Справа: № 826/24008/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
21 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту культури міста Києва, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи: Голова комісії з припинення державного комунального ремонтно-виробничого підприємства «Київмонтажкультура» та державного комунального підприємства «Лавра» Рашковський Олег Анатолійович та Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві, про скасування рішення та розпорядження, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту культури міста Києва, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, де треті особи: Голова комісії з припинення державного комунального ремонтно-виробничого підприємства «Київмонтажкультура» та Державного комунального підприємства «Лавра» Рашковський Олег Анатолійович та Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві, в якому просив (з урахуванням уточнення позовних вимог):
1) скасувати рішення Київської міської ради від 08 листопада 2001 року №112/1546;
2) скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25 березня 2011 року №407;
3) зобов'язати Департамент культури міста Києва відшкодувати йому вартість автомобіля в сумі 200 000,00 грн. та моральні збитки за 15 років у сумі 540 000,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року провадження в частині позовних вимог про зобов'язання Департаменту культури міста Києва відшкодувати позивачу вартість автомобіля в сумі 200 000,00 грн. та відшкодувати моральні збитки за 15 років у сумі 540 000,00 грн. закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, у зв'язку з тим, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року решта позовних вимог були залишені без розгляду на підставі ст.100 КАС України, - у зв'язку з пропуском встановленого ч.2 ст.99 КАС України строку звернення до суду.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, визнати таким, що не має юридичної сили рішення Київської міської ради від 08 листопада 2001 року №112/1546 та визнати позивача директором Державного комунального підприємства «Лавра».
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, в позовній заяві позивач зазначає, що про існування оскаржуваних рішень він дізнався з повідомлень Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 29 вересня 2015 року та від 27 листопада 2015 року.
Однак, дослідивши зміст вказаних повідомлень, судом першої інстанції було встановлено, що посилання на оскаржувані рішення в них відсутні.
В свою чергу, представник Київської міської державної адміністрації зазначив про те, що позивач дізнався про прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради «Про реорганізацію державного комунального ремонтно-виробничого підприємства «Київреммонтажкультура» та державного комунального підприємства «Лавра» від 08 листопада 2001 року №112/1546 ще в 2006 році з листа Головного управління комунальної власності міста Києва від 16 травня 2006 року №042/7/12-3328, а про розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 08 листопада 2001 року №112/1546» від 25 березня 2011 року №407 у 2011 році, - з листа Київської міської державної адміністрації від 16 листопада 2011 року №005-2136.
Дійсно, відповідно до листа від 16 травня 2006 року №042/7/12-3328 Головне управління комунальної власності міста Києва повідомило ОСОБА_3 про рішення від 08 листопада 2001 року №112/1546 та про зміст вищезазначеного рішення, а згідно листа від 16 листопада 2011 року №005-2136 Київська міська державна адміністрація повідомила позивача про існування розпорядження від 25 березня 2011 року №407 та здійснення управління справами державного комунального підприємства «Лавра» відповідною комісією.
Отримання вказаних листів апелянтом не заперечується.
Більше того, разом із позовною заявою позивачем подано до суду постанову слідчого відділення розслідування економічних злочинів СВ Деснянського РУ ГУМВС України в місті Києві про закриття кримінальної справи в частині пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення від 05 жовтня 2011 року, в якій, зокрема, є посилання на рішення Київської міської ради від 08 листопада 2001 року №112/1546 та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25 березня 2011 року №407.
Таким чином, про оскаржувані рішення позивачеві було відомо принаймні з жовтня 2011 року, однак з даним адміністративним позовом ОСОБА_3 звернувся лише 23 жовтня 2015 року. При цьому, клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не заявлялось: ані позовна заява, ані апеляційна скарга не містять жодних поважних причин пропуску такого строку.
Положеннями частин 1 та 2 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний позов подано із порушенням строку, встановленого частиною 2 статті 99 КАС України, а тому підлягає залишенню без розгляду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання, колегією суддів не виявлено, а тому оскаржувана ухвала суду, за приписами ст.200 КАС України, залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 100, 181, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року про залишення позову без розгляду, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 26 липня 2016 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Шостак О.О.
Мамчур Я.С