
а) Відмови директора Другого полтавського місцевого Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги наказом №29 від 22.09.2015 надати безоплатну вторинну правову допомогу згідно Заяви ОСОБА_1 від 16.08.2015: «надати мені безоплатну правову допомогу, що передбачає: надання мені адвоката для представництва моїх інтересів в: Київському окружному адміністративному суді; Київському апеляційному адміністративному суді; Європейському Суді з Прав Людини, при реалізації моїх житлових прав Кабінетом Міністрів України, Полтавською обласною державною адміністрацією і Полтавським міськвиконкомом згідно чинного законодавства України і рішення Октябрського райсуду м. Полтави від 17 вересня 1999 року.»
б) Відмови Міністра юстиції України ОСОБА_16 надати сім'ї ОСОБА_1 первинну правову допомогу, зокрема: «Проінформувати письмово, який на сьогодні законодавчо врегульований порядок забезпечення житлом сімей військовослужбовців звільнених у запас або відставку в період з 1990 року по 03.02.1995 рік, які знаходяться на квартобліку при місцевих державних адміністраціях та виконавчих органах рад? Хто повинен здійснювати реалізацію житлових прав цієї категорії громадян України?»;
в) Відмови судді Полтавського окружного адміністративного суду Гіглави Ольги Василовної реалізувати право сім'ї ОСОБА_1 на безоплатну правову допомогу при розгляді справи №816/52/15-а за позовом сім'ї ОСОБА_1 до: Головного управління юстиції у Полтавській області начальник ГУ юстиції у Полтавській області ОСОБА_17; Полтавського обласного Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги директор Полтавського обласного Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_18: ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 15 січня 2015 року; ухвалою про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви від 21 травня 2015 року; ухвалою про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви від 15 червня 2015 року; недійсною ухвалою про повернення позовної заяви від 06 липня 2015 року;
Спільно з діями судді Харківського апеляційного адміністративного суду Кононенко Зої Олексіївної при розгляді справи №816/52/15-а: ухвалою від 20 лютого 2015 року; ухвалою від 06 квітня 2015 року; ухвалою від 27 лютого 2015 року,
Спільно з діями суддів Вищого адміністративного суду України при розгляді справи №816/52/15-а:
ОСОБА_19 ухвалою від 06 березня 2015 року, справа №К/800/10228/15;
ОСОБА_20 ухвалою від 22 квітня 2015 року, справа №К/800/18042/15;
ОСОБА_21 ухвалою від 14 травня 2015 року, ухвалою від 10 липня 2015 року, справа №К/800/21612/15.
г) Відмови:
- Ухвалою від 11 листопада 2015 року судді Київського окружного адміністративного суду Панової Г.В.;
- Ухвалою від 20 січня 2016 року, судова справа №810/5359/15, Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Головуючого: БєловоїЛ.В., Суддів: Гром Л.М., Міщука М.С.
- Ухвалою від 09 лютого 2016 року, справа №К/800/3031/16, судді Вищого адміністративного суду України Ситникова О.Ф.: при розгляді судової справи №810/5359/15 за адміністративним позовом сім'ї ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, міністра юстиції України, Члена Вищої ради юстиції ОСОБА_16 реалізувати право сім'ї ОСОБА_1 на розгляд судової справи по реалізації прав сім'ї учасника бойових дій ОСОБА_1 на безоплатну первинну і вторинну правову допомогу Міністерством юстиції України згідно чинного законодавства України Окружним адміністративним судом м. Києва.
III. Зобов'язати прокурора Полтавської області Попова Сергія Юрійовича згідно повноважень наданих ст.121 Конституції України, ст.ст. 11, 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р.№1627-VІІ представлять інтереси сім'ї учасника бойових дій ОСОБА_1 при реалізації житлових прав і порушених загальновизнаних прав людини і громадянина в судах України.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що він є учасником бойових дій, колишнім радянським офіцером. Вважає, що внаслідок відмови в реалізації житлових прав гарантованих чинним законодавством України, по відношенню до сім'ї ОСОБА_1 та колишніх радянських офіцерів, звільнених у запас або відставку в період з 1990 року по 03.02.1995 рік, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах місцевого самоврядування, державою Україною здійснюється геноцид.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокурора Полтавської області Попова Сергія Юрійовича про визнання порушеними прав, в реалізації житлових прав, встановлення факту, зобов'язання вчинити дії - закрито в частині вимог, відповідно до яких ОСОБА_1 просив:
"І. визнати порушеними права людини гарантовані ст.ст. 3, 4 п.1, 6 п.1, 10, 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.2 п.1 Протоколу №4 до Європейської Конвенції сім'ї учасника бойових дій, колишнього радянського офіцера ОСОБА_1 (ОСОБА_2 - дружини, ОСОБА_3 - дочки /1978р.н./, ОСОБА_4 - дочки /1983р.н/, ОСОБА_5 - внучки /2004 р.н./), зокрема, в наслідок відмови в реалізації житлових прав гарантованих чинним законодавством України:
A) як сім'ї військовослужбовця запасу, звільненого у запас по скороченню Збройних Сил, яка згідно ст. 43 Житлового Кодексу, п.п. 45, 39 “Правил квартирного обліку”, яка “користується перевагою у строках одержання житлових приміщень” - “не пізніше, ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки”:
Рішенням Октябрського райсуду м. Полтави від 17.09.1999, ухвалою судової колегії в цивільних справах Полтавського облсуда від 14.10.1999, рішенням голови Полтавського облсуду ОСОБА_6, рішенням судді Верховного Суду України І.Л.Самсіним від 08.09.2000 №7655с99, Голови Верховного Суду України ОСОБА_7 від 11.10.2000 №7655с99, рішенням від 24.02.2000 №08/41-2000 заступника прокурора Полтавської області О.В.Закорецьким, рішенням від 11.08.2000 №08/41-00 В.О. прокурора Полтавської області О.В. Закорецьким, рішенням від 09.08.2000 №08/41-00 заступником прокурора області ОСОБА_8, рішенням від 12.02.2001 №8-14937-00 заступником Генерального прокурора України ОСОБА_9, за позовом ОСОБА_1, до : Міністерства Оборони України; Полтавської облдержадміністрації; Виконкому Полтавської міської ради.
Б) як сім'ї учасника бойових дій, згідно черги в “пільговій” черзі учасників війни, в відповідності з вимогами ст. 43 Житлового Кодексу України, п.п. 44, 38 “Правил квартирного обліку” з 28.03.2008 згідно рішення від 28.03.2008 №Б01-16-09\230 начальника відділу обліку та розподілу житла Полтавського міськвиконкому в відповідності до рішення Октябрського райсуду м. Полтави від 17.09.1999.
В) Рішенням громадської комісії з житлових питань при Полтавському міськвиконкомі від 26.10.2001, Протокол №13 пункт 21, реалізувати житлові права сім'я ОСОБА_1 згідно ст.ст. 32, 50 ЖК України, в відповідності з якими сім'я ОСОБА_1 з 26 травня 2001 року має право на отримання трьох однокімнатних квартир: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - однокімнатної квартири; ОСОБА_3 - однокімнатної квартири; ОСОБА_4, ОСОБА_5 - однокімнатної квартири;
II. Визнати сім'ю ОСОБА_1 жертвою злочину геноциду, який здійснюється Україною по відношенню до колишніх радянських офіцерів, звільнених у запас або відставку в період з 1990 року по 03.02.1995 рік, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах місцевого самоврядування, зокрема в питанні реалізації їх житлових прав в наслідок:
А) Створення Полтавським міськвиконкомом і збереження на протязі 25 років Кабінетом Міністрів України “пільгової черги” із числа сімей військовослужбовців запасу і відставки, які згідно ст. 43 Житлового Кодексу, п.п. 45, 39 “Правил квартирного обліку”, “користується перевагою у строках одержання житлових приміщень” - “не пізніше, ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки”, черга на отримання житла в якій не наступить до смерті заявника.
Б) Визнання законними дії Кабінету Міністрів України по створення пільгової черги із числа військовослужбовців звільнених у запас або відставку, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах місцевого самоврядування, рішенням Октябрського райсуду м. Полтави від 17.09.1999, ухвалою судової колегії в цивільних справах Полтавського облсуда від 14.10.1999, рішенням голови Полтавського облсуду ОСОБА_6, рішенням судці Верховного Суду України І.Л.Самсіним від 08.09.2000 №7655с99, Голови Верховного Суду України ОСОБА_7 від 11.10.2000 №7655с99/, рішенням від 24.02.2000 №08/41-2000 заступника прокурора Полтавської області О.В.Закорецьким, рішенням від 11.08.2000 №08/41-00 В.О. прокурора Полтавської області О.В. Закорецьким, рішенням від 09.08.2000 №08/41-00 заступником прокурора області ОСОБА_8, рішенням від 12.02.2001 №8-14937-00 заступником Генерального прокурора України ОСОБА_9, за позовом ОСОБА_1, до : Міністерства Оборони України; Полтавської облдержадміністрації; Виконкому Полтавської міської ради.
В) Відмови рішенням Голови Вищої ради ОСОБА_10Колесниченко від 28.04.2010 №КО-643-2500/0/9-10 в притягненні до кримінальної відповідальності: Голову Верховного Суду України ОСОБА_11; Заступника Голови Верховного Суду України ОСОБА_12; Заступника Голови судової палати в цивільних справах Верховного Суду України ОСОБА_13; Заступника Генерального прокурора України ОСОБА_9; Заступника Генерального прокурора України ОСОБА_14; Заступника Генерального прокурора України ОСОБА_15, за злочин геноцида, який здійснюється Верховним Судом України з 08.09.2000, а Генеральною прокуратурою України з 12.02.2001 по відношенню до пенсіонерів Збройних Сил, військовослужбовців звільнених у запас або відставку в період з 1990 року по 03.02.1995 рік.
Г) Відмови реалізувати право учасника бойових дій ОСОБА_1 на безоплатну первинну і вторинну правову допомогу гарантовану Законом України “Про безоплатну правову допомогу” в наслідок:
а) Відмови директора Другого полтавського місцевого Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги наказом №29 від 22.09.2015 надати безоплатну вторинну правову допомогу згідно Заяви ОСОБА_1 від 16.08.2015: “надати мені безоплатну правову допомогу, що передбачає: надання мені адвоката для представництва моїх інтересів в: Київському окружному адміністративному суді; Київському апеляційному адміністративному суді; Європейському Суді з Прав Людини, при реалізації моїх житлових прав Кабінетом Міністрів України, Полтавською обласною державною адміністрацією і Полтавським міськвиконкомом згідно чинного законодавства України і рішення Октябрського райсуду м. Полтави від 17 вересня 1999 року.”
б) Відмови Міністра юстиції України ОСОБА_16 надати сім'ї ОСОБА_1 первинну правову допомогу, зокрема: “Проінформувати письмово, який на сьогодні законодавчо врегульований порядок забезпечення житлом сімей військовослужбовців звільнених у запас або відставку в період з 1990 року по 03.02.1995 рік, які знаходяться на квартобліку при місцевих державних адміністраціях та виконавчих органах рад? Хто повинен здійснювати реалізацію житлових прав цієї категорії громадян України?”;
в) Відмови судді Полтавського окружного адміністративного суду Гіглави Ольги Василовної реалізувати право сім'ї ОСОБА_1 на безоплатну правову допомогу при розгляді справи №816/52/15-а за позовом сім'ї ОСОБА_1 до: Головного управління юстиції у Полтавській області начальник ГУ юстиції у Полтавській області ОСОБА_17; Полтавського обласного Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги директор Полтавського обласного Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_18: ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 15 січня 2015 року; ухвалою про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви від 21 травня 2015 року; ухвалою про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви від 15 червня 2015 року; недійсною ухвалою про повернення позовної заяви від 06 липня 2015 року;
Спільно з діями судді Харківського апеляційного адміністративного суду Кононенко Зої Олексіївної при розгляді справи №816/52/15-а: ухвалою від 20 лютого 2015 року; ухвалою від 06 квітня 2015 року; ухвалою від 27 лютого 2015 року,
Спільно з діями суддів Вищого адміністративного суду України при розгляді справи №816/52/15-а:
ОСОБА_19 ухвалою від 06 березня 2015 року, справа №К/800/10228/15;
ОСОБА_20 ухвалою від 22 квітня 2015 року, справа №К/800/18042/15;
ОСОБА_21 ухвалою від 14 травня 2015 року, ухвалою від 10 липня 2015 року, справа №К/800/21612/15.
г) Відмови:
- Ухвалою від 11 листопада 2015 року судді Київського окружного адміністративного суду Панової Г.В.;
- Ухвалою від 20 січня 2016 року, судова справа №810/5359/15, Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Головуючого: БєловоїЛ.В., Суддів: Гром Л.М., Міщука М.С.
- Ухвалою від 09 лютого 2016 року, справа №К/800/3031/16, судді Вищого адміністративного суду України Ситникова О.Ф.: при розгляді судової справи №810/5359/15 за адміністративним позовом сім'ї ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, міністра юстиції України, Члена Вищої ради юстиції ОСОБА_16 реалізувати право сім'ї ОСОБА_1 на розгляд судової справи по реалізації прав сім'ї учасника бойових дій ОСОБА_1 на безоплатну первинну і вторинну правову допомогу Міністерством юстиції України згідно чинного законодавства України Окружним адміністративним судом м. Києва".
Роз'яснено позивачу, що повторне звернення до суду з цією самою позовною заявою не допускається.
Роз'яснено позивачу про його право на звернення до місцевого загального суду із відповідним позовом в порядку, встановленому цивільним судочинством.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Закриваючи провадження в частині вказаних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спір про право, який виник з питань реалізації позивачем права на житло, а також при встановленні юридичних фатків, не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, сКодексу адміністративного судочинстваування чи визнання не чинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Дія Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на публічно-правові відносини, що виникають між фізичною, юридичною особою та суб'єктом владних повноважень.
Пунктом 7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено поняття суб'єкта владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства України, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі ст.ст. 2, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин.
Отже, при визначенні публічно-правових відносин серед широкого спектру суспільних відносин, слід звертатися до характеристики їх змісту, ознаками яких, зокрема, є:
1) обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями.
2) підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень.
3) імперативність публічно-правових відносин.
4) домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Отже, основу публічно-правових відносин складають публічні інтереси, що відображають потреби держави, приватні ж інтереси пов'язані із потребами окремої особи, яка вступає у приватноправові відносини для задоволення свого приватного інтересу.
Так, вказані позовні вимоги позивача обґрунтовані порушенням його прав та його сім'ї в реалізації житлових прав як осіб, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах місцевого самоврядування, зокрема в питанні реалізації їх житлових прав.
При цьому, позивач посилається на положення Житлового кодексу Української РСР та Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.
Відповідно до статті 31 Житлового кодексу Української РСР (у редакції на яку посилається позивач) встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
При цьому, Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР затверджені на виконання статті 60 Житлового кодексу Української РСР.
Таким чином, за своїм змістом та правовим характером вимоги позивача стосуються спору саме в сфері житлових правовідносин, що виключає розгляд вказаної справи в порядку адміністративного судочинства стосовно визначених вище вимог.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що правовідносини в цих вимогах регулюються нормами Цивільного кодексу України та Житлового кодексу України, а тому не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Держава, юридичні особи публічного права, можуть виступати учасниками цивільних відносин (статті 2, 15 Цивільного кодексу України), і розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
Згідно статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає винятків з установленого Цивільного процесуального кодексу України правила, зокрема, щодо розгляду спорів про реалізацію права на житло, про зміну статусу житла, з метою його приватизації та набуття права приватної власності на нерухоме майно, про встановлення юридичних фактів.
В окружного адміністративного суду відсутні повноваження розглядати справи, які віднесенні не до адміністративного, а до іншого судочинства.
Відповідно частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір про право, який виник з питань реалізації позивачем права на житло, а також при встановленні юридичних фатків, не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано закрив провадження у справі в частині позовних вимог.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року по справі № 816/370/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 816/370/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_22
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_23 ОСОБА_24
Повний текст ухвали виготовлений 27.07.2016 р.