ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1
Справа № 210/6124/13-ц
Провадження № 6/210/70/16
іменем України
"20" липня 2016 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
під головуванням судді - Костенко В.В.
за участі секретаря судового засідання Севанян М.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за поданням державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 боржника по виконавчому провадженню, -
Державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 звернувся до суду із поданням, в якому просить постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника по виконавчому провадженні до виконання ним своїх зобов"язань.
В судовому засіданні державний виконавець не з'явився причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали подання, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що на виконанні Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання вимог виконавчого листа № 2/210/1986 від 08.11.2013 року, виданий Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судом призначено стягнення аліментів у розмірі ? частина від усіх видів заробітку (доходу).
Державним виконавцем на підставі вищезазначеного виконавчого документу 16 липня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
З матеріалів подання вбачається, що державним виконавцем надсилались запити у відповідні установи з метою з'ясування наявності рухомого та нерухомого майна у боржника, джерел отримання доходів боржника, його місце роботи, однак ніяких відомостей не виявлено.
З відповіді Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що громадянка ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 перетинала кордон до Стамбулу востаннє 04 грудня 2015 року.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Згідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
За положенням п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч. 3 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, який вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Пунктом 15 Правил перетинання державного кордону громадянами України постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, передбачено, що громадянину може бути відмовлено у виїзді з України, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням.
Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Відповідно до роз'яснень Верховного суду України від 01.02.2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
В даному конкретному випадку, враховуючи фактичні обставини справи та зміст подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, зокрема, відсутність у поданні вказівки на дії ОСОБА_3 , які свідчать про ухилення від виконання судового рішення, а також ураховуючи, що додані до подання матеріали виконавчого провадження, не підтверджують факту умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань, що свідомо та умисно ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов'язань.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ст. 313 ЦК України).
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що на даний час обмеження права виїзду боржника за межі України буде порушувати його право вільно пересуватися в межах будь-якої держави.
Крім того, суд враховує, що державним виконавцем, на час звернення до суду з даним поданням, не реалізовані всі заходи передбачені законом для виконання рішення суду, а тому звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яке застосовується як крайня міра, є передчасним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність факту ухилення боржника від виконання судового рішення, а відтак і про відсутність підстав для його обмеження у праві виїзду за кордон.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 8 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995р., ст.19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст.ст. 210, 293,377-1 ЦПК України, суд
У задоволенні подання державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 боржника по виконавчому провадженню - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: В. В. Костенко