Справа № 201/3960/16ц
2/201/1554/2016
25 липня 2016 року м. Дніпропетровськ
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.
за участю секретаря Пєронкова М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на те, що 21 листопада 2015 року ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом ВАЗ 21011 д/н НОМЕР_1, рухався по вул.. Аеропортівській з боку вул. Яснополянської в напрямку вул. Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську , де виїхав з другорядної дороги на перехрестя нерівнозначних доріг, в наслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Мітцубісі» державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що слідував по головній дорозі. В результаті ДТП транспортний засіб позивача отримав механічні ушкодження. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні даного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідно звіту про оцінку майна № 017/МУ-15 від 05 грудня 2015 року вартість матеріальних збитків завданих власнику транспортного засобу «Мітцубісі» державний номер НОМЕР_2 становить 153 185,11 грн. які позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь.
В судовому засіданні позивач пояснив, що страхова компанія сплатила йому страхове відшкодування в розмірі 50 456,90 грн., тому просив суд стягнути з відповідача на його користь залишок спричинених матеріальних збитків в розмірі 102 728,21 грн.
Відповідач в судовому засіданні не заперечував, що дійсно 21 листопада 2015 року за його вини сталася дорожньо - транспортна пригода, однак відшкодувати спричинені матеріальні збитки в нього не має можливості в зв*язку з відсутністю грошових коштів .
Вислухавши сторони, дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 1166 ЦК України Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1188 ЦК України передбачає,що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що 21 листопада 2015 року ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом ВАЗ 21011 д/н НОМЕР_1, рухався по вул. Аеропортівській з боку вул. Яснополянської в напрямку вул. Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську, де виїхав з другорядної дороги на перехрестя нерівнозначних доріг, в наслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Мітцубісі» державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що слідував по головній дорозі. В результаті ДТП транспортний засіб позивача отримав механічні ушкодження.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні даного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Згідно приписам п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, які мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.
Згідно звіту про оцінку майна № 017/МУ-15 від 05 грудня 2015 року вартість матеріальних збитків завданих власнику транспортного засобу «Мітцубісі» державний номер НОМЕР_2 становить 153 185,11 грн..
В судовому засіданні позивачем було повідомлено та надано докази на підтвердження сплати страховою компанією страхового відшкодування в розмірі 50 456,90 грн., які ОСОБА_1 просив не стягувати з ОСОБА_2
Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Враховуючи вищезазначені докази та надані суду документи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими що підлягають задоволення та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 102 728,21 грн. матеріальних збитків.
Судові витрати розподілити на підставі ст. 88 ЦПК України,-
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 102 728,21 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір в розмірі 1 0 27 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.О. Демидова