Справа № 522/24082/15
Провадження № 6/522/831/15
02 грудня 2015 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Чернявської Л.М.,
при секретарі Прусс О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі подання Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,
30 листопада 2015 року Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Заявник мотивує вимоги тим, що у відділі на виконанні знаходиться виконавчий лист № 2/487/1822/14 від 23.05.2014 року, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання у розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 23.04.2013 року до 21.01.2016 року, та на утримання доньки Вероніки, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 23.04.2013 року і до повноліття дитини. Боржник не здійснює дій щодо погашення заборгованості, яка станом на 01.11.2015 року складає суму у розмірі 29477,24 гривень.
В поданні зазначено про розгляд питання про встановлення обмеження виїзду за межі країни без участі державного виконавця.
Дослідивши матеріали подання, перевіривши їх доказами, суд вважає, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання у розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 23.04.2013 року до 21.01.2016 року, та на утримання доньки Вероніки, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 23.04.2013 року і до повноліття дитини. Рішення набрало законної сили. Виконавчий лист № 2/487/1822/14 від 23.05.2014 року, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва.
Виконавчий документ був звернений до примусового виконання.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 19 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження за зазначеним судовим документом.
Як вбачається із наданих суду матеріалів, боржник ухиляється від виконання виконавчого документу про стягнення коштів.
Станом на 01.11.2015 року заборгованість по аліментам складає 29477,24 гривень, що підтверджується розрахунком, який міститься в матеріалах справи.
Окрім цього, матеріалами справи встановлено, що 09.11.2015 року винесено подання про притягнення до кримінальної відповідальності боржника за злісне ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішення суду (ст. 129 КУ)
Згідно ст. 11 Закону України «Про судоустрій», судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.
Примусове виконання судових рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Умови та порядок виконання рішень суддів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження». Зокрема, державний виконавець зобов'язаний вжити заходи щодо примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ст. 5 Закону України)
Порядок здійснення права громадян України на виїзд в Україну, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України».
Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконанні зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або заперечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка у відповідності до ст.9 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод громадян», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» є частиною національного законодавства, передбачає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
При цьому, виконання будь - якого рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати вимогам ст. 6 Конституції про захист прав людини та основних свобод.
п. 34 рішення Європейського суду з прав людини, ухваленому 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, може застосовуватись судами як джерело права: «суд знову наголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним, на шкоду будь - якій стороні. Важко уявити собі ситуацію, якби пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надано сторонам у спорі, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень».
Статтею 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Отже, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що є одним із заходів забезпечення виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 15, 208-210, 377-1 ЦПК України, суд -
Подання Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України задовольнити.
Тимчасово обмежити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за виконавчим листом № 2/487/1822/14 від 23.05.2014 року, виданим Заводським районним судом м. Миколаєва.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії цього рішення сторонами у справі.
Суддя
Приморського районного
суду міста Одеси ОСОБА_3
02.12.2015