№ 33/796/987/2016 Постанова винесена суддею Зарубою П.І.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
18 липня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Житомирської області, громадянина України, працюючого плиточником в ТОВ «Азов-груп» проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2016 рокуОСОБА_2визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.
Згідно з постановою суду, 24 травня 2016 року о 18 год. біля станції метро «Славутич» в м. Києві ОСОБА_2, керував автомобілем «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» у присутності двох свідків, результат тесту 3,41 проміле, чим порушив п. 2.9 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявнийсклад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити постанову суду в частині накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік на штраф у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції було вірно встановлено його перебування в автомобілі у стані алкогольного сп'яніння, однак судом не враховано, що він фактично не здійснював тривале керування вищезазначеним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, а, переживаючи за його схоронність, намагався переставити транспортний засіб у зручне місце для його стоянки на ніч та в подальшому поїхати додому на метро, що підтверджується, в тому числі, місцем вчинення правопорушення.
При цьому зазначає, що він в повній мірі усвідомлює, що навіть нетривале перебування за кермом у стані алкогольного сп'яніння є адміністративним проступком, у зв'язку з чим ним було визнано свою вину, добровільно здійснено проходження тестування на стан алкогольного сп'яніння, вчинено всі заходи, направлені на сприяння працівникам поліції в оформленні адміністративного правопорушення, що свідчить про його щире каяття.
Крім того, вірно встановивши відсутність обставин, які б обтяжували його відповідальність, суд водночас, безпідставно зазначив про відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Зокрема, не було враховано його щире розкаяння, вчинення ним адміністративного правопорушення вперше, відсутність шкідливих наслідків, а також його особу, а саме, що він позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні малолітню дитину, яку періодично необхідно відвозити на авто до дідуся й бабусі, до лікарні та по іншим справам, як і не враховано необхідність періодичного використання автомобіля по робочим справам, від яких залежить розмір його доходу, необхідний для утримання сім'ї.
Тому, на думку апелянта, накладене на нього стягнення є неспівмірним з його проступком та іншими обставинами справи, з огляду на що, просить суд змінити дане стягнення на штраф, оскільки повною мірою усвідомив свої неправомірні дії та не допускатиме їх повторення у майбутньому, і саме таке стягнення сприятиме вихованню його в дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України.
Будучи належним чином сповіщеним про день та час слухання справи, ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з'явився, а надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, у зв'язку із сімейними обставинами, тому, відповідно до вимог ч. 5 ст. 294 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, вина ОСОБА_2 підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, підписаному свідками та самим ОСОБА_2, який визнав свою вину та погодився пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» (а.с. 1), даними щодо результатів використання приладу «Драгер», відповідно до яких у ОСОБА_2 було виявлено 3,41 ‰ алкоголю, з результатами яких він погодився (а.с. 2).
Крім того, ОСОБА_2 не заперечував свою провину у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про суворість накладеного на нього стягнення, то вони є безпідставними.
Відповідно до ст. 30 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинив порушення п. 2.9 ПДР України, яке є грубим, оскільки керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння ставить в небезпеку не тільки особу, яка керує транспортним засобом, а й інших учасників дорожнього руху.
Всупереч доводів апелянта, накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, яке є грубим, особи ОСОБА_2, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, працює, мав тяжкий ступінь алкогольного сп'яніння та інших обставин, що впливають на відповідальність особи та застосування щодо цієї особи певного виду адміністративного стягнення.
Отже, до ОСОБА_2 обґрунтовано був застосований такий вид адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки воно є необхідним з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Щодо посилань апелянта на те, що раніше він не притягувався до адміністративної відповідальності, то останнє знайшло своє відображення в кваліфікації дій ОСОБА_2 саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП та само по собі не є підставою для пом'якшення накладеного на нього стягнення.
Посилання апелянта й на те, що керування автомобілем, пов'язано з необхідністю періодично відвозити малолітню дитину до дідуся й бабусі, до лікарні та по іншим справам, а такожз його роботою, від якоїзалежить розмір його доходу необхідний для утримання сім'ї, при тому, що ці обставини і жодним чином не підтверджено, не заслуговують на увагу, оскільки наведене апелянтом не виключає можливість застосування визначеного судом адміністративного стягнення, а, з урахуванням особи ОСОБА_2 та конкретних обставин справи, не свідчить про можливість застосування до нього іншого виду стягнення.
За таких обставин підстав для зміни ОСОБА_2 виду адміністративного стягнення на більш м'який, апеляційний суд не вбачає, а інших переконливих доводів про необхідність пом'якшення накладеного виду адміністративного стягнення, які б за своїм змістом спростовували висновки суду першої інстанції, в апеляції не наведено.
За викладеним, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її зміни - відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року, якою ОСОБА_2визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва ГорбІ.М.