03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа № 755/20107/15-ц Головуючий у 1 інстанції Арапіна Н.Є.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/7437/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.
19 липня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,
суддів Шкоріної О.І., Стрижеуса А.М., при секретарі Юрченко А.С.
за участю представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача МатійкаД.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання окремих пунктів кредитного договору недійсним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ПАТ «Банк Форум» про визнання окремих пунктів кредитного договору недійсним відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.03.2006 між ОСОБА_6 та ПАТ «Банк Форум» укладено кредитний договір № 0016/06/00 Z, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмір 50 000,00 Доларів США з кінцевим терміном повернення до 16.03.2015 зі сплатою процентів у розмірі 13,5% річних. Вказані кошти було перераховані банком на відкритий рахунок позивача у повному обсязі. В подальшому 03.07.2006 сторони уклади додаткову угоду №1 до кредитного договору, яким банк надав позивачу кредит у розмірі 147 000,00 доларів США на строк до 16.03.2016. Відповідно до меморіального ордеру від 07.08.2007 банком було відкрито поточний рахунок з якого позивачу видано кредитні кошти у розмірі 97 000,00 доларів США. Також, 16.11.2009 сторонами було укладена додаткова угода №2, якою внесено зміни до кредитного договору щодо строку повернення кредитних коштів, розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
Судом також установлено, що позивач в обґрунтування підстав для визнання кредитного договору недійним посилався на відсутність будь-якої необхідної інформації щодо кредиту, сукупної вартості кредиту, всіх умов кредитування та іншої інформації, як це передбачено Законом України «Про захист прав споживачів», що в свою чергу свідчить про нечесну підприємницьку діяльність.
Виходячи з того, що підстав, які б могли свідчити про порушення відповідачем вимог діючого законодавства, на момент підписання договору не встановлено, права позивача не порушені відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представники позивача просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з огляду на таке.
Предметом спору у даній справі є визнання окремих пунктів кредитного договору недійсним у зв'язку з неповнотою наданої банком інформації позичальнику щодо умов кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору, зокрема про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Встановлено, що 17 березня 2006 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 0016/06/00 Z, на підставі якого банк надав позичальнику грошові кошти у відповідності до положень ст. 1054 ЦК України.
Правильно встановлено судом першої інстанції, що кредитний договір від 17.03.2006 укладений сторонами на підставі вільного волевиявлення, вільного вибору контрагента та визначення умов кредитного договору у відповідності до ст. 627 ЦК України.
Крім того, у кредитному договорі від 17.03.2006 в забезпечення вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена сукупна вартість кредиту (в процентному значенні та в грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Крім того у п. 7.4. кредитного договору чітко зазначено, що умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником отримано до укладення цього договору (ас 14-17). Доказів на спростування даної обставини позивачем у передбаченому ст. ст. 10, 60 ЦПК України порядку суду надано не було.
Виходячи з наведеного, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що при укладанні кредитного договору з банком він не був у повній мірі обізнаний про кредитні умови, а також що він вчасно не отримав вичерпної інформації щодо всіх зобов'язань як позичальника перед банком, адже вказані обставини спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та наданими сторонами суду поясненнями.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про порушення прав ОСОБА_6, як позичальника за договором банківського кредиту та споживача банківських послуг, оскільки позивач самостійно, без будь-якого примусу, звернувся до банку з наміром отримати кредит, зазначивши у кредитному договорі, що з основними умовами надання кредиту ознайомлений (ас 17).
Доводи апеляційної скарги зводяться до аналізу обставин, на які позивач посилався в обґрунтування позовних вимог, які суд повно та всебічно з'ясував і перевірив, дав належну оцінку усім доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх задоволення. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують і на його правильність не впливають.
За таких обставин висновок суду, викладений в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на вимогах закону і підтверджується матеріалами справи. Передбачених ст. 308 ЦПК України підстав для скасування рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 309, 313-315 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя-доповідач Н.О. Антоненко
Судді А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна