18.07.2016 року Справа № 904/844/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: представник Ясногор І.В., довіреність № б/н від 10.05.2016 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016 року у справі № 904/844/16
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф", с. Сурсько-Михайлівка Солонянського району Дніпропетровської області
про стягнення 100 000, 00 грн. заборгованості за кредитом, 40 438, 66 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 34 788, 27 грн. пені, 6 300, 00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф" про стягнення з останнього на свою користь заборгованості у сумі 181 526, 93 грн., з яких:
100 000,00 грн. - заборгованість за кредитом;
40 438, 66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
34 788, 27 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором;
6 300, 00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016 року у справі № 904/844/16 (суддя Бондарєв Е.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитом у сумі 100 000, 00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 40 438, 66 грн., пеню у сумі 34 788, 27 грн., заборгованість по комісії за користуванням кредитом у сумі 6 300, 00 грн., судовий збір у сумі 2 722, 90 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з обставин приєднання відповідачем 20.04.2015 року до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом складають договір банківського обслуговування № б/н від 20.04.2015 року, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. На виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 20.04.2015 року позивачем надавалися відповідачу кредитні кошти у межах встановленого ліміту, які використовувалися клієнтом, що підтверджується банківською випискою з рахунку. Судом встановлено, що відповідач належним чином умови договору № б/н банківського обслуговування від 20.04.2015 року не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати кредиту станом на 28.01.2016 року у сумі 100 000, 00 грн., процентів за користування кредитом у сумі 40 438, 66 грн., пені у сумі 34 788, 27 грн., а також заборгованість по комісії за користуванням кредитом у сумі 6 300, 00 грн.
Не погодившись з рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що позивачем до матеріалів справи надано докази, які не засвідчені належним чином. Відповідач зазначає, що позивач не надав суду доказів підписання відповідачем кредитного договору; в матеріалах справи наявні різні редакції Умов та правил надання банківських послуг і встановити, до якої саме редакції цих правил приєднався відповідач, неможливо. За доводами відповідача, позивач не надав доказів про волевиявлення відповідача на виготовлення електронно-цифрового підпису та передачі його реквізитів посадовій особі відповідача. Подання позивачем до матеріалів справи лише заяви від 20.04.2015 року від імені відповідача без доказів підписання її саме відповідачем, на думку відповідача, не може підтвердити посилання позивача про підписання цієї заяви відповідачем. Відповідач вважає, що позивач не надав суду письмової згоди відповідача на підписання заяви про відкриття поточного рахунку зі встановленим кредитним лімітом шляхом використання електронно-цифрового підпису у системі інтернет-клієнт-банкінгу "Приват 24", така згода в матеріалах справи відсутня, а заява про відкриття рахунку таку згоду не містить. За твердженням відповідача, позивач не надав суду доказів того, що перераховані ним відповідачу кошти є саме кредитом, не довів, на яких підставах були перераховані відповідачу кошти, чи настав строк їх повернення та на яких умовах, чи є підстави для стягнення пені. Єдиний укладений сторонами договір, про що зазначає відповідач, це договір банківського рахунку від 04.08.2008 року, який не передбачає порядок та умови надання позивачем відповідачу кредиту (послуги "кредитний ліміт", овердрафту); окремого договору про надання кредиту сторони не укладали. Відповідач вважає, що кредитний договір, на обставини укладення якого шляхом приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, розміщених на сайті позивача в мережі Інтернет, укладений сторонами з недодержанням письмової форми, відтак, в силу вимог ч. 2 ст. 1055 ЦК України, є нікчемним. Відповідач посилається і на ті обставини, що позивач не повідомляв його про зміну відсоткової ставки за користування кредитом, доказів погодження відповідача зі зміненою відсотковою ставкою матеріали справи також не містять. За доводами відповідача, розрахунок сум, заявлених у позові, не є обґрунтованим, оскільки ні з розрахунку, ні з тексту позовної заяви незрозуміло, яким чином, за якою формулою, з використанням яких складових, були розраховані дані, наведені у цьому розрахунку, відсутні підсумкові розрахунки. Також, на думку відповідача, розрахунок пені виконано позивачем з порушенням вимог ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування пені; при дослідженні наданого позивачем витягу з Умов та правил надання банківських послуг виявлялося, що нарахування комісії пунктом 3.2.1.4.4. Умов та правил, на який посилається позивач, не передбачено. Не погоджується відповідач і з розрахунком заявлених позивачем до стягнення процентів за користування кредитом.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, у судових засіданнях апеляційного господарського суду представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року розгляд апеляційної скарги у даній справі відкладено у судове засідання на 15.06.2016 року.
Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів: Вечірка І.О., Чередка А.Є.; розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 04.07.2016 року.
Судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги на 04.07.2016 року не відбулося у зв'язку з відрядженням головуючого судді Коваль Л.А. (доповідача).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 18.07.2016 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року у зв'язку з проведенням автоматичної зміни складу колегії суддів у справі (перебування у відпустці судді Вечірка І.О.) апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді: Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.
У судовому засіданні 18.07.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф" звернулось до відповідача з заявою про відкриття поточного рахунку (а.с. 56, т. 1), за результатами розгляду якої відповідачу було відкрито поточний рахунок № 26005050218884.
17.04.2009 року відповідач в особі директора Ганьшина В.Г. (а.с. 118-120, т. 1) звернувся до позивача з заявкою на підключення (авторизацію) користувачів електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів (а.с. 116, т. 1). За вказаною заявкою відповідачу виділено логін входу в систему "Приват24", здійснено реєстрацію користувача та генерацію і сертифікацію ключів користувача. Сторонами складено додаток до договору про відкриття банківського рахунку "Відомості про електронні цифрові підписи клієнта" (а.с. 117, т. 1; а.с. 110, т. 2).
20.04.2015 року відповідач через систему електронного зв'язку банку і клієнта "Приват24" електронно-цифровим підписом підписав заяву на встановлення кредитного ліміту на рахунку № 26005050218884. Підписуючи дану заяву, як безпосередньо зазначено в ній, відповідач приєднався і погодився із умовами, викладеними в "Умовах та правилах надання банківських послуг", "Тарифів банку", що розміщені в мережі Інтернет на офіційному сайті банку http://privatbank.ua (а.с. 29, т. 1).
Також, за змістом цієї заяви банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на вказаному рахунку; про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта; порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua і разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.
24.04.2015 року позивач (кредитор) та Ганьшин В.Г. (поручитель) уклали договір поруки № POR1429628001432 (а.с. 109-115, т. 1), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф" (боржник) зобов'язань за угодами приєднання, зокрема, до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до довідки банку, вих. № 08.7.0.0.0/160129174120 від 29.01.2016 року (а.с. 30, т. 1) відповідачу станом на 25.04.2015 року встановлений кредитний ліміт у розмірі 30 000, 00 грн., станом на 01.05.2015 року - 100 000, 00 грн. Про зміну розміру кредитного ліміту відповідач повідомлявся через систему "Приват24" (а.с. 111-113, т. 2).
З матеріалів справи вбачається, що через систему "Приват24" відповідача повідомлялося про зміну з 01.05.2015 року відсоткової ставки за користування кредитним лімітом: зі спливом пільгового періоду з 30 % до 33 % річних - до 30 днів при безперервному користуванні; з 60 % до 66 % - починаючи з 31-го дня (з моменту виникнення простроченої заборгованості) (а.с. 108, т. 1; а.с. 108, т. 2).
Згідно з "Умовами і Правилами надання банківських послуг" Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови і Правила надання банківських послуг.
Документи, розміщені на сайті банку, - це публічна оферта, що містить умови та правила надання послуг банком і його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні банку.
Отже, підписавши заяву від 20.04.2015 року, відповідач погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифів Банку (далі - Умови), розташованими на сайті банку www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір, та взяв на себе зобов'язання його виконувати.
Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис").
Пунктом 3.2.1.1.16. Умов (в редакції на дату подання спірної заяви на встановлення кредитного ліміту на рахунку відповідача) передбачено, що при укладенні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (а.с. 4-5, т. 2).
Пунктом 3.2.1.1.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).
Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди (п. 3.2.1.1.3. Умов).
Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).
Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет, клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п. 3.2.1.1.8. Умов).
Договір, а саме обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором (п. 3.2.1.6.1. Умов - а.с. 12, т. 2).
На виконання умов договору банківського обслуговування від 20.04.2015 року позивачем надавалися відповідачу кредитні кошти у межах встановленого ліміту, які використовувалися відповідачем, що підтверджується банківською випискою з рахунку № 26005050218884 за період з 02.07.2015 року по 29.01.2016 року (а.с. 31, т. 1; а.с. 114-119, т. 2).
Відповідно до п. 3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (а.с. 9, т. 2).
За положеннями розділу 3.2.1.4. Умов (в редакції на дату отримання відповідачем спірних кредитних коштів у сумі 100 000, 00 грн. (а.с. 21-22, т. 2):
за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 року включно і до моменту обнуління кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1 -го до 20 -го (включно) числа поточного місяця або до 25 -го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21- го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 року, період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів;
за сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 року, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33 (тридцять три) % річних;
за сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 року, у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 66 (шістдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4.).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9.).
Відповідно до пункту 3.2.1.4.4. Умов клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень. Сума стягуваної комісії не менше за 200 грн.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.2.1.4.10.).
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цим розділом Умов банк має право на свій розсуд, зокрема, змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування. виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не наступили, терміни вважаються що настали в зазначену у повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання.
Місцевим господарським судом правильно встановлено, що відповідач належним чином умови договору банківського обслуговування від 20.04.2015 року щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати кредиту станом на 28.01.2016 року у сумі 100 000, 00 грн., процентів за користування кредитом у сумі 40 438,66 грн. (за період з 08.06.2015 року по 28.01.2016 року), пені у сумі 34 788, 27 грн. (за період з 07.07.2015 року по 28.01.2016 року), а також заборгованість по комісії за користуванням кредитом у сумі 6 300, 00 грн. (за період з 01.07.2015 року по 28.01.2016 року) (а.с. 32, т. 1).
Пеня за вказаний період нарахована згідно розрахунку у більшому розмірі, проте заявлена до стягнення у сумі 34 788, 27 грн.
Позивач направив на адресу відповідача претензію від 15.01.2016 року, вих. № 50416DNG0S2N2 (а.с. 34-36, т. 1), у якій вимагав терміново погасити заборгованість, що утворилася за кредитним договором.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
В силу приписів ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Враховуючи період отримання відповідачем кредитних коштів відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку відповідача, наведені вище умови Договору банківського обслуговування (Умов і правил надання банківських послуг), строк повернення кредитних коштів у сумі 100 000, 00 грн., сплати процентів за користування кредитом у сумі 40 438, 66 грн., сплати комісії за користуванням кредитом у сумі 6 300, 00 грн. є таким, що настав.
Згідно з частиною першою статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Пунктом 3.2.1.5.1. Умов встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.2.1.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 15-ти років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Оскільки прострочення виконання відповідачем зобов'язання з повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом та оплати комісії має місце, є правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період прострочення повернення кредиту, прострочення сплати відсотків за користування кредитом, прострочення оплати комісії за користування кредитом, розрахованої за період прострочення з 07.07.2015 року по 28.01.2016 року, у сумі 34 788, 27 грн.
Відповідач доказів оплати спірних сум не надав.
За наведеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Отже, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарський суд підлягає залишенню без змін.
Відповідно, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо неукладеності спірного договору про банківське обслуговування від 20.04.2015 року.
Статтею 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України (редакція станом на 20.04.2015 року) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).
Згідно з частиною третьою статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Факт укладення договору банківського обслуговування було підтверджено сторонами шляхом прийняття до виконання його Умов (розміщених на сайті банку www.privatbank.ua): позивач надавав, а відповідач отримував кредитні кошти та повертав кредитні кошти у попередні періоди.
Текст Умов був доступним для відповідача (сайт www.privatbank.ua) і відповідач був з ними ознайомлений, про що свідчить його підпис на заяві від 20.04.2015 року.
Умови, до яких приєднався відповідач, містять всі істотні умови договору, передбачені чинним законодавством для даного типу договорів. Умовами і Правилами надання банківських послуг передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Отже, договір укладено в належній формі та у встановленому законом порядку.
Щодо доводів відповідача про те, що Умови та Правила відповідачем не підписувалися, тому визнати цей документ договором або частиною договору неможливо, суд зазначає, що підписавши заяву від 20.04.2015 року, в якій, як вказувалося вище, було зазначено про те, що підписавши цю заяву клієнт приєднується і погоджується з умовами, викладеними в Умовах і правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку, що розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua, окремого підписання відповідною особою Умов та Правил не передбачено.
Відносно доводів відповідача про не підписання спірної заяви від 20.04.2015 року, то вказані доводи спростовуються змістом вказаної заяви, з якої вбачається, що вона підписана електронно-цифровим підписом уповноваженої особи відповідача (директора), а також наявним в матеріалах справи додатком від 17.04.2009 року (а.с. 117, т. 1) до договору банківського рахунка, який містить дані про присвоєння уповноваженій особі відповідача електронно-цифрового підпису.
Щодо доводів відповідача про подання до матеріалів справи незасвідчених належним чином документів, апеляційний господарський суд зазначає, що ухвалами від 01.06.2016 року, від 15.06.2016 року, від 29.06.2016 року апеляційний господарський суд зобов'язав позивача усунути недоліки поданих в копіях документів, тобто надати до матеріалів справи належним чином засвідчені копії усіх поданих позивачем до справи документів. Також, судом апеляційної інстанції враховано наявність в матеріалах справи редакції Умов та Правил, з яких не можливо встановити, на яку дату вони діяли; Умови та Правила надання банківських послуг, які належним чином оформлені та редакції яких діяли у період спірних правовідносин, також були витребувані апеляційним господарським судом у позивача. Позивач вимоги суду виконав (а.с. 1-97, т. 2) (а.с. 107- 199, т. 2). Надані позивачем документи прошиті та засвідчені як копії.
Відносно доводів відповідача щодо ненадання позивачем доказів погодження відповідачем відсоткових ставок за користування кредитом та розміру кредитного ліміту, то, як встановлено вище, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг (п. 3.2.1.1.6.) кредитний ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку; підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших). Також, відповідно до п. 3.2.1.1.12. та п. 3.2.1.2.3.1 Умов (а.с. 5-7, т. 2) сторони в порядку ч. 1 ст.212 Цивільного кодексу прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком у разі, якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів та / або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та / або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків. Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а клієнт не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені "Умовами і правилами надання банківських послуг". Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).
Таке повідомлення про зміну процентної ставки здійснено банком через систему інтернет клієнт банк ("Приват24") (а.с. 108, т. 2). Доказів непогодження з запропонованими банком умовами відповідач не надав.
Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо непогодження з застосуванням підвищеної процентної ставки. Як встановлено вище, позивач повідомив відповідача про зміну кредитної ставки з 01.05.2015 року; з розрахунку заборгованості (а.с. 32, т. 1) вбачається, що на кредитні кошти, які вже перебували у користуванні відповідача, та які були отримані 07.05.2015 року нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося за старою ставкою - 30%; лише з отриманням нової суми кредиту 05.06.2015 року нарахування почало здійснюватися за новими підвищеними процентними ставками.
За приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Отже, знаючи про зміну умов кредитування - підвищення процентної ставки, відповідач продовжив отримувати та користуватися кредитними коштами на нових умовах після такого підвищення ставок; як зазначено вище, на кредитні кошти, які були отримані до підвищення ставок та залишалися у користуванні відповідача нові відсоткові ставки банком не застосовувалися. Вказані дії відповідача свідчать про погодження з запропонованими умовами кредитування банку шляхом отримання нових кредитних коштів на нових умовах.
Окрім того, нарахування за відсотковою ставкою - 33% було здійснено 04.06.2015 року (за один день), нарахована сума була у цю ж дату оплачена відповідачем без заперечень.
Зазначаючи про порушення, допущені позивачем при розрахунку заявлених до стягнення сум, відповідач не навів власного контррозрахунку заборгованості; перевіривши наданий позивачем розрахунок (а.с. 32, т. 1), апеляційний господарський суд не вбачає допущених порушень при його складанні, чи невідповідності цього розрахунку приписам Умов.
Щодо посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення комісії, то сплата цієї винагороди передбачена пунктами 3.2.1.4.4. та 3.2.1.2.2.7. Умов в редакції, яка зазначена вище.
Відповідач безпідставно посилається на неправомірність перевищення позивачем при розрахунку пені шестимісячного строку її нарахування, оскільки частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено право сторін встановлювати в договорі інші строки, зі спливом яких нарахування пені припиняється. Щодо спірних відносин, то пунктом 3.2.1.5.4. Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Меблофф" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016 року у справі № 904/844/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016 року у справі № 904/844/16 залишити без змін.
Повна постанова складена 25.07.2016 року.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя А.Є. Чередко