07 липня 2016 рокусправа № П/811/3013/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.
судді: Головко О.В. Суховаров А.В.
секретар судового засідання: Троянов А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Дочірнє підприємство «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» (далі за текстом - ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії») звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі за текстом - Кіровоградська ОДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року №0000512205, №0000522205.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивачем у господарських відносинах з ТОВ «Броксид» у повному обсязі дотримано норми чинного законодавства, що регулюють документальне оформлення господарської операції.
Реальність здійснення господарської операції в повній мірі підтверджено належним чином оформленими первинними документами. На час здійснення господарської операції контрагент позивача - ТОВ «Броксид» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та перебувало на податковому обліку.
Між сторонами укладено договір на основі вільного волевиявлення обох сторін, дотримана письмова форма правочину з відповідною перевіркою повноважень та підстав для укладення договору, відбулась фактична поставка товару та його оплата, підтверджено оприбуткування товару та використання придбаного товару у господарській діяльності
позивача. Отже договір вказує на реальне настання правових наслідків та не порушує публічний порядок.
Вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року, оскільки даним вироком не встановлено обставин щодо спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Броксид», зокрема, щодо їх фіктивного вчинення з метою неправомірного формування позивачем валових витрат для отримання незаконних податкових вимог. Тому встановлені вироком суду обставини не можуть свідчити про неправомірність формування позивачем валових витрат.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 10 вересня 2004 року.
В період з 23 по 24 червня 2014 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Броксид» за січень, березень 2014 року.
За результатами перевірки складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 01 липня 2014 року №40/11-23-22-05/33142568.
Відповідно до висновків вищезазначеного акту перевірки встановлено порушення: частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині відсутності поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків; пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.4, 138.8, пп.139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за І квартал 2012 року на загальну суму 353832,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 70 767,00 грн. (в тому числі за січень 2012 року на суму 16 667,00 грн., за березень 2012 року на суму 54 100,00 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року: №0000512205, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 106151,00 грн. (за основним платежем - 70 767,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) - 35 384,00 грн.; №0000522205, яким ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на прибуток в розмірі 353 832,00 грн.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У відповідності до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до статті 9 Згідно з Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом встановлено, що між ТОВ «Броксид» (постачальник) та ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» (замовник) укладено договір поставки від 21.09.2011 за №21/09-2011, згідно змісту якого постачальник зобов'язується систематично постачати та передати у власність замовника товар на підставі заявлених Замовником замовлень на постачання, які складаються за формою, визначеною Додатком №1 до даного договору; замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. (а.с.55-57 т. 1)
Загальна сума поставки за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Броксид» склала 424598,40 грн. (із них ПДВ - 70 433,40 грн.).
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано податкові, видаткові, прибуткові накладні та платіжні доручення. (т. 1 а.с. 77-109,162)
Також, судом досліджено надані позивачем фотографічні знімки будівельно-ремонтних матеріалів та документи бухгалтерського обліку щодо обліку таких матеріалів на складі, акти на приймання робіт по обслуговуванню устаткування. Однак, вищезазначеними доказами не можливо встановити походження таких товарів саме від ТОВ «Броксид». (т. 1 а.с. 65-76, 110-162)
Документів на підтвердження факту переміщення товару від ТОВ «Броксид» (м.Київ) до ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» (м. Кіровоград), позивачем не надано.
Під час розгляду справи судом встановлено, що вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року у кримінальній справі №2602/4305/12 (провадження №1/753/293/13), який набрав законної сили, ОСОБА_1 - директора ТОВ «Броксид» визнано винним та засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 КК України - створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності та частиною 1 статті 366 КК України - внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Так, вироком встановлено, зокрема, що незважаючи на те, що ТОВ «Броксид» було зареєстроване в державних органах влади як товариство з обмеженою відповідальністю - юридична особа, ОСОБА_1 взяв участь у його створенні не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, як пособник.
Створення ТОВ «Броксид» дозволило невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного підприємства. Використовуючи фіктивне підприємство в якості прикриття, невстановлені слідством особи, маючи за дорученням від імені ОСОБА_1 доступ до розрахункового рахунку, печатку товариства, отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), фактично не здійснюючи господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг чи заняттям торгівлею, які дозволяють ухилитись від сплати податків.
Частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України встановлено, що фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона
Отже, відповідно до вказаної норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.
Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постанові від 01 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
З огляду на викладене, враховуючи встановлення фіктивності господарської діяльності контрагента позивача, вироком суду, що набрав законної сили, який відповідно до вимог частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України має преюдиційне значення для вирішення адміністративної справи, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані таким контрагентом, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, тому відображення позивачем в податковому обліку вказаних господарських операцій є безпідставним.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Броксид» не мали реального характеру, а витрати та податковий кредит за такими операціями сформовані безпідставно.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі № П/811/3013/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров