Справа: №826/17421/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
18 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Чорної Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса - Нова» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.06.2015 №0004882210, №0004892210,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.06.2015 №0004882210, №0004892210.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Віса - Нова» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014; за наслідками перевірки складено акт від 02.06.2015 №238/26-59-22-10/37558998.
Актом перевірки встановлено порушення пункту 135.5 статті 135, пункту 138 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 28259334,00 грн, у тому числі за 2012 рік - 9859,00 грн, за 2013 рік - 28249475,00 грн; пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 28380,00 грн, в тому числі за грудень 2012 року - 9390,00 грн, лютий 2013 року - 1899,00 грн, березень 2013 року - 4642,00 грн, квітень 2013 року - 7702,00 грн, травень 2012 року - 4747,00 грн.
В обґрунтування заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування, за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на загальну суму 148586495,00 грн контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Олтекс Трейд» по поставці останньому товару, оскільки до перевірки не надані первинні документи, що підтверджують фактичне перевезення; в ході аналізу податкової звітності контрагента посадовими особами зроблено висновок про відсутність необхідним умов для досягнення результатів відповідної діяльності в силу відсутності трудових, виробничих активів, складських приміщень, основних та транспортних засобів. Крім цього, в акті міститься посилання на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.04.2014 №1155/26-55-22-10/38487923 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Олтекс Трейд» з питань підтвердження господарських відносин із ТОВ «Донерм» за період грудень 2012 року, січень - лютий 2013 року та платниками податків за період грудень 2013 року, січень - лютий 2014 року», згідно якого контрагент позивача відсутній за місцезнаходженням, та стосовно службових осіб товариства відкрито кримінальне провадження №32014100000000051 по якому здійснюється досудове розслідування щодо здійснення незаконного нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з нібито здійсненими фінансово - господарськими операціями з реально діючими суб'єктами господарювання, що призвело до фактичної несплати податків в особливо великому розмірі. Також, в акті перевірки зазначено, що при проведені аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено обрив ланцюга постачання проданих позивачем товарів, оскільки контрагентом виписані податкові накладні з іншою номенклатурою товару. Враховуючи наведене, посадовими особами зроблено висновком, що сума отриманих позивачем грошових коштів з урахуванням податку на додану вартість є безповоротною фінансовою допомогою.
В обґрунтування заниження витрат з податку на прибуток на загальну суму 141898,00 грн та податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 28380,00 грн контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Профі - тест» щодо надання останнім послуг по декларуванню товарів за договором від 01.11.2012 №ВС112012, оскільки позивачем до перевірки не надані документи, що підтверджують витрати на сплату митних платежів на рахунок митниці.
На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:
- №0004882210, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 42389001,00 грн, у тому числі за основним платежем 28259334,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 14129667,00 грн;
- №0004892210, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42570,00 грн, у тому числі за основним платежем 28380,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Олтекс Трейд», на підставі яких було сформовано дані податкового обліку, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, виходив з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та ТОВ «Олтекс Трейд» (покупець) укладений договір поставки від 01 грудня 2012 року №0112-01, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товари, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах постачальника (пункт 1 договору).
Відповідно до умов пункту 2 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (EX Works), Франко завод, місце поставки - склад постачальника. Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатково - прибутковою накладною.
Згідно умов пункту 3 договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Сторони погоджують асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації, в якій покупець вказує асортимент та кількість товару в партії поставки, базис поставки СРТ та місце поставки товару, якщо воно відрізняється від місця поставки за умовами EXW (пункт 4.3 договору).
Згідно пункту 5.3 договору номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів визначаються постачальником у додатках до договору, виходячи з асортименту, погодженого сторонами у специфікації.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надані накладні, податкові накладні, накладні на повернення з відповідального зберігання.
Згідно із накладними протягом грудня 2012 року, січня-травня 2015 року позивач поставив на адресу ТОВ «Олтекс Трейд» товар - побутову та комп'ютерну техніку, комплектуючі та запчастини до них, у тому числі - холодильники, морозильні камери, плити газові, ноутбуки, планшети, пральні машини, телевізори, на загальну суму 148586495,00 грн.
Побутову техніку, що передавалася ТОВ «Віса - Нова» контрагенту було придбано у компанії «R'DAM HOLDINGS Ltd» та «SNTER-COM 2000 Ltd», що підтверджується заявками та виписками банку на купівлю іноземної валюти, платіжними дорученнями в іноземній валюті, заявками про перерахування коштів із посиланням на відповідні вантажно-митні декларації та реквізити контрактів.
Як підтверджують наявні у справі виписки банку та встановлено в акті перевірки, за поставлений товар ТОВ «Олтекс Трейд» перерахувало на рахунки позивача грошові кошти на повну суму вартості поставленого товару.
На вимогу колегії суддів, позивачем були надані додатки від 01.12.2012, а саме додаток №1 до договору поставки від 01.12.2012 №0112-01, в якому визначений графік поставок партій товару, додаток №2, в якому затверджено специфікацію товару, додаток №3, в якому визначені номери та індекси стандартів, технічних умов та інша документація про якість товарів.
Також позивачем на вимогу колегії суддів надані письмові пояснення, в яких зазначив, що ТОВ «Олтекс Трейд» узгоджувало з ТОВ «Віса - Нова» заявки на поставку товарів електронною поштою, що передбачено пунктом 4.3.1 договору, та копії яких надані. Приймання товарів по кількості та якості (комплектності) здійснювалося ТОВ «Олтекс Трейд» на складі постачальника відповідно до кількості одиниць, вказаних у видаткових накладних, поверхневим оглядом упаковки товарів та вибірковим оглядом вмісту товару в упаковці. Претензій від ТОВ «Олекс Трейд» щодо якості товарів, отриманих на умовах спірного договору, не надходило.
Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання відповідача на не надання позивачем документів, підтверджуючих фактичне перевезення товару на адресу ТОВ «Олтекс Трейд», оскільки проданий товар постачався на умовах EXW зі складу постачальника, а термін поставки EXW (EX WORKS), ФРАНКО ЗАВОД за Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.
Оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, у межах спірних правовідносин ТОВ «Віса-Нова» не мало обов'язку по поставці товару, то останнє не повинно мати будь-яких документів, які б підтверджували транспортування проданого товару, та, відповідно, надавати їх до перевірки.
Як вірно звертає увагу суд першої інстанції, поставлений ТОВ «Олтекс Трейд» товар зберігався на складі ТОВ «Тєфія» (у тому числі за адресою: Київська область, Ірпінський район, смт. Гостомель, вул. Леніна, 141-П) за договором від 01 жовтня 2012 року №КЗТН-0110-12, укладеним між позивачем та ТОВ «Тєфія», відповідно до якого останнє зобов'язалось зокрема надавати послуги відповідального зберігання на своєму товарному складі.
На підтвердження зберігання та видачі товару зі складу ТОВ «Тєфія» позивач надав до матеріалів справи копії відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо послуг складського зберігання, розрахунків вартості послуг по зберіганню залишків товару, актів звірки вартості залишків товару поклажедавця на товарному складі накладних на повернення з відповідального зберігання та накладних-вимог на відпуск товару, виписок банку щодо оплати послуг зі складського зберігання.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пункт 135.2 статті 135 ПК України передбачає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 зазначеного Кодексу інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.
Отже, до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема інших доходів, відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду.
Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, порушень позивачем порядку оподаткування поворотної фінансової допомоги в акті перевірки не встановлено, тому посилання в акті перевірки на норми підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України є необґрунтованими.
У свою чергу за визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що ТОВ «Віса-Нова» отримувало від ТОВ «Олтекс Трейд» суми безповоротної фінансової допомоги, зокрема у вигляді суми коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, або у вигляді суми безнадійної заборгованості, або основної суми кредиту або депозиту, що надані без встановлення строків повернення такої основної суми.
В той час як матеріали справи свідчать, що кошти у розмірі 148586495,00 грн надійшли на рахунок позивача від контрагента за поставлений товар, а доводи відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій щодо поставки товару на адресу ТОВ «Олтекс Трейд» нормативно та документально не підтверджуються.
Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Профі - тест», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, виходив з наступного.
01 листопада 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Профі - тест» (виконавець) був укладений договір про надання послуг по декларуванню товарів №ВС112012, відповідно до якого замовник доручає виконавцю здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого МК України та підзаконними нормативними актами, а виконавець зобов'язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Київській регіональній митниці, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника, послуги. Види робіт, об'єми, терміни виконання та вартість робіт узгоджується сторонами під час прийняття виконавцем до виконання доручення - заявки замовника (п. 1.3). Термін виконання робіт виконавцем залежить від обсягу, зазначеного у заявці замовника, графіку роботи митниці тощо та погоджується сторонами під час узгодження доручення - заявки замовника (п. 3). Митні платежі (мито, митні збори, акцизний збір, ПДВ) мають бути сплачені замовником до того, як митниці будуть пред'явлені товари, у відповідності до нарахованих виконавцем митних платежів. Обрання певного варіанту оплати митних платежів здійснюється сторонами під час узгодження доручення - заявки замовника (п. 4).
Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від грудня 2012 року, лютого-травня 2013 року ТОВ «Профі-Тест» надало послуги та виписало відповідні податкові накладні на загальну суму 170280,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 28380,00 грн.
В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказано назву послуг «компенсация уплаченных таможенных платежей», разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, фактично ТОВ «Профі-Тест» надавало послуги по декларуванню товарів (побутова техніка) на підтвердження чого позивач надав суду копію вантажно-митної декларації №100250000/2013/057770, в графі 14 якої в якості особи-декларанта значиться ТОВ «Профі-Тест», а одержувачем товару - ТОВ «Віса-Нова».
Крім того, наявні у справі копії виписок банку свідчать, що позивач перераховував на рахунок виконавця грошові кошти саме за надання послуг по декларуванню товарів.
При цьому, позивач сплачував митні платежі (мито, податок на додану вартість) самостійно.
Згідно наданих на вимогу колегії суддів письмових пояснень, заявки на митне оформлення товарів узгоджувалися шляхом телефонного повідомлення.
В акті перевірки не спростовується факт пов'язаності наданих ТОВ «Профі - Тест» послуг із господарською діяльністю позивача, проте, як встановлено судом першої інстанції, послуги по декларуванню товарів позивач замовляв саме з метою імпортування побутової техніки для цілей провадження власної господарської діяльності.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.
Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до складу витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих постачальником та виконавцем послуг видаткових та податкових накладних, актів приймання передачі товару або послуг та інші, не є безумовною підставою для формування витрат та податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача - ТОВ «Профі - Тест», не був припинений та був платником податку на додану вартість.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відповідно, висновки акту перевірки в цій частині є необґрунтованими.
Відповідно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та, як наслідок, про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 25.07.2016 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.В. Губська
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Федотов І.В.
Губська Л.В.