Справа: № 761/15106/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Піхур О.В.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
21 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
за участю секретаря Гуцул О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач 1), Міністерства оборони України (далі - Відповідач 2) про визнання протиправними дії Відповідачів щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати Відповідачів здійснити виплату Позивачу одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, заперечення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач перебуває на обліку в Деснянському районному у м.Києві військовому комісаріаті, як учасник бойових дій в Республіці Афганістан, в період з 28.12.1979 року по 04.05.1981 року, що підтверджується довідкою Деснянського районного у м.Києві військового комісаріату від 26.01.2016 року №222 (а.с.16).
20 грудня 2012 року Позивачу при первинному огляді було встановлено третю групу інвалідності, у зв'язку з пораненням, контузії, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, інвалідність встановлена на строк до 01 січня 2014 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК, серія 10 ААА №799466 (а.с.12).
11 грудня 2014 року при повторному огляді Позивачу встановлено третю групу інвалідності довічно, у зв'язку з пораненням, контузії, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія АВ №0417272 (а.с.13).
28 січня 2016 року Позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату з заявою, в якій просив направити його документи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.
Відповідач 1 листом від 04.02.2016 року №ВС2/201 повідомив Позивача, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки дія постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на нього не поширюється. Копії документів Позивача надіслано на розгляд комісії щодо виплати одноразової грошової допомоги (а.с.18).
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 19 лютого 2016 року №248/3/6/742 Позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги та повернуто йому документи без реалізації (а.с.19).
Відповідно статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно ч.1 ст.16 Закону одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно ч.1 ст.16-2 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок).
Відповідно п.3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 6 Порядку визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14, від 21 квітня 2015 року у справі №21-135а15, від 10 березня 2015 року у справі №21-563а14 та в постанові Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2016 року у справі №760/10882/15-а.
Так, 20 грудня 2012 року Позивачу при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при прибуванні в країнах, де велись бойові дії.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Позивачу виплачувалась одноразова грошова допомога при встановленні йому третьої групи інвалідності за наслідками первинного огляду.
Поряд з цим, 11 грудня 2014 року за наслідками повторного огляду, Позивачу довічно встановлено ІІІ групу інвалідності.
З витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1643 від 16.02.2012 року вбачається, що вогнепальні осколкові поранення голови, правої та лівої ноги; контузія, наслідки якої рубці в області верхньої губи, правого плеча і пальця лівої стопи Позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 15).
Відтак, відповідно до вимог чинного законодавства право на отримання одноразової грошової допомоги у Позивача виникло з моменту встановлення інвалідності, тобто з 11 грудня 2014 року.
Отже, Позивач з 11.12.2014 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції не врахував зазначені вище обставини та помилково дійшов висновку щодо необхідності відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.
За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, з врахуванням наведеного, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності IIІ групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності IIІ групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, тобто станом на 11 грудня 2014 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Бужак Н.П.
Костюк Л.О.
Постанова складена в повному обсязі 26 липня 2016 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Бужак Н.П.
Костюк Л.О.