"19" липня 2016 р.Справа № 01-23/903/454/16
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
Розглянув справу
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТехноВЕД", м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр", с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області
про cтягнення 69 624,49 грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1 від 25.02.2015р.
Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання сторін.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.06.2016 р. позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " ТехноВЕД", м. Київ, до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр", с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області, про стягнення заборгованості в сумі 69 624,49 грн за поставлений згідно договору поставки №24/07 від 24.07.2013 р., товар направлено за підсудністю до господарського суду Тернопільської області у відповідності до ч.1 ст. 17 ГПК України.
Позов обґрунтовується копією договору поставки № 24/07 від 24.07.2013р.; копією видаткової накладної: №Тех-000454 від 04.03.2014р.; копією довіреності № 71 від 04.01.2016р. на право підписання угод, іншими документами.
Ухвалою господарського суду від 06.07.2016 р. порушено провадження у справі, призначено судовий розгляд на 19.07.2016 р. та витребувано від позивача доручення № 55 від 02.01.2013 р., на підставі якого підписано договір № 24/07; договір № ТЕХ - 000019 від 05.02.2014 року; довіреність на отримання товару № 82 від 28.02.2014 року; детальний обґрунтований розрахунок суми інфляційних втрат та пені із зазначенням періоду нарахування суми боргу та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГПК України; докази надіслання на адресу відповідача додатків до позовної заяви, інші документи; від відповідача - мотивований письмовий відзив на позов.
До початку судового засідання 19.07.02016 р. позивачем подано клопотання № 14/07 від 14.07.2016 р. (вх. № 13474) про відкладення розгляду справи та копії наступних документів: детального розрахунку суми інфляційних витрат та пені; довіреності № 82 від 28.02.2014 р. на отримання цінностей від ТОВ "ТехноВЕД" за рахунком №Тех-575 від 28.02.2014 р. та рахунком № Тех-245 від 31.01.2014 р; довіреності №55 від 02.01.2013 р. на право підписання комерційним директором ОСОБА_3 правочинів купівлі - продажу; квитанції та опис вкладення до цінного листа № 0312606222329 від 04.07.2016 р.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " ТехноВЕД" не визнав, зазначивши, що поставка товару здійснена за іншим договором, а саме №Тех-000019 від 05.02.2014 р. на підставі рахунку-фактури №Тех-000245 від 31.01.2014р, що вбачається із видаткової накладної № 000454 від 04.03.2014 р., яка долучена позивачем до матеріалів справи, а тому твердження позивача щодо виникнення заборгованості згідно договору №24/07 від 24.07.2013 р., є безпідставними та необґрунтованими, просить суд в позові відмовити. Додатково, до справи відповідачем надано копію договору від 05.02.2014 року на поставку товарно-матеріальних цінностей № 14151.
Також суд відхиляє клопотання позивача про відкладення судового засідання на інший день, оскільки перебування юриста компанії "ТехноВЕДУ" у відпустці не є підставою згідно ст. 77 ГПК України, для відкладення розгляду справи. При цьому суд враховує таке.
За нормами ст. 28 ГПК України право представляти інтереси в господарському суді, мають не тільки представники юридичних осіб, але й безпосередньо керівники підприємств, організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством України або установчими документами.
Господарський суд приймає рішення на підставі оцінки поданих доказів, якими , в силу ст. 32 ГПК України, є письмові, речові докази, висновки судових експертів, пояснення представників сторін, інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, в тому числі, викладені письмово (ст. 36, 37, 43 ГПК України).
Таким чином, оскільки явка представників сторін в судовому засіданні 19.07.2016р. не визнавалася судом обов"язковою, поданих доказів є достатньо для прийняття рішення у справі, суд вважає клопотання позивача з наведених у ньому підстав, необґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.
Як стверджує позивач і вбачається з поданих документів 24 липня 2013 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Техновед", як Постачальником та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр", як Покупцем, укладено договір №24/07 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник взяв на себе зобов"язання поставити та передати у власність Покупцю товарно-матеріальні цінності, а Покупець, в свою чергу, зобов"язався прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, в асортименті, кількості, за ціною згідно Специфікацій, що є невід"ємною частиною договору (пункти 1.1., 2.1., 2.2 Договору).
Поставка кожної партії товару здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати одержання Постачальником письмового замовлення Покупця, якщо інший строк не буде погоджений в Специфікаціях або Додаткових умовах до Договору. Кожна окрема партія товару постачається по одному первинному документу (накладна, товарно-транспортна накладна, залізнична накладна) (п.4.1 Договору).
За змістом п. 4.2. поставка товару здійснюється на умовах СРТ згідно з Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року) за адресою, вказаною у відповідній Специфікації.
Згідно п.6.1. Договору, товар приймається за кількістю та якістю на території Покупця згідно транспортних та супровідних документів, наведених у п. 4.9 договору.
Розділом 5 Договору сторонами визначено умови проведення розрахунків. В силу положень п. 5.2. Договору, оплата продукції здійснюється шляхом оплати 100% (сто відсотків) вартості отриманого товару через 20 (двадцять) банківських днів від дати поставки кожної окремої партії товару, за умови отримання Покупцем документів, зазначених в п.4.9 Договору (товарно-транспортної накладної (або залізничної накладної у випадку, доставки товару залізницею); сертифікату або паспорту якості Постачальника або виробника ( у випадку, якщо Постачальник не є виробником товару), іншої технічної документації (для основних засобів), або у передбачених законодавством випадках сертифікату відповідності; рахунку на сплату Товару) через банківський переказ грошових коштів.
Відповідно до п.11.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р, а в частині гарантійних зобов'язань та санкцій за їх порушення - до закінчення гарантійного строку.
В обґрунтування та на підтвердження своїх доводів про виконання договірних зобов"язань в частині поставки товару та його отримання відповідачем за договором №24/07 від 24.07.2013р., позивач покликається на видаткову накладну №Тех-000454 від 04.03.2014р. на суму 25871,63 грн. та додатково на копію довіреності, виданої 28.02.2014 р. відповідачем своєму представнику ОСОБА_4 на отримання від ТОВ "ТехноВЕД" цінностей згідно рахунків № ТЕХ-575 від 28.02.2014 р. та № Тех-245 від 31.01.2014 р.
Також, за доводами позивача, відповідач належним чином не виконав в повній мірі свої зобов'язання з оплати вартості поставленого йому згідно договору №24/07 від 24.07.2013 р., товару, допустивши заборгованість в сумі 24975,36 грн. з ПДВ станом на 26.05.2016р.
У відповідності до п.10.4 Договору, у разі порушення термінів оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Крім того, за весь період прострочення Позивачем нараховано Відповідачу пеню згідно п. 10.4 договору в сумі 21373, 43 грн, інфляційні втрати в сумі 21604,75 грн та три відсотки річних від простроченої суми у відповідності до ст. 625 ЦК України в сумі 1670, 95 грн.
Додатково на вимогу суду, позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок суми інфляційних втрат із зазначенням періоду нарахування з березня 2014 року по квітень 2016 р. на загальну суму 21604,75 грн та розрахунок пені за період з 13.08.2013р. по 26.05.2016р. в сумі 21373,43 грн.
Дану суму заборгованості та штрафні санкції позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, оскільки численні переговори позитивного результату не дали.
Оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічна за змістом норма міститься і в ст. 509 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «ТехноВЕД» та відповідачем ТОВ «Мрія Центр» внаслідок укладення 24 липня 2013 року правочину виникли зобов'язання з договору поставки, в силу якого згідно ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно пункту 2 вказаної статті до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .
Пунктом 1 статті 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач зазначає, що ним на виконання умов договору поставки № 24/07 від 24.07.2013р. передано відповідачу товар, визначений у Специфікаціях до договору на загальну суму 121 798,53 грн., в тому числі на підставі видаткової накладної № Тех-000454 від 04.03.2014 року відпущено та отримано відповідачем товар на суму 25 871,63 грн., який частково оплачено. Решту боргу в сумі 24975,36 грн. позивач просить стягнути в примусовому порядку, оскільки перемовини між сторонами не дали позитивних результатів.
Утім, суд дані твердження оцінює критично, з огляду на наступне.
Відповідно до норм ч. ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.
Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995року, господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. (п. 2.2. Положення).
Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов'язань, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Як вбачається з видаткової накладної № Тех-000454 від 04.03.2014 року, така містить посилання на договір № Тех- 000019 від 05.02.2014 року як підставу відпуску товару, тобто інший договір. Дана видаткова накладна містить всі необхідні реквізити щодо її оформлення.
Укладений договір від 24.07.2013 року, що є підставою позову, укладений сторонами на строк до 31 грудня 2013 року (п. 11.1 договору), а тому товар у 2014 році на виконання умов цього договору, не міг поставлятися в силу приписів 631 ЦК України.
Судом з"ясовано в процесі розгляду справи, що сторонами 05 лютого 2014 року було укладено договір поставки, за умовами якого позивач у справі як Постачальник зобов"язався поставити відповідачу у справі як покупцю товарно-матеріальні цінності (товар), найменування, кількість якого визначається Сторонами у Специфікаціях (п.1.1., 2.1).
Даний договір за своєю правовою природою є договором поставки і містить всі істотні умови, необхідні для даного виду договорів, як-от: ціна, кількість, якість товару, найменування, строк поставки, строк оплати, відповідальність сторін, строк його дії.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Статтею 32 ГПК України, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до положень статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Як зазначалось вище, підставою позову позивачем визначено порушення відповідачем зобов'язань, що виникли згідно умов договору поставки № 24/07 від 24.07.2013р.
Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку, визначеного цим договором щодо оплати отриманого ним товару у строки, передбачені пунктом 5.2 договору та вимоги про застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідно до умов договору та вимог статті 625 ЦК України за порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 32 ГПК України порушення відповідачем зобов'язань за договором № 24/07 від 24.07.2013р., оскільки це зобов'язання в частині строку поставки товару припинилося 31.12.2013р.
Таким чином, твердження позивача, що поставка по наведеній видатковій накладній , датованій 04 березня 2014 року, здійснена саме на виконання договору № 24/07 від 24.07.2013р, спростовується власне самою накладною, котра є первинним документом бухгалтерського обліку і підтверджує не тільки факт відпуску товару, а й підставу відпуску товару. В даному випадку, відомості, що містяться в накладній спростовують твердження позивача про здійснення господарської операції (поставки) саме за договором № 24/07 від 24.07.2013р. Також суд враховує чинність умов договору поставки від 05 лютого 2014 року.
Окрім того, позивачем не подано доказів, які б свідчили, що відповідачем здійснювалася оплата за отриманий у позивача товар саме згідно договору № 24/07 від 24.07.2013р. (наприклад копії платіжних доручень чи копії банківських виписок по рахунку на суму часткової оплати)
З огляду на наведене, беручи до уваги, що поданими суду доказами не підтверджено здійснення поставки товару саме на виконання договору № 24/07 від 24.07.2013р, інших документів, які б засвідчували факт постачання відповідачу товару за договором № 24/07 від 24.07.2013р, сторонами не надано, а матеріали справи таких не містять, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Оскільки позовні вимоги судом відхиляються щодо суми основного боргу,
відповідно вимоги в частині стягнення з відповідача 21 373,43 грн. пені, 21 604,75 грн. інфляційних втрат та 1670,95 грн -3% річних з посиланням на умови договору від 24.07.2013 року та положення ч.2 ст.625 ЦК України, до задоволення також не підлягають, адже період їх нарахування та строк оплати суми основного боргу будуть відмінними, оскільки регулюються умовами іншого правочину.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у справі.
В судовому засіданні 19.07.2016 р. в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду у даній справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 42-47, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено "22" липня 2016 року.
Суддя Н.О. Андрусик