Ухвала
іменем україни
18 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ЛеванчукаА.О., Маляренка А.В., Ступак О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 травня 2016 року,
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути на свою користь з відповідача заборгованість у розмірі 162 267 грн 60 коп., з якої: 154 094 грн 34 коп. - заборгованість за кредитом, 6 669 грн 64 коп. - заборгованість з відсотків за користування кредитом, 1 503 грн 62 коп. - пеня.
Позивач посилався на те, що 22 жовтня 2004 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_4 було укладено договір про іпотечний кредит № 573, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 22 000 доларів США зі сплатою 14 % річних та кінцевим терміном повернення до 21 жовтня 2019 року. Згідно умов договору позичальник зобов'язався своєчасно здійснювати погашення заборгованості за кредитом. Однак у порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 162 267 грн. 60 коп.
17 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк набув всі права вимоги, в тому числі за вказаним кредитним договором.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 травня 2016 року, позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 153 082 грн 02 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк», оскільки належними і допустимими доказами у справі доведено, що позичальник ОСОБА_4 не виконує взятих на себе зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 22 жовтня 2004 року № 573, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача у судовому порядку.
Такий висновок судів ґрунтується на правильно встановлених у справі обставинах та вимогах закону.
Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
А.О. Леванчук А.В. Маляренко
О.В. Ступак
Колегія суддів: