Справа № 576/1199/16-ц
Провадження № 2/576/351/16
26.07.16 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Колодяжного А.О.,
за участю секретаря - Терені Л.О.,
відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Глухів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» (скорочена назва - ПАТ «А - Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
ПАТ «А - Банк» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості, зазначаючи, що відповідач 08.11.2013 р. на підставі договору № АВН0RX121720418 отримала від банку кредит в сумі 4402,97 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, який не погашає і станом на 13.05.2016 р. її борг складає в сумі 11 233,51 грн., з яких: 4158,59 грн. - заборгованість за кредитом; 4 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1185,25 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4874,55 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 511,12 грн. - штраф (процентна складова).
Представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, що у ньому викладені.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що кредит дійсно отримувала, проте не погоджується з розміром заборгованості, зазначаючи, що позивач списував кошти на погашення її боргу з картки Приватбанку, а також, що частину коштів вона вносила через представника магазину, у якому оформлювала кредит на придбання техніки. Кредит платити згодна, але тільки в тій сумі, в якій вона винна банку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши сторін, суд встановив наступне.
Як було встановлено під час розгляду справи, відповідно заяви позичальника № АВН0RX121720418 від 08.11.2013 р. відповідачу було видано кредит у розмірі 4402,97 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач своїм підписом у цій заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним і банком кредитно-заставний договір. Згідно п. 8 цієї заяви, було визначено рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту: 29096063332935 у ПАТ «Акцент - Банк», а також п. 7 цієї заяви визначено щомісячний платіж у сумі 212,16 грн., період сплати з 25 по 29 числа кожного місяця. (а.с.5).
У судовому засіданні відповідач не оспорювала тієї обставини, що вона підписувала зазначену вище заяву та отримала кредит саме у сумі 4402,97 грн.
Наданою позивачем банківською випискою по рахунку № 29096063332935 стверджується, що за період дії умов кредитного договору відповідач здійснила оплати 11.12.2013 р. на загальну суму 270 грн. та 16.01.2014 р. на суму 240 грн., а всього на загальну суму 510 грн. (а.с.57, 62, 92).
Як вбачається з тієї ж банківської виписки та меморіальних ордерів, сплачені відповідачем кошти розподілялись на погашення відсотків по кредиту, пені, комісії та погашення основного боргу (а.с.92-98).
Наданим розрахунком, стверджується, що станом на 13.05.2016 р. за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 11 233,51 грн., з яких: 4158,59 грн. - заборгованість за кредитом; 4 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1185,25 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4874,55 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 511,12 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4, 61).
Відповідач, на противагу цьому розрахунку нічого не надала, клопотань про призначення експертизи не заявляла та не наводила вагомих аргументів, які б поставили під серйозний сумнів спроможність цього розрахунку.
За правилами статей 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Оскільки позивачем надано відповідачу кредит у сумі 4402,97 грн., а остання не виконує умов договору і кредит не повернула, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту.
Суд не приймає до уваги заперечень відповідача стосовно того, що вона сплачувала кредит через продавця магазину, де вона купувала техніку, оскільки у відповідності до договору, грошові кошти по кредиту мали вноситись на визначений у договорі рахунок та у відповідні строки. Проте, як вбачається з банківської виписки, на цей рахунок кошти вносились тільки два рази.
Також суд не приймає до уваги і доводи відповідача стосовно того, що з її соціальної картки списувались кошти на погашення цього кредиту, оскільки надана позивачем виписка по цій соціальній картці, повністю спростовує ці твердження (а.с.88-91).
Водночас частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, зазначена норма з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір є значним.
Така правова позиція висловлена у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 03.09.2014 № 6-100цс14, який є обов'язковим для застосування за правилами статті 360-7 ЦПК України.
Враховуючи те, що позивачем визначено пеню у досить високому розмірі порівняно з борговими кредитними зобов'язаннями відповідача, і дана пеня не може бути джерелом невиправданого збагачення, а також приймаючи до уваги матеріальний стан відповідача, яка проживає у селі одна разом з малою дитиною, відсутність будь-яких збитків та фінансових втрат для позивача у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору, керуючись принципами справедливості та розумності, суд вирішує зменшити розмір пені до 2000 грн.
Поряд з цим, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафів є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (далі - Умови), а саме пунктом 5.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення (а.с.6-12).
У той самий час, згідно з пунктами 5.3 Умов передбачено сплату штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів грошових зобов'язань більш ніж на 30 днів.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Така правова позиція висловлена у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.10.2015 р. № 6-2003цс15, який є обов'язковим для застосування за правилами статті 360-7 ЦПК України.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача штрафів.
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на 65,41 %, то з відповідача у відповідності до статті 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий пропорційно до задоволених вимог в сумі 901,35 грн.
На підставі викладеного та відповідно до статей 3, 509, 526, 527, 530, 551, 554, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0RX121720418 від 08.11.2013 р. в сумі 7347,84 грн., яка складається: 4158,59 грн. - заборгованість за кредитом; 4 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1185,25 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 2000 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати по оплаті судового збору в сумі 901,35 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.О. Колодяжний
Повний текст рішення складений та підписаний 27.07.2016 р.