Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" липня 2016 р.Справа № 922/1845/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Макаренко О.В.
при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмашіндустрія", м. Харків
до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків
про зміну умов договору
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1, довіреність №248-1331 від 14.12.2015 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмашіндустрія" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (відповідача) про внесення змін до договору постачання №206/238УП від 12.05.2015 р. в частині строків оплати та поставки продукції, а саме:
- пункт 4.2. договору викласти в редакції: "4.2. остаточний розрахунок за даним договором здійснюється протягом 45 днів від дати поставки продукції";
- пункт 5.2. договору викласти в редакції: "5.2. поставка товару здійснюється в строк до 30 січня 2017 року. Постачальник повинен надати письмове (цінним листом з повідомленням або під особистий підпис уповноваженої особи покупця) повідомлення про готовність товару до відвантаження. Покупець зобов'язаний отримати поставлену продукцію в строк до 30.01.2017 р.".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання п. 4.1. договору позивач перерахував на рахунок відповідача останній платіж 50% попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 266 від 13.07.2015 р. на суму 365 185,49 грн. (а.с. 23).
За умовами п. 5.2. договору відповідач повинен був поставити позивачеві товар до 13.12.2015 р., але відповідач всупереч п. 4.2. договору не надіслав позивачеві повідомлення про готовність товару (партії товару) до відвантаження та всупереч п. 5.2. договору поставив товар частково на суму 933 066,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №95 від 17.07.2015 р.
01.03.2016 р. відповідачеві засобами електронного зв'язку лист про зміну умов договору постачання №206/238УП від 12.05.2015 р. в частині строків розрахунків та поставки. Однак, відповідач залишив даний лист без розгляду, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про внесення змін до договору відповідно до положень ч. 2 ст. 651 ЦК України у зв'язку з істотним порушенням відповідачем договору щодо поставки товару. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 525, 526, 638, ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Подав до суду клопотання (вх.№23297 від 18.07.2016 р.) про розгляд справи без участі представника позивача та про долучення до матеріалів справи довідки про направлення відповідачу листа про зміну умов договору. Надані документи долучено судом до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву просить в позові відмовити. Проти клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача не заперечує. Наполягає на тому, що відповідач не поставив позивачеві вчасно товар, оскільки позивач всупереч до п. 5.2. договору не здійснив остаточний розрахунок у розмірі 50% від вартості товару у розмірі 3 234 553,83 грн. та повідомив відповідача у листі за вих.№79 від 18.03.2016 р. про неможливість оплати зазначеної суми через ситуацію, яка склалася останні 1,5 років на енергетичному ринку (а.с. 50). Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не дотримано вимоги ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання відповідачеві пропозиції про внесення змін до договору, що позбавляє позивача права звернутися до суду з даним позовом про зміну договору.
Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача, суд задовольняє дане клопотання як таке, що не суперечить інтересам сторін та вимогам чинного законодавства.
У судовому засіданні 21.06.2016 р. було оголошено перерву до 12.07.2016 р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2015 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір постачання №206/238УП (далі - договір), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язався виготовити, поставити та передати у власність покупця запасні частини для турбогенератора (надалі - товар) в номенклатурі, кількості і за ціною, зазначеними в Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти товар і платити за нього на умовах даного договору.
Додатковими угодами №1 від 03.06.2015 р., №2 від 15.10.2015 р. до договору було внесено зміни до Специфікації №1 (додаток №1 до договору).
Відповідно до п. 12.1. даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 р.
Предметом позову є внесення змін до договору в частині строків оплати та поставки продукції, а саме:
- пункт 4.2. договору викласти в редакції: "4.2. остаточний розрахунок за даним договором здійснюється протягом 45 днів від дати поставки продукції";
- пункт 5.2. договору викласти в редакції: "5.2. поставка товару здійснюється в строк до 30 січня 2017 року. Постачальник повинен надати письмове (цінним листом з повідомленням або під особистий підпис уповноваженої особи покупця) повідомлення про готовність товару до відвантаження. Покупець зобов'язаний отримати поставлену продукцію в строк до 30.01.2017 р.".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання п. 4.1. договору позивач перерахував на рахунок відповідача останній платіж 50% попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 266 від 13.07.2015 р. на суму 365 185,49 грн. (а.с. 23).
За умовами п. 5.2. договору відповідач повинен був поставити позивачеві товар до 13.12.2015 р., але відповідач всупереч п. 4.2. договору не надіслав позивачеві повідомлення про готовність товару (партії товару) до відвантаження та всупереч п. 5.2. договору поставив товар лише частково на суму 933 066,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №95 від 17.07.2015 р.
01.03.2016 р. відповідачеві засобами електронного зв'язку лист про зміну умов договору постачання №206/238УП від 12.05.2015 р. в частині строків розрахунків та поставки. Однак, відповідач залишив даний лист без розгляду, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про внесення змін до договору відповідно до положень ч. 2 ст. 651 ЦК України у зв'язку з істотним порушенням відповідачем договору щодо поставки товару. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 525, 526, 638, ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Відповідач, в свою чергу, просить в позові відмовити. Наполягає на тому, що відповідач не поставив позивачеві вчасно товар, оскільки позивач всупереч до п. 5.2. договору не здійснив остаточний розрахунок у розмірі 50% від вартості товару у розмірі 3 234 553,83 грн. та повідомив відповідача у листі за вих.№79 від 18.03.2016 р. про неможливість оплати зазначеної суми через ситуацію, яка склалася останні 1,5 років на енергетичному ринку (а.с. 50). Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не дотримано вимоги ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання відповідачеві пропозиції про внесення змін до договору, що позбавляє позивача права звернутися до суду з даним позовом про зміну договору.
Проаналізувавши вищезазначені доводи сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).
Пунктом 13.3. договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони внесені в письмовому вигляді і підписані повноважними представниками обох сторін.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
У частинах 2 - 4 ст. 188 ГК України наводиться бажана, з точки зору законодавця, модель поведінки сторін щодо зміни або розірвання договору.
За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
В обґрунтування позовних вимог про внесення змін до договору відповідно до положень ч. 2 ст. 651 ЦК України позивач зазначив, що відповідачем істотно порушено умови договору щодо строку поставки товару, внаслідок чого позивач не може розраховувати на своєчасну реалізацію товару та значною мірою позбавляється того, на що позивач розраховував при укладенні даного договору.
Проаналізувавши доводи позивача, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічні норми містяться і в ст. 180 ГК України.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).
За умовами п. 2.1. договору, в редакції Додаткової угоди №2 від 15.10.2015 р. до договору, загальна вартість договору складає 6 466 699,66 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 077 816,61 грн. (а.с. 16).
Згідно з п. 4.1. договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі не менше 50% від загальної суми даного договору протягом 7-ми банківських днів з моменту виставлення рахунку постачальником.
При цьому остаточний розрахунок за даним договором здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів від дати повідомлення про готовність товару (партії товару) до відвантаження (п. 4.2. договору).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач на виконання умов п. 5.2. договору перерахував на рахунок відповідача 50% попередню оплату в розмірі 3 232 345,83 грн. від загальної вартості договору (6 466 699,66 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями №187 від 10.06.2015 р. на суму 550 000,00 грн., №237 від 30.06.2015 р. на суму 327 160,34 грн., №239 від 30.06.2015 р. на суму 690 000,00 грн., № 244 від 01.07.2015 р. на суму 1 000 000,00 грн., № 246 від 02.07.2015 р. на суму 300 000,00 грн., №266 від 13.07.2015 р. на суму 365 185,49 грн. (а.с. 19-24).
Згідно з п. 5.1. договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (Франко - завод), м. Харків, пр. Московський, 299 (Правила ІНКОТЕРМС у редакції 2010 р).
Відповідно до п. 5.2. договору поставка товару за Специфікацією №1 здійснюється протягом 5 (п'яти) місяців після надходження на розрахунковий рахунок постачальника 50% попередньої оплати з правом дострокової поставки, але за умови повної оплати продукції.
Останній платіж попередньої оплати був здійснений позивачем 13.07.2015 р. (платіжне доручення №266 від 13.07.2015 р. на суму 365 185,49 грн., а.с. 23).
Отже, за умовами п. 5.2. договору відповідач повинен був поставити на адресу позивача товар до 13.12.2015 р.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позовну заяву, до 13.12.2015 р. відповідач поставив позивачеві товар частково на суму 933 066,00 грн. згідно з видатковою накладною №95 від 17.07.2015 р.
Позивач, в свою чергу, листом за вих.№79 від 18.03.2016 р. повідомив відповідача про те, що не має змоги здійснити остаточний розрахунок у розмірі 50% від вартості товару у розмірі 3 234 553,83 грн. через ситуацію, яка склалася останні 1,5 років на енергетичному ринку (а.с. 50).
Таким чином, у даному випадку відповідач 50% попередньої оплати в розмірі 3 232 345,83 грн. від позивача отримав, але у встановлений в договорі строк (до 13.12.2015 р.) товар позивачеві не поставив, чим дійсно порушив п. 5.2. договору щодо строку поставки.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути уваги на таке.
Даний договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки. Правовідносини, що витікають із даного договору, врегульовано спеціальними нормами, які містяться у параграфі 3 "Поставка" глави 54 "Купівля-продаж" Цивільного кодексу України.
Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. (ч. ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України).
Таким чином, ст. 693 ЦК України, яка є спеціальною нормою по відношенню до ст. 651 ЦК України, встановлює особливі правові наслідки порушення постачальником строку поставки товару покупцеві.
За таких обставин суд вважає, що не передання відповідачем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, не є підставою для застосування приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки це може призвести до порушення принципу свободи волі сторін договору, а надає позивачеві у даній справі право вимагати або передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати на підставі норми ч. 2 ст. 693 ЦК України.
З огляду на вищевикладені обставини та положення закону, суд вважає позовні вимоги про внесення змін до договору постачання №206/238УП від 12.05.2015 р. на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України неправомірними, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України при відмові в позові судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525-526, 530, 629, 627, 628, 651, 712, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 25.07.2016 р.
Суддя ОСОБА_2