"15" червня 2016 р. м. Київ К/800/279/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
при секретарі: Скавуляк Т.В.,
за участю представників сторін: позивача Андрієнка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НЕДЕКС-УКРАЇНА" до Запорізької митниці Міндоходів про скасування податкових повідомлень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕДЕКС-УКРАЇНА" звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень форми «Р» від 21.06.2013 № 87 та № 88.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Запорізькою митницею Міндоходів протиправно, за відсутності передбачених законом підстав для донарахування податкового зобов'язання, на підставі необґрунтованих висновків акту документальної невиїзної перевірки в частині порушення позивачем вимог Основних правил інтерпретації класифікації товарів, затверджених Законом України "Про Митний тариф України" при класифікації ввезеного товару "осаджений карбонат кальцію з покриттям. Хімічна назва: карбонат кальцію. Торговий знак: Калпрек ПР. Хімічна формула: СаСО3" за кодом 3824909800 згідно з УКТЗЕД замість вірного 2836500000, прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.06.2013 №87, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати ввізного мита у розмірі 22 136,03 грн., з яких 17 708,82 грн. - основний платіж; 4 427,21 грн. - штрафні санкції, а також податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.06.2013 №88, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2 759,46 грн., з яких 2 207,57 грн. - основний платіж; 551,89 грн. - штрафні санкції.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення форми «Р» №87 від 21.06.2013 на суму 22 136 грн. 03 коп. та №88 від 21.06.2013 на суму 2 759 грн. 46 коп.
У поданій касаційній скарзі Запорізька митниця Міндоходів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Запорізькою митницею Міндоходів проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "НЕДЕКС-УКРАЇНА" з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при здійсненні митного оформлення товарів за митними деклараціями від 06.07.2012 №112030001/2012/004958, від 12.10.012 №112030000/2012/017468 та від 03.04.2013 № 112030000/2013/008499, за результатами якої складено акт від 24.05.2013 №н/0030/13/112000006/0032942080 .
Перевіркою встановлено, що внаслідок невірного декларування позивачем імпортованого товару за кодом 3824909800 УКТЗЕД (ставка митна 0%) та недекларування продукту осаджений карбонат кальцію з покриттям ( хімічна назва-карбонат кальцію; торговий знак-Калпрек ПР; хімічна формула - СаСОЗ) за кодом УКТЗЕД 2836500000 (ставка мита 5%), порушено вимоги законодавства, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита та, відповідно, податку на додану вартість.
На підставі акту перевірки від 24.05.2013 №н/0030/13/112000006/0032942080 Запорізькою митницею Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.06.2013 №87, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати ввізного мита у розмірі 22 136,03 грн., з яких 17 708,82 грн. - основний платіж; 4 427,21 грн. - штрафні санкції, а також податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.06.2013 №88, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2 759,46 грн., з яких 2 207,57 грн. - основний платіж; 551,89 грн. - штрафні санкції.
Вказуючи на протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень, товариство з обмеженою відповідальністю "НЕДЕКС-УКРАЇНА" звернулось до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень Запорізької митниці від 21.06.2013 №87 та від 21.06.2013 №88 як таких, що прийнято за відсутності у органу доходів і зборів повноважень на донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду УКТЗЕД після того, як орган доходів і зборів прийняв та перевірив митну декларацію та пропустив товар на митну територію України.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, також зауважив, що у спірних правовідносинах орган доходів і зборів допустив порушень частини сьомої статті 69 Митного кодексу України, що виявилося у неприйнятті рішення про визначення коду товару.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Податковий кодекс) митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.
Згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до частини четвертої статті 69 Митного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Митний кодекс України) у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Частинами першою, другою статті 351 Митного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Митний кодекс України) предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Судом першої інстанції встановлено, що необхідність проведення документальної невиїзної перевірки зумовлена наявністю факту притягнення посадової особи митного органу, що здійснювала митне оформлення ввезеного позивачем товару, до дисциплінарної відповідальності.
Так, згідно з наказом Запорізької митниці від 23.04.2013 №329-К, копія якого наявна в матеріалах справи, під час службової перевірки, проведеної відповідно до наказу Запорізької митниці від 10.04.2013 №210, встановлено порушення посадовою особою митного поста "Запоріжсталь" вимог законодавства за фактом митного контролю ти митного оформлення товарів за митними деклараціями від 06.07.2012 №112030001/2012/004958, від 12.10.2012 №112030001/2012/017468 та від 03.04.2013 №112030000/2013/008499, а саме: нездійснення контролю за достовірністю класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, що переміщуються через митний кордон України ТОВ "НЕДЕКС-УКРАЇНА".
За вказаних обставин, зважаючи на наявність у відповідача обґрунтованих підстав вважати, що при митному оформленні товару за митними деклараціями від 06.07.2012 №112030001/2012/004958, від 12.10.2012 №112030001/2012/017468 та від 03.04.2013 №112030000/2013/008499 було допущено порушення законодавства з питань митної справи, що могло призвести до заниження суми митних платежів, належних до сплати, колегія суддів вказує на доведеність з боку митного органу наявності підстав для проводження здійснення митного контролю після митного оформлення товару, у тому числі, шляхом проведення невиїзної документальної перевірки.
Аналізуючи посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 06.11.2012 у справі №21-330а12, колегія суддів виходить з наступного.
Так, Верховним Судом України у постанові від 06.11.2012 у справі №21-330а12 зазначено, що якщо митні органи, приймаючи митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.
Судами попередніх інстанцій при розгляді переданого на вирішення суду спору не враховано, що Верховним Судом України у вказаній постанові зазначено про можливість здійснення митним органом митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
У той же час, Верховним Судом України зазначено, що таких обставин у справі, що розглядалась, не встановлено і в судових рішеннях не наведено.
Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважує, що у справі, що розглядається, митний орган рішення про визначення коду товару за наслідками здійснення контролю правильності класифікації товару безпосередньо під час митного оформлення не приймав.
Одночасно з викладеним, колегія суддів також не погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо порушення митним органом вимог частини сьомої статті 69 Митного кодексу України, що виявилося у неприйнятті рішення про визначення коду товару, оскільки за змістом частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства; рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.
Також колегія суддів вказує на помилковість посилання судів попередніх інстанцій в обґрунтування позиції щодо відсутності у митного органу повноважень на визначення податкового зобов'язання в цілому на положення частини шостої статті 69 Митного кодексу України, відповідно до яких штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Так, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважує, що зазначені положення визначають підстави для застосування штрафів та інших санкцій за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, у той час як у спірних правовідносинах позивачеві нараховано не тільки штрафні санкції, а й основну суму податкового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, враховуючи факт проведення службового розслідування, за результатами якого посадову особу митного органу, що безпосередньо здійснювала контроль правильності класифікації товару за митними деклараціями позивача, притягнуто до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних повідомлень-рішень з мотивів відсутності у митного органу повноважень на донарахування податкових зобов'язань у випадку завершення митного оформлення та пропуску товару через митний кордон України. Так само, колегія суддів вказує на помилковість позиції суду апеляційної інстанції щодо порушення відповідачем вимог частини сьомої статті 69 Митного кодексу України, що, за посиланням суду апеляційної інстанції, виявилося у неприйнятті митним органом окремого рішення про класифікацію товару.
Позиція Вищого адміністративного суду України щодо можливості донарахування податкових зобов'язань після здійснення митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 29 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Лайт Україна» до Чопської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У той же час, зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 21.06.2013 №87 та від 21.06.2013 №88 оскаржуються позивачем у тому числі з мотивів хибності висновків акту невиїзної документальної перевірки щодо необхідності класифікації товару "осаджений карбонат кальцію з покриттям. Хімічна назва: карбонат кальцію. Торговий знак: Калпрек ПР. Хімічна формула: СаСО3" саме за кодом 3824909800 згідно з УКТЗЕД замість 2836500000, який позивач вважає вірним, виходячи з того, що зазначеним доводам позивача, як і запереченням відповідача, судами попередніх інстанцій правова оцінка не надавалась, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, зважаючи на межі касаційного перегляду, позбавлена можливості перевірити правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень як таких, що були б прийняті на підставі обґрунтованих висновків акту щодо порушення позивачем правил класифікації товару.
Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, зважаючи на неповноту встановлених обставин справи, що мають вирішальне значення для вирішення спору, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 227, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року скасувати.
Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НЕДЕКС-УКРАЇНА" до Запорізької митниці Міндоходів про скасування податкових повідомлень направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: