Ухвала
іменем україни
21 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
СтупакО.В., Леванчука А.О., Парінової І.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про стягнення невиплаченої страхової виплати та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 травня 2016 року,
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18 січня 2006 року між її батьком ОСОБА_5 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ТАС» (далі - ПрАТ «СК «ТАС») укладено договір страхування життя № АВ 0010049, строком на 10 років, згідно з яким було застраховано життя ОСОБА_5 Відповідно до умов зазначеного договору вигодонабувачем за цим договором є дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер, у зв'язку із чим відповідно до п. 16.2.2 Правил страхування життя вона 28 лютого 2015 року в телефонному режимі (за номером гарячої лінії відповідача) повідомила про настання смерті страхувальника і надала відповідачу необхідні документи для отримання страхової виплати. Проте відповідачем відмовлено позивачу у страховій виплаті, посилаючись на п. 6.2.3 Правил страхування, якими встановлено, що підставою для відмови у страховій виплаті є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування, а саме: страхувальник при укладанні договору страхування життя (поліс від 18 січня 2006 року № АВ0010049) у заяві на страхування життя від 17 січня 2006 року № 007603 не вказав, що він мав скарги з приводу здоров'я, посилаючись на лист від 31 березня 2015 року № 334, отриманий від Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» м. Вінниці, з якого відповідачу стало відомо, що страхувальнику було вперше встановлені діагнози: у 1979 та 1984 роках, при стаціонарному лікуванні з приводу захворювань, наявність яких має істотне значення для оцінки страхового ризику при укладанні договору страхування.
За таких обставин просила стягнути з відповідача на свою користь 189 115 грн 28 коп. невиплаченої страхової виплати, пеню у сумі 4 642 грн 39 коп. із невиплаченої страхової суми, пеню у сумі 472 грн 27 коп. із невиплаченого інвестиційного доходу, нарахованого на авансові внески, інфляційні втрати у сумі 33 095 грн 17 коп. із невиплаченої страхової суми, інфляційні втрати у сумі 3 636 грн 22 коп. із невиплаченого інвестиційного доходу, нарахованого на авансові внески, три проценти річних за користування чужими коштами у сумі 3 481 грн 79 коп. із невиплаченої страхової суми, три проценти річних за користування чужими коштами у сумі 354 грн 20 коп. із невиплаченого інвестиційного доходу, нарахованого на авансові внески, а також 30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди і судові витрати у справі.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23 травня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «ТАС» на користь ОСОБА_4 суму заборгованості зі страхової виплати у розмірі 234 630 грн 80 коп., пеню у сумі 8 713 грн 41 коп. із невиплаченої страхової виплати, пеню у сумі 744 грн 24 коп. із невиплаченого інвестиційного доходу, нарахованого на авансові внески, втрати від інфляції у розмірі 42 914 грн із невиплаченої страхової суми, втрати від інфляції в розмірі 4 307 грн 97 коп. із невиплаченого інвестиційного доходу, нарахованого на авансові внески, 3 % річних за користування чужими коштами в розмірі 6 535 грн 11 коп. із невиплаченої страхової суми, 3 % річних за користування чужими коштами в розмірі 558 грн 50 коп. із невиплаченого інвестиційного доходу, нарахованого на авансові внески, 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди за понесені моральні страждання.
У решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судовий збір.
У касаційній скарзі ПрАТ «СК «ТАС» просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Задовольняючи частково указаний позов, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 57-60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі страхової виплати у розмірі 234 630 грн 80 коп., пені у сумі 8 713 грн 41 коп. із невиплаченої страхової виплати, пені у сумі 744 грн 24 коп. із невиплаченого інвестиційного доходу, нарахованого на авансові внески, втрат від інфляції у розмірі 42 914 грн із невиплаченої страхової суми, втрат від інфляції в розмірі 4 307 грн 97 коп. із невиплаченого інвестиційного доходу, нарахованого на авансові внески, 3 % річних за користування чужими коштами в розмірі 6 535 грн 11 коп. із невиплаченої страхової суми, 3 % річних за користування чужими коштами в розмірі 558 грн 50 коп. із невиплаченого інвестиційного доходу, нарахованого на авансові внески, 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди за понесені моральні страждання.
На підставі наявних у справі доказів суд дійшов обґрунтованого висновку, що відмова відповідача у виплаті коштів із тих підстав, що страхувальник свідомо надав неправдиві відомості при укладанні договору страхування життя щодо об'єкта страхування, є необґрунтованою.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.
Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Ступак
А.О.Леванчук
І.К. Парінова