Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу
м. Кривий Ріг, вул. Невська, 3, 50029, (0564) 53-50-84
Справа № 2-581/11
19 жовтня 2011 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ваврушак Н. М.,
при секретарі Плотнікової Т. Б.,
за участю сторін: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду міста ОСОБА_5, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання договору довічного утримання недійсним, -
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 з вимогами про визнання договору довічного утримання недійсним, посилаючись на те, що померла бабуся ОСОБА_7 10 січня 2006 року, уклала договір довічного утримання з ОСОБА_6 в той час коли перебувала у хворобливому стані з приводу психічного розладу.
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_7 її мати, та бабуся позивача ОСОБА_8 ОСОБА_7 після смерті свого чоловіка22 січня 2004 року ОСОБА_9, а саме з кінця літа 2005 року стала почувати себе не добре та погіршився її психічний стан. Вона скаржилася на головний біль, слабкість, відсутність сну, шуми в голові «начебто їздить трактор», інколи не відповідала на дзвінки, не відчиняла дверей та запевняла, що хтось ходить по квартирі та чіпає її, вона була збуджена, агресивна в неї виникали якісь підозри, казала, що хтось може прийти до неї та надіти на голову целофановий мішок та задушити її, викидала їжу на підлогу, забувала що казала, чи що з нею траплялося, бувало, що розмовляла по телефону, але через деякий час забувала зміст дзвінка, казала, що її переслідують,була тривожна, в неї було багато речей, але вона погано одягалася, для того щоб її жаліли оточуючи люди, вона погано чула, телевізор дивилася у навушниках. У вересні 2005 року запрошували до неї лікаря психіатра додому на консультацію, але ОСОБА_7 не відкрила йому двері. Наголошує що лікарі видавали направлення та рекомендували консультацію у лікарні, а саме: кардіолог - 22 лютого 2005 році, терапевт - 29 листопада 2005 року, синолог - 21 грудня 2005 року до психіатра, невропатолога, у ПНД. Вказують на те, що вона 25 років хворіла на церебральний арахноідіт та енцефалопатію. ОСОБА_7 бажала лікуватися лише у Кашпіровського.
Відповідач ОСОБА_6 позов не визнала, вказала, що померла ОСОБА_7 її свекрова, і вона про неї піклувалася, готувала їжу, прибирала у квартирі, купувала речі. ОСОБА_7 сама приїздила до ОСОБА_6 на автобусі у гості до села Новопілля. Наголошує що ОСОБА_7 мала стан здоров'я на свій вік, була розумною жінкою, читала газети, слідкувала за політикою, була говірливою, мала свою думку, надавала поради щодо господарства, сама отримувала пенсію. У січня 2006 року ОСОБА_7 запропонувала укласти договір довічного утримання, вони ходили до нотаріуса, та ОСОБА_7 сама збирала необхідні документи.
Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала, вказала, що позивач не надала належних доказів щодо позовних вимог, вважає що обґрунтуванням вимог є взаємовиключні підстави позову, а саме, те що особа ОСОБА_7 уклала договір в недієздатному стані та те, що відповідач ОСОБА_6 не виконувала умови договору довічного утримання. Окрім того, наполягають на тому, що позивач надала недопустимі докази щодо довідок стану здоров'я померлої, оскілки надані ксерокопії довідок. Також, недопустимими доказами є пояснення свідків що долучені до матеріалів справи, які не допитувалися у судовому засіданні, та висновок експертизи, оскільки відсутні дані про те, що члени комісії є експертами та мають право на проведення даної експертизи. З вказаних заперечень просять у позові відмовити.
Представник третьої особи - Державний нотаріус Другої Криворізької нотаріальної контори - ОСОБА_10 проти позову заперечувала, вказала що ОСОБА_7 неодноразово приходила до нотаріальної контори з приводу оформлення спадку після смерті свого чоловіка ОСОБА_9, особисто приносила документи, власноруч писала заяви, що маються у спадковій справі, надавала рішення суду щодо встановлення факту. З приводу укладання договору довічного утримання ОСОБА_7 приходила до нотаріальної контори декілька разів, сама приносила необхідні документи з КЖП, БТІ, казала, що бажає укласти з невісткою договір, бо та за нею доглядає. Їй зачитувався зміст договору, вона його підписувала і добре розуміла про що йшла мова. Вважає, що ОСОБА_7 була дієздатна на момент укладання договору та це підтверджується документами, які вона підписувала та надавала до контори.
У судовому засіданні встановлено, що померла 07 вересня 2006 року ОСОБА_7 є бабусею позивача ОСОБА_1, матір'ю представника позивача ОСОБА_11, відповідач по страві ОСОБА_6 - невістка померлої. 10 січня 2006 року ОСОБА_7 уклала договір довічного утримання з ОСОБА_6, який посвідчений державним нотаріусом Другої криворізької нотаріальної контори, в реєстрі №2-20 ( а.с.11).
Позивач у позові зазначає, що ОСОБА_7 при житті страдала різними хворобами та за психічним станом не могла розуміти значення своїх дій і тому зазначений договір повинен бути визнаний недійсним. Суд вважає, що доводи позивача підтверджені та знайшли своє доказове обґрунтування під час розгляду справи. Так, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення свідків, враховуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд приходить до переконання, що позов про визнання договору довічного утримання недійсним підлягає задоволенню. Суд прийшов до висновку з наступного.
З пояснень свідків позивача допитаних у судовому засіданні видно: свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона колишня дружина ОСОБА_13 - сина ОСОБА_7 Вказала, що бачила ОСОБА_7 у 2005-2006 року говорила з нею, але та казала бозна що, переключалася з однієї теми на іншу, зовнішній вид її був схожий на «бомжа», в літку 2005 році - просила на ринку у сторонніх людей картоплю, цибулю.
Свідок ОСОБА_14 - знайома, вказала, що у 2006 році була свідком як до ОСОБА_2 прийшла мати ОСОБА_7 та вела себе безумно, кричала, звинувачувала ОСОБА_2 у крадіжці ключів. Свідок намагалася викликати медичну допомогу психіатрів, але ОСОБА_2 просила цього не робити. На наступний день, при зустрічі з ОСОБА_7 вона не згадувала несприятливу подію та взагалі про неї не пам'ятала.
Свідок ОСОБА_15 - дружина колишнього чоловіка ОСОБА_2, доповіла, що спілкувалася з померлою з 1996 -2006 рік, ОСОБА_7 забувала про події, могла погрожувати, а через деякий час про це забувала.
Свідок ОСОБА_16- знайома, доповіла що ОСОБА_7 збирала бутилки на вулиці, одягалася вкрай дивно, говорила нісенітниці, казала, що бажає вбити сусідів, забувала про події, говорила що у її голові трактор їздить, було таке, що у вечері свідок провідувала ОСОБА_7, а з ранку вона казала що вони довгий час не бачилися.
Свідок ОСОБА_17 - знайомий доповів суду, що бачив померлу ОСОБА_7 до смерті її чоловіка до 2004 року. Про стан здоров'я ОСОБА_7 йому відомо зі слів позивача.
Свідки відповідача у судовому засідання доповіли наступне: свідок ОСОБА_18 пояснив, що ОСОБА_7 приїздила сама до ОСОБА_6 додому у селище Новопілля восени 2005 року. Бачив як ОСОБА_7 сама читала газети, розповідала про прочитане, обговорювали теми огородини, розмовляла російською мовою, підтримувала тему розмови.
Свідок ОСОБА_19 - ОСОБА_7 декілька разів бачила дома у ОСОБА_6, вони розмовляли. ОСОБА_7 логічно говорила, давала поради по господарству.
Свідок ОСОБА_20 - подруга ОСОБА_7 та знає, що при житті вона сама їздила до сина у село у 2006 року, мала адекватне мислення, сама готувала їжу, була психічно здоровою людиною, погано чула, траплялися випадки коли не впізнавала знайомих.
Свідок ОСОБА_21М - ОСОБА_7 сама приїздила до ОСОБА_6В та разом із ОСОБА_1 ОСОБА_7 добре розмовляла, розуміла про що її питають, одягалася справно, давала йому гроші у борг, пам'ятала строк повернення та суму позики.
Свідок ОСОБА_13 відмовився від пояснень у якості свідка, так як він близький родич сторін.
У судовому засідання допитана у якості свідка представник позивача ОСОБА_2, яка суду доповіла, що померла ОСОБА_7 її мати. Вона, ОСОБА_7, після смерті чоловіка ОСОБА_9, померлого у 2004 року, стала погано себе почувати, психічно була неврівноваженою, не впізнавала близьких, забувала про події, була агресивною, придумувала собі крадіжки, вважала, що за нею слідкують. Мати при житті мала захворювання, які давали побічні вади саме на психічний стан, мати відмовлялася від консультації та лікуванні у психіатра, довіряла лише Кашпіровському.
До суду надані письмові свідчення лікаря невролога ОСОБА_22 ( а.с.53), санолога ОСОБА_23 (а.с.54) та кардіолога ОСОБА_24 (а.с.56), де значено, що ОСОБА_7 перебувала у них на лікуванні та за станом здоров'я вони рекомендували їй консультацію у лікаря психіатра. Суд вважає, згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» п. 27, надані пояснення приймаються судом як письмові докази у відповідності до ст. 54 ЦПК України.
На підставі акту № 219 посмертної судово-психіатричної експертизи від 09 серпня 2011 року ОСОБА_7 на час укладання договору та по день смерті не могла керувати своїми діями в наслідок психічної хвороби ( а.с.86-95). Доводи відповідача про те, що даний доказ є неналежним з причини того, що невідомо чи мають члени комісії відповідний дозвіл на проведення експертиз, та дослідна частина не відповідає вимогам законодавства про проведення експертизи. Суд, вважає доводи відповідача безпідставні, так як відповідно до Закону України «Про судову експертизу» Обласний комунальний заклад «Гейківська психоневрологічна лікарня» віднесена до переліку закладів яким дозволено проводити судово-психіатричні експертизи; щодо дослідницької частини висновку суд зазначає, висновок експертної комісії відповідає вимогам п.4.11-4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1985 року № 53/5.
Висновок експерта є самостійним засобом доказування, який формується фахівцем на підставі проведених досліджень, але не має переваг перед іншими засобами доказування. Судом висновок досліджувався та перевірявся, та оцінюються загальними правилами відповідно до ст. 212 ЦПК України.
Дані викладені у висновку: «Зміни психіки ОСОБА_7 були виражені значимо, супроводжувалися грубими порушеннями у сфері сприйняття, інтелекту, пам'яті, мислення, емоцій в поєднанні з порушеннями критичних можливостей та заважали ОСОБА_7 у період часу, що відноситься до укладання договору довічного утримання, а саме 10 січня 2006 року і до дня її смерті - 07 вересня 2006 року, можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними» (а.с. 94), знайшли своє підтвердження серед інших доказів, що досліджувалися судом.
Суд не приймає доводи відповідача щодо недопустимості доказу - ксерокопій медичних довідок, що маються в матеріалах справи, оскільки оригіналах цих довідок маються в медичних картках, які оглядалися у судовому засіданні. Також, суд не приймає заперечення відповідача з приводу взаємовиключних підстав позову позивачем, оскільки предметом розгляду справи є визнання договору недійсним, а не розірвання договору.
Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, відповідач не погоджуючись з доводами позивача у порушення ст. 10 ЦПК України не довела ті обставини на які вона посилається, тоді як позивач надала докази, які досліджені в судовому засіданні, і які відповідають вимогам законодавства про їх належність та допустимість.
В силу ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи а в разі смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушено. Так, суд робить висновок, що ОСОБА_7 на час укладання договору довічного утримання з відповідачем ОСОБА_6 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання договору довічного утримання недійсним підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 225 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання договору довічного утримання недійсним - задовольнити.
Визнати договір довічного утримання від 10 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Другої криворізької нотаріальної контори - недійсним.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста ОСОБА_5.
Суддя Н. Ваврушак