Головуючий у 1 інстанції - Ковальов В.М.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
26 липня 2016 року справа №414/41/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 08 лютого 2016 року по справі №812/408/16 (головуючий І інстанції Ковальов В.М.) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання неправомірною відмову в призначенні щомісячного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання неправомірною відмови від 15.12.2015 року в призначені, судді у відставці, щомісячного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язання прийняти рішення про призначення та виплату судді у відставці довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до вимог ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції 01.07.2010 року №2453-VI без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з моменту звернення до відповідача з заявою про призначення грошового утримання.
Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 08 лютого 2016 позовні вимоги задоволено, внаслідок чого визнано неправомірною відмову від 15.12.2015 року в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді; зобов'язано прийняти рішення про призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% щомісячного грошового утримання судді з 02 грудня 2015 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач 12 квітня 1976 року була призначена на посаду судді Кремінського районного суду Луганської області.
В квітні 2014 року позивач звернулася до Вищої ради юстиції України із заявою про відставку у зв'язку з досягненням нею 65 річного віку.
Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року позивача звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На підставі наведеної постанови, наказом Кремінського районного суду Луганської області №37-ос від 30.11.2015 року позивача звільнено із займаної посади судді Кремінського роайонного суду Луганської області, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці.
Станом на 30 листопада 2015 року, тобто на день звільнення, позивач мала 39 років 07 місяців 19 днів стажу роботи на посаді сідді.
02 грудня 2015 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідач рішенням №63/К-14 від 15.12.2015 року відмовив позивачеві у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді.
Підставою відмови у призначенні щомісячного довічного утримання судді зазначено, те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону №213 від 02.03.2015 року) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: - 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; - 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; - 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону №213, Кабінету Міністрів України необхідно було у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: - підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах; - забезпечити приведення нормативно - правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; - забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно - правових актів у відповідність із цим Законом.
У пункті 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 - VIII від 02.03.2015 року визначено, що уразі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, у зв'язку з неприйняттям відповідного Закону, з 01 червня 2015 року норми щодо призначення щомісячного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втратили чинність.
Пунктом 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Відповідно до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» № 1861-VI від 10.02.2010 Верховна Рада України звільняє з посад суддів, обраних безстроково, відповідно до частини п'ятої статті 126 Конституції України.
Тобто, право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці виникає з моменту прийняття Верховною Радою України відповідної постанови про звільнення з посади судді, а не з моменту досягнення суддею певного віку чи подання заяви про відставку. За таких обставин, ствердження позивача про те що, вона набула статус судді у відставці з 25 травня 2014 року, а саме з дати подання заяви про звільнення, колегія суддів вважає помилковим.
Наведене також підтверджується п. 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, відповідно до якого щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.
Враховуючи, що на момент звільнення позивача та звернення з заявою про призначення довічного грошового утримання, діяли обмеження, передбачені п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було відмовлено у призначенні щомісячного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
10 червня 2016 року Конституційний Суд України офіційно оприлюднив прийняте 8 червня 2016 року Рішення № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ та положень пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“.
Зазначеним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - частини третьої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII; - абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 24 грудня 2015 року №911-VIII; - пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів.
Керуючись частиною другою статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України“, Конституційний Суд України вказав такий порядок виконання цього рішення: - частина третя статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453-УІ до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-УШ, тобто у редакції Закону України „Про забезпечення права на справедливий суд“ від 12 лютого 2015 року № 192-УІІІ, а саме: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання“; -абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакціях Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України „Про забезпечення права на справедливий суд“ від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: „Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку“; - не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу III „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-УІН в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“.
Колегія суддів зазначає, що Конституційним Судом України у своєму рішення чітко визначено з якого часу втрачають чинніть вищевказані норми закону та не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 08.06.2016 року.
Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді 02.12.2015 року, коли діяли обмеження, передбачені п.5 Прикінцевих положень Закону України №213, колегія суддів дійшла висновку, про те що відповідач при прийнятті рішення про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому судом першої інстанції безпідставно задоволено позов.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови.
Керуючись статтями 24, 99-100, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 08 лютого 2016 року по справі №812/408/16 - задовольнити.
Постанову Кремінського районного суду Луганської області від 08 лютого 2016 року по справі №812/408/16 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання неправомірною відмову в призначенні щомісячного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів Т.Г. Гаврищук
ОСОБА_4
ОСОБА_2