04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" липня 2016 р. Справа№ 910/6292/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Шипка В.В.
при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.
та представників:
від ПО "ОКУАСП": Хлєбніков С.Г. (дов. від 15.08.2015);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Приватної організації "Організація управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик"
на рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2016
у справі № 910/6292/16 (суддя: Бондарчук В.В.)
за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьюжен"
про стягнення компенсації у розмірі 13 780, 00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.06.2016 у справі № 910/6292/16 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Приватної організації "Організація управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2016 у даній справі повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги ПП "Організація управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2016 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 20.07.2016.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
В судове засідання 20.07.2016 представник відповідача не з'явився. Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони. Клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.07.2016 представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.
Між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" (далі - видавник) укладено договір від 01.01.2014 № АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір), умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п. 8.3. Договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 (п. 11.1 Договору).
Між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" укладено додаток від 01.01.2014 №1 до Договору.
Відповідно до п. 1 додатку до Договору, сторонами погоджено, що відшкодування витрат пов'язаних із збором, розподілом та виплатою винагороди здійснюється у процентному співвідношенні до загальної суми за встановленими ставками: 40 % від суми винагороди, зібраної на користь видавника з 01.01.2013 по 31.03.2014; 30 % від суми винагороди, зібраної на користь видавника з 01.04.2014; 50 % від сум, фактично отриманих організацією на підставі судових рішень.
Між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" укладено додаток від 01.01.2014 №2 до Договору.
Між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" укладено додаткову угоду від 31.12.2014 № 2 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору - до 31.12.2015 включно та викласти п.п. 11.1. Договору в наступній редакції:
Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015. При цьому сторони можуть продовжити строк дії даного договору, підписавши відповідну угоду.
Між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" укладено додаткову угоду від 22.12.2015 № 3 до Договору, згідно з яким сторони дійшли згоди викласти п.п. 11.1. Договору в наступній редакції:
Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016. При цьому сторони можуть продовжити строк дії даного договору, підписавши відповідну угоду.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір від 31.12.2014 №НЛВ-138/15 (далі - Ліцензійний договір).
Відповідно до п. 1.21 Ліцензійного договору, термін дії прав на використання обчислюється з 01.01.2015 та закінчується 31.12.2016.
Ліцензіар надає, а ліцензіат набуває в строк та в межах території право використання творів, які містяться в каталозі ліцензіара, що означає право ліцензіата на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати стосовно зазначених об'єктів наступні дії, зокрема відтворювати, поширювати, публічно виконувати твори, імпортувати екземпляри творів з метою поширення тощо (п. 2.1. Ліцензійного договору).
Відповідно до виписки з каталогу творів від 30.01.2015 на виконання умов Ліцензійного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" набуло права на використання музичного твору, зокрема:
- код 1094267; назва твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор музики - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; автор тексту - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; виконавець - ОСОБА_4, авторські права на твір 50 %.
Разом з тим, на виконання умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" надало декларацію № 9 від 30.01.2015, щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління організації, а саме:
- код 1094267; назва твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор музики - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; автор тексту - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; виконавець - ОСОБА_4, публічне виконання 50 %, публічне сповіщення 50 %.
Отже, на підставі зазначених вище договорів про управління майновими авторськими правами та декларацій, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_4.
Так, до майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Як зазначено в п. 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу ст. 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Як зазначає позивач, актом фіксації № 24/05/15 від 12.05.2015, складеним представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні ресторану "Fusion Cafe", розташованому у м. Києві, вул. Сагайдачного, буд. 27 Б, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Фьюжен", вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори, серед яких твір під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_4.
Обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в позовній заяві та в апеляційній скаргі, позивач (апелянт) вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору при здійсненні власної господарської діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а" ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Проте, судова колегія не погоджується з даними доводами та вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно з п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
У пункті 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3792-XII публічним виконанням є подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) є передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів,гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Як зазначено вище, на підтвердження факту використання відповідачем твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_4, у приміщенні ресторану "Fusion Cafe", розташованому у м. Києві, вул. Сагайдачного, буд. 27 Б, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Фьюжен", позивачем надано відеозапис публічного виконання, акт фіксації № 24/05/15 від 12.05.2015, а також фіскальний чек від 12.05.2015 відповідача, оформлений у приміщенні ресторану "Fusion Cafe".
Судовою колегією досліджено подані докази, наявні в матеріалах справи, та встановлено, що з зазначеного вище відеозапису не вбачається за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірного музичного твору, у приміщенні ресторану "Fusion Cafe", а тим паче, що це джерело походження звуку (пристрій) належить саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Фьюжен" та що публічне виконання цього музичного твору відбувається саме з ініціативи відповідача у справі. При цьому відповідальність за публічне виконання твору несе юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Встановлення, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання музичного твору є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку відповідача.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 11.11.2015 у справі № 910/29115/14.
Крім того, з доказів, наданих позивачем в обґрунтування позову, не вбачається яким саме чином відбувалася ідентифікація записаних звуків, які передавались за допомогою відповідного джерела походження цих звуків (пристрою), та спірного музичного твору.
Приймаючи до уваги наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьюжен" про стягнення компенсації у розмірі 13 780, 00 грн.
В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу.
Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів у справі встановлені судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2016 у справі № 910/6292/16. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Приватної організації "Організація управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016 у справі № 910/6292/16 - без змін.
2. Справу № 910/6292/16 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписаний: 25.07.2016.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді В.О. Пантелієнко
В.В. Шипко