79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" липня 2016 р. Справа № 914/4458/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Давид Л.Л.
суддів Гриців В.М.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Оштук Н.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Служби автомобільних доріг у Львівській області від 10.05.2016 р. №04-2136/18-05 (вх. № апеляційного суду 01-05/2345/16 від 17.05.2016 р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 р.
у справі №914/4458/15 (головуючий суддя - Петрашко М.М., судді Кидисюк Р.А., Сухович Ю.О.)
за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів
до Служби автомобільних доріг у Львівській області, м. Львів
про визнання недійсними додаткових угод
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 29.01.2016 р.), ОСОБА_3- представник (довіреність від 29.01.2016 р.);
від відповідача: не з»явились;
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.04.2016 р. у справі №914/4458/15 частково задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів (надалі - Позивач) до Служби автомобільних доріг у Львівській області, м. Львів (надалі - Відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення п.1 додаткової угоди №12 від 29.12.2012 р. до договору №03-02/12 від 15.02.2012 р. та абз.3 п.1 додаткової угоди №15 від 30.01.2013 р.до договору №03-02/12 від 15.02.2012 р. Визнано недійсним абзац 1 пункту 1 додаткової угоди №12 від 29.12.2012 р. до договору №03-02/12 від 15.02.2012 р. на надання послуг (виконання робіт) з поточного (планово-попереджувального) ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування Львівської області, що укладений між Службою автомобільних доріг у Львівській області (79053, м. Львів, вул. В.Великого, 54, код ЄДРПОУ 25253009) та Дочірнім підприємством “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (79053, м.Львів, вул.В.Великого, 54, код ЄДРПОУ 31978981), в якому зазначено: “Ціна цього договору становить - 83 650 513,00 грн. з врахуванням ПДВ - 13 941 752,17 грн., в тому числі сума юридичних та фінансових зобов'язань замовника за кошти спецфонду державного бюджету становить - 83 650 513,00 грн. з врахуванням ПДВ - 13 941 752,17 грн.”. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач - Служба автомобільних доріг у Львівській області, не погодившись з винесеним рішенням, подала апеляційну скаргу від 10.05.2016 р. №04-2136/18-05 (вх. № апеляційного суду 01-05/2345/16 від 17.05.2016 р.), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
Скаржник вказує, що судом при винесенні рішення, не надано правової оцінки та не взято до уваги акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р., підписаного сторонами, згідно якого у 2012 році Позивачем по Договору виконано роботи з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг на суму 83 650 513,00 грн., з яких у 2012 р. оплачено Відповідачем - 83 647 405,00 грн. Решта суми 3 108,00 грн. були оплачені Відповідачем 31.01.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням від 31.01.2013 р. №35. Таким чином, вважає, що підписавши у 2013 році зазначений акт звіряння взаємних розрахунків Позивач тим самим підтвердив, що по даному Договору ним у 2012 році виконано робіт лише та включно на суму 83 650 513,00 грн.
Крім цього, місцевим господарським судом в підтвердження виконання робіт на суму 19 647 626,00 грн. взято до уваги подані Позивачем до позовної заяви матеріали на загальну суму 19 647 626,00 грн. , які не є документами, що засвідчують юридичні та фінансові зобов»язання Відповідача перед Позивачем. Також зазначає, що судомне взято до уваги того, що матеріали на загальну суму 19 647 626,00 грн. які додані Позивачем до позовної заяви направлені Відповідачу лише 18.12.2013 р., тобто після закінчення дії Договору №03-02/12 від 15.02.2012 р. та повного його виконання, практично після спливу одного року з моменту виконання робіт.
Судом як вважає Скаржник, не взято до уваги того факту, що Додаткова угода №12 від 29.12.2012 р. укладена під час виконання, а не після виконання Договору , оскільки згідно п.2 Додаткової угоди №12 від 29.12.2012 р. Договір діяв до 31 03.2013р. Відповідно до ч.3 ст. 632 ЦК України , зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Дані обставини Скаржник вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач - ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у відзиві б/н від 02.06.2016 р. заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що згідно з пп.6.1.2 п.6.1. Договору Замовник зобов»язаний приймати надані послуги (виконані роботи) згідно з актами наданих послуг (виконаних робіт) (форми КБ-2в та КБ-3). Відтак, вказує, що сторони погодили у Договорі обов»язок Позивача передати Відповідачу акти (форми КБ-2в) для перевірки та підписання, а також відповідний обов»язок Відповідача протягом 3 днів перевірити надання послуг та підписати акт виконаних робіт (наданих послуг) або ж відмовитись від його підписання. Таким чином, вказує, що факт безпідставного не підписання актів не звільняє Відповідача від обов»язку оплати відповідних робіт. Крім цього, вказує, що відповідно до п.1 додаткової угоди №12 сторони дійшли згоди про те, що абз. 1 п.3.1. статті ІІІ «ціна договору» слід викласти в наступній редакції: ціна цього Договору становить - 83 650 513,00 грн. з врахуванням ПДВ - 13 941 752,17 грн. , в тому числі сума юридичних та фінансових зобов»язань замовника за кошти спец фонду державного бюджету становить - 83 650 513,00 грн. з врахуванням ПДВ - 13 941 752,17 грн. Таким чином вважає, що додатковою угодою №12 було змінено власне ціну договору, а не обсяги виконаних робіт (наданих послуг), як це вказує Служба автомобільних доріг у Львівській області. При цьому вказує, що зазначені дії вчинялися після виконання робіт (надання послуг). При цьому також вказує, що підписавши та скріпивши печаткою Додаткову угоду №18 Служба автомобільних доріг у Львівській області підтвердила, що у 2012 році ДП «Львівський облавтодор» надало (виконало) ряд послуг (робіт),які Відповідачем не оплачені. Тобто вважає, що якщо Відповідач заперечує факт виконаних робіт (наданих послуг) на суму 19 647 626,00 грн. за наданими у розпорядження суду актами (форма КБ-2в), станом як на 29.12.2012 р. (момент укладення Додаткової угоди №12) так і на 30.01.2013 р. (момент укладення Додаткової угоди №15) існували і інші неоплачені виконані (надані) у 2012 році роботи (послуги). Також зауважує, що додаткова угода №15 була укладена з огляду на п.1 додаткової угоди №12 (якою зменшено ціну договору). Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Львівській області від 10.05.2016 р. №04-2136/18-05 (вх. № апеляційного суду 01-05/2345/16 від 17.05.2016 р.) на рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 р. у справі №914/4458/15 та призначено до розгляду в судове засідання на 07.06.2016 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (Т-7, а.с.128).
За клопотанням представника Відповідача, розгляд справи 07.06.2016 р. відкладено в судове засідання на 05.07.2016 р. в складі колегії: головуючого судді ДавидЛ.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (Т-7, а.с.148-149).
05.07.2016 р., заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія (головуючий суддя Давид Л.Л., судді - Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.) з метою повного та всестороннього дослідження всіх обставин справи, оголосила перерву в судовому засіданні до 19.07.2016 р.
В судове засідання 19.07.2016 р. з»явились представники Позивача. Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання 19.07.2016 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис останнього у формулярі про оголошення перерви від 05.07.2016 Р.(Т-7, а.с.152).
Станом на 19.07.2016 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало. Пояснення представників сторін були заслухані в попередньому судовому засіданні.
Враховуючи наведене, судова колегія, ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.
Представники Позивача заперечили доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві б/н від 02.06.2016 р. Рішення місцевого господарського суду просять залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін в попередньому судовому засіданні та представників Відповідача в даному судовому засіданні, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
15.02.2012 р. Службою автомобільних доріг у Львівській області (Замовник) та Дочірнім підприємством “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (Підрядник) укладено договір №03-02/12 на надання послуг (виконання робіт) з поточного ремонту (планово-попереджувального) ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області (Т-1, а.с. 50-56), пунктом 1.1. якого передбачено, що Підрядник зобов'язується у 2012р. надати послуги (виконати роботи) зазначені в Технічних вимогах (додаток №1) (код 63.21.2 - послуги транспортної інфраструктури для автодорожнього транспорту (поточний (планово-попереджувальний) ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення): мережа автомобільних доріг Львівської області державного значення - 1043,6 км; місцевого значення - 7335,1 км), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги в межах затверджених бюджетних асигнувань на 2012р. та фактично отриманих державних коштів на поточний (планово-попереджувальний) ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Львівській області протяжністю 8 378,7 км., в тому числі автомобільних доріг державного значення 1 043,6 км., місцевого значення 7 335,1 км., у відповідності до додатку №2 (акт передачі автомобільних доріг).
До вказаного договору було укладено ряд додаткових угод (Т-1, а.с.23-49,57-63).
У відповідності до п.3.1. договору його ціна становить 159 965 000,00 грн., з врахуванням ПДВ - 26 660 833,00 грн. (додаток №3), в тому числі сума юридичних та фінансових зобов'язань замовника за кошти спецфонду державного бюджету становить 57 915 793,00 грн., з врахуванням ПДВ - 9 652 632,17 грн.
Визначення вартості послуг (робіт) здійснюється відповідно до положень ДБН Д.1.1 - 1-2000 “Правила визначення вартості будівництва”, СОУ 45.2-00018112-035:2010 “Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи. Автомобільні дороги та мости”, СОУ 45.2-00018112-071:2011 “Ресурсні елементні кошторисні норми на роботи з експлуатаційного утримання. Автомобільні дороги та мости” .
Пунктом 1 укладеної між сторонами 29.12.2012 р. додаткової угоди №12 абзац 1 п.3.1. договору викладено в наступній редакції:
“Ціна цього договору становить 83 650 513,00 грн. з врахуванням ПДВ - 13 941 752,17 грн., в тому числі сума юридичних та фінансових зобов'язань замовника за кошти спецфонду державного бюджету становить 83 650 513,00 грн. з врахуванням ПДВ - 13 941 752,17 грн.
Обсяг наданих послуг (робіт) за рахунок коштів спецфонду державного бюджету КЕКВ 1171 у 2012р. становить 83 650 513,00 грн., з врахуванням ПДВ - 13 941 752,17 грн., в тому числі:
- поточний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг державного значення 52 824 607,00 грн., з врахуванням ПДВ - 8 804 101,17 грн.;
- поточний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг місцевого значення 30 825 906,00 грн., з врахуванням ПДВ - 5 137 651,00 грн.
У зв'язку із частковим не проведенням оплати фактично наданих послуг (виконаних робіт) по договору перенести зобов'язання замовника щодо оплати цих послуг (робіт) з 2012р на 2013р. Вважати моментом виникнення зобов'язань замовника щодо оплати наданих послуг (виконання робіт), фактичне надходження державних коштів на його рахунок.”
Додатковою угодою №15 від 30.01.2013 р. до договору (Т-1, а.с.62) сторони, відповідно до статті ХІ. Інші умови договору №03-02/12 від 15.02.2012р., дійшли згоди в наступному:
“Ціна цього договору у 2013р. становить 16 730 100,00 грн., з врахуванням ПДВ - 2 788 350,00 грн.
Сума юридичних послуг та фінансових зобов'язань замовника за кошти спецфонду державного бюджету у січні 2013р. становить 12 398 464,00 грн., з врахуванням ПДВ - 2 066 410,66 грн., в тому числі:
- поточний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг державного значення 7 639 000,00 грн., з врахуванням ПДВ - 1 273 166,66 грн.;
- поточний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг місцевого значення 4 759 464,00 грн. з врахуванням ПДВ - 793 244,00 грн.
Зобов'язання замовника у 2013р. щодо оплати кредиторської заборгованості за 2012р. становить 3 108,00 грн., з врахуванням ПДВ - 518,00 грн.”
Як в суді першої так і апеляційної інстанцій Позивач стверджує, що ним були виконані роботи належним чином. Роботи були виконані протягом 2012 р., а додаткова угода №12 до договору укладена 29.12.2012 р. Відповідно до цього, Позивач стверджує, що ціна договору була змінена після його виконання, а відтак існують підстави для визнання недійсним п.1 додаткової угоди №12 від 29.12.2016 р. з підстав невідповідності ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України, з чим погодився місцевий господарський суд в оскаржуваному Відповідачем рішенні.
Також, Позивач вважає, що існують підстави для визнання недійсним абз. 3 п.1 додаткової угоди №15 від 30.01.2013 р., в якому зазначено, що зобов»язання замовника у 2013 р. щодо оплати кредиторської заборгованості за 2012 р. становить 3 108,00 грн. з врахуванням ПДВ - 518,00 грн., з посиланням на те, що обсяг кредиторської заборгованості визначається виключно на підставі первинних документів, а тому встановлення обсягу кредиторської заборгованості в вищевказаному пункті не відповідає чинному законодавству.
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.
У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення ,зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови , які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
За умовами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника) ,а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Пунктом 1.1. договору від 15.02.2012 р. №03-02/12 передбачено, що підрядник зобов»язується у 2012 році надати послуги (виконати роботи) зазначені в Технічних вимогах, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги в межах затверджених бюджетних асигнувань на 2012 р. та фактично отриманих державних коштів.
З обставин справи вбачається, що на момент укладення додаткової угоди №12 від 29.12.201 р. до договору №03-02/12 від 15.02.2012 р. якою змінену ціну договору, роботи виконані були за даним договором у 2012 році.
Відтак, враховуючи наведене, місцевим господарським судом, зроблено вірний висновок, що позовна вимога про визнання недійсним п.1 додаткової угоди №12 від 29.12.2012 р. до договору №03-02/12 від 15.02.2012 р. (згідно якої: “Ціна цього договору становить 83 650 513,00 грн. з врахуванням ПДВ - 13 941 752,17 грн., в тому числі сума юридичних та фінансових зобов'язань замовника за кошти спецфонду державного бюджету становить 83 650 513,00 грн. з врахуванням ПДВ - 13 941 752,17 грн.”) підлягає задоволенню частково саме: в частині зміни ціни договору, шляхом визнання недійсним абз. 1 п.1 додаткової угоди №12 від 29.12.2012 р. до договору №03-02/12 від 15.02.2012 р.
Поряд з вищевказаною вимогою, Позивачем також заявлено вимогу про визнання недійсним п.1 додаткової угоди №12 від 29.12.2012р. до договору №03-02/12 від 15.02.2012р., в іншій частині з підстав невідповідності ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України, де зазначено наступне: “Обсяг наданих послуг (робіт) за рахунок коштів спецфонду державного бюджету КЕКВ 1171 у 2012р. становить 83 650 513,00 грн., з врахуванням ПДВ - 13 941 752,17 грн., в тому числі: - поточний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг державного значення 52 824 607,00 грн., з врахуванням ПДВ - 8 804 101,17 грн.; - поточний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг місцевого значення 30 825 906,00 грн., з врахуванням ПДВ - 5 137 651,00 грн. У зв'язку із частковим не проведенням оплати фактично наданих послуг (виконаних робіт) по договору перенести зобов'язання замовника щодо оплати цих послуг (робіт) з 2012р на 2013р. Вважати моментом виникнення зобов'язань замовника щодо оплати наданих послуг (виконання робіт), фактичне надходження державних коштів на його рахунок.”
У відповідності до вимог ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (із змінами та доповненнями) вказано, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вищевказана частина правочину не є ціною договору у розумінні ст. 632 Цивільного кодексу України, а є лише певним узгодженням сторін договору обсягу наданих послуг (робіт) за рахунок коштів спецфонду державного бюджету у 2012 р. та умов перенесення зобов»язання замовника щодо оплати послуг (робіт) з 2012 р. на 2013 р. і не доведено в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін, чи яким нормам законодавства не відповідає вказана частина правочину. Крім цього, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає правомірним і висновок суду щодо відмови в частині визнання недійсним з моменту укладення абз. 3 п.1 додаткової угоди №15 від 30.01.2013 р. до договору №03-02/412 від 15.02.2012 р. , в якому зазначено, що зобов»язання замовника у 2013 р. щодо оплати кредиторської заборгованості за 2012 р. становить 3 108,00 грн. з врахуванням ПДВ - 518,00 грн.
Позивач в обґрунтування даної вимоги посилався на п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. N 20, зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Однак, судова колегія погоджується з висновком про те, що Позивач, посилаючись на дане положення не довів, яким чином умови визнання зобов»язання , визначені у даному положенні можуть бути підставою для визнання цієї частини правочину недійсною відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Вказуючи на те, що обсяг кредиторської заборгованості визначається виключно на підставі первинних документів, Позивачем не наведено норму закону яка пов»язує неможливість визначення сторонами обсягу кредиторської заборгованості шляхом вчинення певного правочину.
Дані висновки щодо визнання недійсним з моменту укладення абз. 3 п.1 додаткової угоди №15 від 30.01.2013 р. до договору №03-02/12 від 15.02.2012 р., судова колегія вважає вірним. З таким твердженням місцевого господарського суду погодились і сторони, скільки Позивач не звертався з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 р. у даній справі.
У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2016 р. у справі №914/4458/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Львівській області від 10.05.2016 р. №04-2136/18-05 - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено та підписано 21.07.2016р.
Головуючий суддя Давид Л.Л.
Судді Гриців В.М.
ОСОБА_1