Справа: № 826/22705/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
26 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєннцева Є.І.
Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14 січня 2015 року між ТОВ "БАРКОР-ОЙЛ" (покупець, Україна) та фірмою ORLEN POLUDNlE S.A. (продавець, Польща) було укладено контракт №PL/0PZJ/NS/1, згідно якого продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити і прийняти базове масло (код СN 27101999 - товар, п. 1.1); оплата товару здійснюється передоплатою банківським переказом на рахунок продавця на підставі проформи інвойсу (п. 4.2).
16 червня 2015 року позивачем до митного оформлення за митною декларацією №100250001/2015/006579 заявлений товар: «Масло базове N-100 (з вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів одержаних з бітумінозних порід (мінералів) в якості основних складових, без вмісту дисульфід молібдену-24050кг».
Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).
В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №125/2012/0000509 від 29 квітня 2015 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № WDT 4203 від 10 червня 2015 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1090 від 11 червня 2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) №1028066342 від 11 червня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №PL/0PZJ/NS/1 від 14 січня 2015 року; договір про надання послуг митного брокера № 15/ДД-15 від 01 лютого 2015 року; договір (контракт) про перевезення № 16/14 від 26 травня 2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару № 2730 від 10 червня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 10 червня 2015 року; сертифікат про походження товару загальної форми № PL/MF/AK 0046503 від 10 червня 2015 року; паспорт якості № 86/РА/2015 від 10 червня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення № 15PL404010E0039627 від 11 червня 2015 року.
Митним органом було повідомлено декларанта, що документи надані для підтвердження складових заявленої митної вартості містять невідповідності/розбіжності та/або неповні дані, наприклад: у контракті №PL/0PZJ/NS/1 від 14 січня 2015 року в пункті 4.2 зазначено що оплата товарів проводиться передоплатою банківським платежем на рахунок продавця; в інвойсі № 1028066342 від 11 червня 2015 року також зазначено, що оплата проводиться шляхом передоплати (Prepayment), а платником не надано банківського документу, що підтверджує передоплату, також був наданий товаросупровідний документ CMR № WDT 4203 від 10. червня 2015 року, в якому зазначена вага нетто - 24020 кг, в ЕМД - 24050 кг, також надана експортна митна декларація країни відправлення №15PL404010E0039627 від 11 червня 2015 року, в якій зазначена вартість товарів складає 53 876 польських злотих, в перерахунку на 11 червня 2015 року (дата оформлення експортної декларації) по офіційному курсу сума складає 12 982,16 євро, згідне інвойсу вартість складає - 13 267,9 євро.
Для підтвердження складових заявленої митної вартості декларанту було надано 10 календарних днів для надання (за наявності), крім зазначеного вище, згідно пункту 2 статті 53 МКУ, додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або Інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; біржову інформацію про вартість сировини; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
17 червня 2015 року декларант листом № 1706/1 повідомив митному органу, що немає можливості негайно надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. У зв'язку з цим просив терміново надати рішення про визначення митної вартості.
17 червня 2015 року Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2015/000020/2.
Як вбачається з матеріалів справи, товар випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 МКУ за митною декларацією від 17 червня 2015 року №100250001/2015/ 006635.
Як встановлено судом першої інстанції, листом від 02 жовтня 2015 року №01-4710 ТОВ
Не погоджуючись з винесеним рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписи ч. 1 статті 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно ч. 2 статті 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляли митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові втирати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Приписи ч. 1 статті 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджую числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товар), а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару піддягає ліцензуванню: 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 статті 53 МК України).
Водночас, відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна варіісіь яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 4 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, то підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та'або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації мінних органів інших країн щодо недостовірнос ті заявленої митної вартості.
Системний аналіз наведених норм, як вірно зазначив суд першої інстанції, дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Згідно з ч. 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень етапі 55 цього Кодексу.
Разом з тим, судовою колегією враховується наступне.
Приписи ч.ч. 7-9 статті 55 Митного кодексу України визначають, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обгрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Надаючи оцінку висновкам Митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідачем зазначено, що декларантом не надано банківські документи, що підтверджують передоплату, хоча у контракті зазначено, що оплата товарів проводиться передоплатою банківським платежем на рахунок продавця, в інвойсі також зазначено, що оплата проводиться шляхом передоплати (Prepayment). Крім того, в експортній митній декларації зазначена вартість товарів складає 53876 польських злотих, в перерахунку на дату оформлення експортної митної декларації за офіційним курсом Національного банку України сума складає 12982,16 євро, згідно наданого позивачем інвойсу вартість становить - 13267,9 євро.
Враховуючи, що за умовами договірних відносин між позивачем та продавцем передбачено, що оплата товару здійснюється передоплатою банківським переказом на рахунок продавця, то позивач, як декларант товару, зобов'язаний був надати до митного органу банківський платіжний документ.
Відповідачем зазначено, що позивач до митного оформлення товару за митною декларацією №100250001/2015/006579 від 16 червня 2015 року та на вимогу митниці не надав банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару.
Однак, колегією суддів встановлено, що позивач надав відповідачу банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а саме: платіжні доручення в іноземній валюті № 18 від 02 червня 2015 року на суму 13 240,32 євро та № 24 від 14 липня 2015 року на суму 27,58 євро.
Крім того, відподвіач та суд першої інстанції звернули увагу на те, що в спірному рішенні зазначено, що в товаросупровідному документі, а саме: CMR від 10 червня 2015 року № WDT 4203 зазначена вага нетто - 24020 кг, в той час в експортній митній декларації - 24050 кг, що свідчить про невідповідність вагових показників.
Суд першої інстанції встановив, що в CMR від 10 червня 2015 року № WDT 4203 зазначено наступне: 37660, вага нетто: 24020 кг, маса: 24050 кг, в митній декларації країни відправлення № 15PL404010E0039627 від 11 червня 2015 року зазначено маса брутто: 37660,000 кг, маса нетто: 24050,000 кг, в інвойсі від 11 червня 2015 року №1028066342 (переклад з польської мови на українську мову, наданий позивачем до позовної заяви) зазначено кількість: 24050, в сертифікаті про походження товару загальної форми № PL/MF/AK 0046503 від 10 червня 2015 року зазначено вага брутто: 37660, вага нетто: 24050, в митній декларації №100250001/2015/006579 від 16 червня 2015 року зазначено вага брутто: 24050 кг, вага нетто: 24050,000 кг.
За наведеного суд дійшов висновку, що дані документи містять різні вагові показники маси брутто та маси нетто товарів, у зв'язку з чим твердження відповідача, що такі документи свідчать про невідповідність вагових показників є обгрунтованим.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що вуказані документи складаються та заповнюються продавцем товару, якмй міг допустити помилку (описку), тому покупець не може нести за це відповідачльність. Крім того, розбіжності у вазі є несуттєвими у порівнянні із загальною масою товару.
З наведеного випливає, що Митницею не було доведено необхідність надання позивачем додаткових документів, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими висновки митного органу про не підтвердження поданими документами митної вартості товару. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що перелік документів, встановлений ч. 3 статті 53 МК України, подається в повному обсязі за їх наявності, а тому у разі відсутності таких документів не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості; з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч. 8 статті 55 МК України відповідачем не доведено саме обгрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості.
Таким чином, ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача про законність рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2015/000020/2 від 17 року 2015 року.
Що стосується визначення митної вартості за резервним методом, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідач в оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару у зв'язку із чим застосував шостий, резервний, метод.
Статтею 57 МКУ передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Разом з цим, відповідач не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.
З огляду на викладене вище, судова колегія вважає, що вказані відповідачем в оскаржуваному рішенні розбіжності є несуттєвими та формальними, спростовуються матеріалами справи, а, отже, не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 30 червня 2015 року у справі №814/283/14, від 29 травня 2012 року у справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року по справі № 21 -262а12, за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Разом з тим, судова колегія вважає, що відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.
Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що подані декларантом документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), колегія суддів вважає помилковим.
Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість тверджень апелянта щодо неправомірності прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товару.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Відповідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції га ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" -задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року - скасувати та ухвалити нову.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №100250001/2015/000020/2 від 17 червня 2015 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного- суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.