"20" липня 2016 р.Справа № 916/1061/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Пироговського В.Т.,
суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.,
(Склад колегії суддів визначено згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.06.2016р.)
при секретарі судового засідання: Мельник Ю.М.,
за участю представників учасників процесу:
від ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство”- не з?явився,
від Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”- не з?явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство”
на рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2016 року
у справі №916/1061/16
за позовом: Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство”,
до відповідача: Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”,
про стягнення 180 870,46 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2016р. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 20.07.2016р. апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” (далі- ПрАТ „УДП”) на рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2016 року зі справи №916/1061/16.
Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце судових засідань, що підтверджується відповідними відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень та реєстром вихідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались. При цьому, ПрАТ „УДП” надано клопотання (вх.№3324/16 від 20.07.2016р) про розгляд справи без участі представника Товариства у зв'язку із неможливістю його явки в судове засідання. Апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.
ПрАТ „УДП” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» (далі- ДПВШ «Устьдунайводшлях») 180870,46грн. заборгованості, а саме: 170000,00 грн. основного боргу, пені у сумі 8 583,60 грн., 3 % річних у сумі 586,85 грн. та інфляційних втрат у сумі 1700,00 грн.
Позов вмотивований порушенням ДПВШ «Устьдунайводшлях» договірних зобов'язань стосовно сплати вартості виконаних робіт по буксировці земснаряду «Прорвин», у зв'язку з чим, за несвоєчасну оплату фрахта, нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних, а також посиланням на ч.2 ст.625 ЦК України, ч.1 ст.193, ч.1 ст.216, ст.230, ч.6 ст.232 ГК України, ч.8 ст.23, ч.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2016р. (суддя Лепеха Г.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДПВШ «Устьдунайводшлях» на користь ПрАТ „УДП” 170 000, 00 грн. основного боргу та 2 550,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.63-66).
Судове рішення в частині стягнення основного боргу обґрунтоване умовами п. 10 Договору, яким передбачено порядок сплати фрахту за буксирування об'єкту у розмірі 170000 грн. (у тому числі ПДВ), актом виконаних робіт від 18.01.2016р, яким підтверджено, що відповідно до умов Договору №415/ОЭРФ від 16.12.2015р. ПрАТ „УДП” виконано, а ДПВШ „Устьдунайводшлях” прийнято роботи з буксирування флоту на суму 170 000,00 грн., а також приписами ст.ст.509, 525, 526, 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.
У задоволенні позову в частині стягненні пені, 3% річних та індексу інфляції відмовлено, відмовлено з посиланням на ч.3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з якої вбачається, що протягом дії мораторію вказані санкції не застосовуються.
Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ „УДП” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області у справі №916/1061/16 від 07.06.2016 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ДПВШ „Устьдунайводшлях” пені у сумі 8 583,60 грн., 3 % річних у сумі 586,85 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 700,00 грн. та постановити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити та відшкодувати сплачений судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 2713,06 грн.; рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2016р. у справі №916/1061/16 в частині стягнення з ДПВШ „Устьдунайводшлях” на користь ПрАТ „УДП” 170 000, 00 грн. залишити без змін; стягнути з ДПВШ „Устьдунайводшлях” на користь ПрАТ „УДП” суму сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 2984,37 грн.
Апеляційна скарга ПрАТ „УДП” обґрунтована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.5 ст.19 якого передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Відзив на апеляційну скаргу від Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів зазначає.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ „УДП” (надалі „УДП”) та ДПВШ „Устьдунайводшлях” (надалі Фрахтувальник) укладено договір №415/ОЭРФ від 16.12.2015р. на буксировку по р.Дунай. Відповідно до п. 1 Договору, Фрахтувальник передає, а „УДП” приймає до буксирування по р. Дунай земснаряд „Прорвин” (надалі - об'єкт), що знаходиться на плаву, без екіпажу, без вантажу, з габаритами та осадкою за заявою „Фрахтувальника”. „УДП” здійснює буксирування об'єкту від порту Вилкове (порт підбуксировки) до порту ОСОБА_1 90 км р. Дунай (порт відбуксировки) (а.с.20).
Вказаний Договір укладено на виконання буксировки земснаряда „Прорвин” на ділянці Вилкове-Ізмаїл і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов?язань за цим договором.
При цьому, п.10 Договору передбачено, що Фрахтувальник оплачує „УДП” фрахт за буксирування об'єкта у розмірі 170 000 грн. України (у тому числі ПДВ). Згідно із п.11 Договору „Фрахтувальник” зобов'язується провести оплату протягом 30 діб після отримання рахунку. У випадку несплати рахунку протягом 30 діб, з 31 доби „Фрахтувальник” сплачує „УДП” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожну добу прострочення платежу+індекс інфляції+3% річних.
Факт виконання робіт за вказаним Договором підтверджується, Актом виконаних робіт від 18.01.2016р підписаного уповноваженими представниками сторін та затвердженого керівниками „УДП” та „Фрахтувальником” підписи яких завірено печатками підприємств, та іншими документами (а.с.22-28).
На виконання умов Договору, „УДП” виставлено рахунок від 18.01.2016р №30032 на оплату виконання робіт у сумі 170000,00 грн., проти чого „Фрахтівник” не заперечує (а.с.24).
Проте, вказаний рахунок у встановлений Договором строк не сплачено, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом, із нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат, який задоволено частково з підстав зазначених в описовій частині даної постанови.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Отже, вимоги ПрАТ „УДП” щодо стягнення вартості виконаних робіт у сумі 170000 грн. обґрунтовані, оскільки підтверджуються наявними у справі доказами, відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства, про що правомірно зроблено висновок господарським судом Одеської області в оскаржуваному рішенні.
При цьому, слід відзначити, що ухвалою господарського суду Одеської області від 23.07.2014 року порушено провадження у справі №916/2560/14 про банкрутство ДПВШ „Устьдунайводшлях”.
Приписами ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено порядок виявлення кредиторів. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення.
Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 23 Закону незалежно від настання строку виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Отже, ПрАТ „УДП” із посиланням на умови п.1 Договору та приписи ЦК України правомірно нараховано пеню, 3% річних та втрати від інфляції.
Між тим, відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Згідно із ч. 3 ст. 19 вказаного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу, пені, 3% річних та на застосування індексу інфляції протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Виходячи зі змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011, та постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2015р зі справи №911/3092/14).
Отже, висновок господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду 07.06.2016 року зі справи №916/1061/16 прийняте без порушень норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 85,99,101-105 ГПК України, суд
Постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2016р зі справи№916/1061/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 25.07.2016 р.
Головуючий суддя В.Т.Пироговський
Судді Л.В.Лавриненко
ОСОБА_1