19 липня 2016 рокусправа № 804/1660/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.
судді: Головко О.В. Суховаров А.В.
секретар судового засідання: Троянов А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якому просила: визнати незаконним її звільнення з посади інспектора слідчого відділення Тернівського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області, згідно наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 №485 о/с у зв'язку з скороченням штатів; поновити її на роботі з 06.11.2015 у Тернівському відділенні поліції Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що її звільнення з органів внутрішніх справ відбулось з порушенням вимог законодавства, зокрема, частини 3 статті 184 КЗпП України, оскільки на момент звільнення, вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку, а також без належного повідомлення про скорочення штату та майбутнє вивільнення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивач була попереджена про звільнення через скорочення штатів в силу Закону України «Про Національну поліцію», не виявила бажання проходити службу в поліції, оскільки відповідного рапорту, або заяви про прийняття на службу до органів поліції до УМВС в Дніпропетровській області не подавала, отже позивач не скористалася наданим їй законом правом на подання заяви про прийняття на службу до поліції, не підтвердила свою згоду проходити подальшу службу в поліції, тому оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної посади є правомірним.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неправомірність її звільнення, оскільки на момент звільнення, вона перебувала у відпустці по догляду за
дитиною по досягненню нею трирічного віку, отже її звільнення відбулось з порушенням вимог частини 3 статті 184 КЗпП України, Також, відповідачем її не було відкликано з відпустки, будь-яких заперечень чи відмов від проходження служби в поліції вона не писала, їй не було запропоновано подати рапорт чи заяву про прийняття до поліції, будь-яка посада в поліції їй не була запропонована та не було належно попереджено про можливе вивільнення.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачі, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, представника відповідачів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач з 25.02.2006 проходила службу в органи внутрішніх справ України. З 19.02.2013 на підставі наказу ГУ МВС в Дніпропетровській області №40 о/с дск від 19.02.13р. ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора слідчого відділення Тернівського міського відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
Відповідно до Наказу від 19.05.2015 №201 о/с ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років.
Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області №485 о/с від 06.11.2015 на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, інспектора слідчого відділення Тернівського міського відділу звільнено з 06.11.2015 року у запас збройних Сил (з поставленням на військовий облік) за п. 64 "г" (через скорочення штатів).
2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580).
Відповідно до пункту 1 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №580 цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон України «Про Національну поліцію» опубліковано 06 серпня 2015 року в офіційному виданні «Голос України» № 141-142 та набрав чинності 07.11.2015 року. Разом з тим, враховуючи положення пункту1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.08.2015 року.
Відповідно до пункту 5 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №580 Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність.
Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Таким чином, відповідно до положень пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) були належним чином попереджені про майбутнє звільнення через скорочення штатів у визначеному цим законом порядку, що носить загальнодоступний характер та встановлює достатній термін такого попередження.
Отже, з 06.08.2015 на підставі пункту 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 580-VIII позивач є офіційно попередженою про майбутнє звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів.
Відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580 визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Згідно пункту 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580-VIІI, перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ .
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідації територіальних органів міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, в тому числі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та не визначено правонаступників.
Відповідно до наказу МВС України від 06.11.2015 №1388 року вважаються такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України, у тому числі ГУ МВС в Дніпропетровській області ( скасовано всі штатні посади - 15522,5)
Відповідно до пункту 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальниць ким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення №114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Судом встановлено, що у період з 07.08.2015 по 06.11.2015 позивач не зверталась з відповідним рапортом чи заявою про звільнення з органів внутрішніх справ з переходом у встановленому законом порядку на службу до Національної поліції України. Такий рапорт до УМВС не надходив та у журналі вхідної кореспонденції не реєструвався.
Позивачем підтверджено в судовому засіданні, що відповідного рапорту чи письмової заяви про бажання проходити службу в поліції вона не подавала.
Отже, позивач мала право упродовж трьох місяців з 07 серпня 2015 року до 06 листопада 2015 року виявити бажання проходити службу в поліції шляхом подання відповідного рапорту, проте позивач таким правом не скористалась.
Оскільки позивач не подавала заяви про бажання проходити службу в поліції, тобто за приписами пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 580 фактично відмовилась проходити службу в поліції, відповідачем правомірно було прийнято оскаржуваний наказ про її звільнення у запас Збройних сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем положень частини 3 статті 184 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Отже, частиною третьою статті 184 КЗпП встановлено гарантії для окремих категорій працівників, а саме: заборонено звільнення, зокрема, жінки, яка має дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179) та передбачено обов'язкове працевлаштування у випадках її звільнення. Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов'язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини другої статті 232 КЗпП обов'язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі. Оскільки згідно зі статтею 235 зазначеного Кодексу підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав, то у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов'язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП, зокрема жінки, яка має дітей віком до трьох років, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов'язання по працевлаштуванню.
Вказана правова позиція щодо застосування норм матеріального права висловлена Верховним Судом України у постанові від 15.10.2013 (справа № 21-303а13).
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність прийняття оскаржуваного наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області №485 о/с від 06.11.2015 про звільнення позивача на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» з 06.11.2015 року у запас збройних Сил (з поставленням на військовий облік) за п. 64 "г" (через скорочення штатів).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров