04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" липня 2016 р. Справа№ 910/30915/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Отрюха Б.В.
Михальської Ю.Б.
секретар Каніковський А.О.
за участю представників:
від позивача: Яковіщук Я.М. (представник за довіреністю)
від відповідача: Певнова А.М. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"
на рішення господарського суду міста Києва
від 28.04.2016 року
у справі № 910/30915/15 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд"
про стягнення 50447,01 грн.
Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" про стягнення заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги, яка виникла станом на 24.09.2010р. в розмірі 30335,52 грн. та стягнення заборгованості за Договором від 01.10.2010р. №ДЕ-009 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з 20.04.2011р. по 17.07.2014 р. в розмірі 20111,49 грн. (із них основний борг - 15500,07 грн., інфляційні втрати - 3134,47 грн., 3% річних - 1476,95 грн.).
В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги, яка виникла станом на 24.09.2010р. в сумі 30335,52 грн. та за Договором від 01.10.2010р. №ДЕ-009 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення за період з 20.04.2011р. по 17.07.2014р. в розмірі 19444,12 грн. (із них основний борг - 14832,70 грн., інфляційні втрати - 3134,47 грн., 3% річних - 1476,95 грн.).
Судом заява про зменшення розміру позовних вимог була прийнята до розгляду, спір розглядався з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2016 року у позові відмовлено повністю. Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що сплив позовної давності, про застосування якої, заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позовних вимогах щодо стягнення заборгованості у розмірі 30335,52 грн.; нарахування оплати за комунальні послуги за договором від 01.10.2010р. №ДЕ-009 проведені позивачем неправомірно та без належної правової підстави, виходячи з того, що при нарахуванні оплати за комунальні послуги за період з листопада по квітень 2012р. не враховані показники лічильника та кількість спожитої теплової енергії згідно табуляграм ПАТ "Київенерго"; тарифи на оплату комунальних послуг, затверджених Розпорядженням КМДА №758 від 30.06.2011р. (із змінами про поновлення дії тарифів, внесеними розпорядженням №80 від 25.01.2011р.) та Розпорядження №859 від 31.05.2011р. (із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням КМДА №2316 від 07.12.2011р.) визнано незаконними та нечинними з моменту їх прийняття; предметом позову є стягнення заборгованості за комунальні послуги, оплата за які була нарахована на підставі Розпорядженням КМДА №758 від 30.06.2011р. (із змінами та доповненнями) та Розпорядження №859 від 31.05.2011р. (із змінами та доповненнями), а у зв'язку із визнанням вищезазначених розпоряджень нечинними з моменту прийняття, то у позивача відсутні правові підстави для заявлення вимоги про стягнення грошових коштів.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва 28.04.2016 року у справі № 910/30915/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому скаржник зазначає, що правовідносини щодо стягнення заборгованості за період з 20.04.2011 р. по 17.07.2014 р. є продовженням правовідносин стосовно стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, яка виникла станом на 24.09.2010 р., а тому часткова оплата заборгованості за договором №ДЕ-009 від 01.10.2010 р. свідчить про переривання строку позовної давності стосовно всієї заборгованості, а тому у суду були відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Також скаржник вказує, що висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості з тих підстав, що постановою суду визнано неправомірними розпорядження про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги не ґрунтується на законі, оскільки у даному випадку слід було виходити із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними і незаконними (дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-6ц13 від 27.03.2013 р.). Також скаржник звертає увагу на те, що нарахування за гаряче водопостачання було знято в повному обсязі і вимоги позивача щодо їх сплати не стосувались.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.06.2015 р.
21.06.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду - без змін, зазначаючи про те, що рішення суду ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, тоді як мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними. При цьому відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором №689 від 01.12.2003 р. у розмірі 30335,52 грн.; тарифи на оплату комунальних послуг, затверджених розпорядженням КМДА №758 від 30.06.2011р. (із змінами про поновлення дії тарифів, внесеними розпорядженням №80 від 25.01.2011р.) та розпорядження №859 від 31.05.2011р. (із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням КМДА №2316 від 07.12.2011р.) визнано незаконними та нечинними з моменту їх прийняття; предметом позову є стягнення заборгованості за комунальні послуги, оплата за які була нарахована на підставі Розпорядженням КМДА №758 від 30.06.2011р. (із змінами та доповненнями) та Розпорядження №859 від 31.05.2011р. (із змінами та доповненнями), у зв'язку із визнанням вищезазначених розпоряджень нечинними з моменту прийняття, то у позивача відсутні правові підстави для заявлення вимоги про стягнення грошових коштів; при нарахуванні оплати за комунальні послуги за період листопад 2011 р. - квітень 2012 р. не враховані показники лічильника та кількість спожитої теплової енергії згідно табуляграм ВАТ "АК "Київенерго".
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду №09-52/2509/16 від 22.06.2016 р. у справі №910/30915/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/30915/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.) від 22.06.2016 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 05.07.2016 року.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду №09-52/2803/16 від 04.07.2016 р. у справі №910/30915/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/30915/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) від 05.07.2016 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 05.07.2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) від 05.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 18.07.2016 р.
14.07.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові додаткові пояснення.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду №09-52/3154/16 від 15.07.2016 р. у справі №910/30915/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/30915/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.) від 18.07.2016 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 18.07.2016 року.
Представники сторін надали в судовому засіданні пояснення по суті спору.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" Шевченківського району є власником жилого приміщення, загальною площею 92,20 кв.м за адресою: м. Київ, пров. Артелирейський, будинок 7-9, кв.41, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 22.10.2001р. №41683.
01 грудня 2003р. між Житлово-експлуатаційною конторою №1016 Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва, як балансоутримувачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд", як власником або орендарем, було укладено договір №689 про транзитний збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь постачальників, відповідно до якого балансоутримувач здійснює транзитний збір платежів за спожиті власником або орендарем комунальні послуги на користь постачальників, на підставі їх розрахунків.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2010 р. по 01.10.2010 р., доданого до позовної заяви, за договором №689 від 01.12.2003р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 30335,52 грн. Даний акт підписано від імені Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" Соповою М.В., скріплено печаткою Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району". Відповідачем даний акт не підписаний.
В обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача 30335,52 грн. позивач посилається на те, що у період з квітня 2007 р. по жовтень 2010 р. облік, нарахування та збір платежів від власників нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювали КП "ЖЕКи". В 2010р. КП "ЖЕКи" було зобов'язано передати КП УЖГ всю первинну документацію, провести звірку з власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010р. На підтвердження наявності заборгованості позивачем надано суду зведений перелік сальдо погоджених актів звірок станом на 30.09.2010 р. складений КП "ЖЕК Дегтярівська".
01 жовтня 2010 р. між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва, як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" було укладено договір №ДЕ-009 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, правовідносини сторін за договором №689 від 01.12.2003 р. припинилися в 2010 р. у зв'язку із укладанням між сторонами прямого договору №ДЕ -009 від 01.10.2010 р. про надання послуг з централізованого опалення.
В процесі розгляду спору в суді першої інстанції відповідачем була подана до суду заява про застосування строків позовної давності відносно вимог позивача про стягнення заборгованості за період з 2007р. по жовтень 2010 р. у розмірі 30335,52 грн.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як зазначалося вище, до матеріалів справи позивачем наданий зведений перелік сальдо погоджених актів звірок станом на 30.09.2010р., в якому за відповідачем рахується спірна заборгованість у розмірі 30335,52 грн., тобто фактично станом на 30 вересня 2010 р. позивачу стало відомо про наявність спірної заборгованості у розмірі 30335,52 грн. і позивач знав про порушення своїх майнових прав, відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності, який відповідно до вимог ч. 1 ст. 257 ЦК України закінчився на кінець вересня 2013 р.
Колегією суддів встановлено, що позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 30335,52 грн., яка виникла за період з 2007 р. по жовтень 2010 р на підставі Договору №689 від 01.12.2003р. була заявлена позивачем при поданні позовної заяви в грудні 2015 р., тобто з часу виникнення спірної заборгованості у розмірі 30335,52 грн. і до моменту пред'явлення вимоги до суду (грудень 2015р.) минуло більше трьох років.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а тому в позові про стягнення спірної заборгованості у розмірі 30335,52 грн. необхідно відмовити.
Твердження скаржника про те, що строк позовної давності був перерваний 03.04.2013 р., посилаючись на часткову оплату боржником основного боргу за договором №ДЕ-009 від 01.10.2010 р. та на те, що правовідносини щодо стягнення заборгованості за період з 20.04.2011 р. по 17.07.2014 р. є продовженням правовідносин стосовно стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, яка виникла станом на 24.09.2010 р. є безпідставними, оскільки договори №689 від 01.12.2003р. та №ДЕ-009 від 01.10.2010 р. є різними договорами, вказані договори не пов'язаними між собою, а тому за вказаними договорами у сторін виникли різні правовідносини.
Щодо заявленої суми заборгованості заявленої позивачем з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог основного боргу у розмірі 14832,70 грн. за Договором від 01.10.2010р. №ДЕ-009 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення за період з 20.04.2011 р. по 17.07.2014 р., судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 1.1. договору №ДЕ-009 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.10.2010р., позивач зобов'язався своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної води та водовідведення, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
В пункті 1.2. договору зазначено, що відповідач є власником жилого приміщення, загальною площею 92,20 кв.м за адресою: м. Київ, пров. Артелирейський, буд. 7-9, кв.41, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 22.10.2001р. №41683.
Відповідно п. п. 3.1., 3.2. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі за надані послуги вносяться не пізніше _____(сторонами не визначено) числа місяця, що настає за розрахунковим.
Позивач стверджує, що ним виконувались покладені на нього договірні зобов'язання в повному обсязі, однак відповідач неналежно виконував покладені на нього зобов'язання, чим порушив умови договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показниками згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а у разі його відсутності або несправності за нормативами (нормами) споживання.
Нарахування за спожиті послуги проводиться згідно табуляграм ВАТ АК "Київводоканал" і АК "Київенерго" за тарифами, які затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг ( п. 2.2 договору).
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Умови договору №ДЕ-009 від 01.10.2010 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином. Так, позивачем надано відповідачу послуги за період з листопада 2010 р. по червень 2014 р. на суму 26061,53 грн.
За період з листопада 2010 р. по листопад 2011 р. та з березня 2012 р. по липень 2014 р. позивачем були виставлені рахунки відповідачу на оплату комунальних послуг на загальну суму 21141,81 грн.
Також, за період з листопада 2010р. по листопад 2011р. та з березня 2012 р. по липень 2014 р. сторонами було оформлено акти наданих послуг, згідно з якими загальна сума спожитих послуг складає 21141,81 грн.
Суду доведено та підтверджено належними доказами, що відповідач оплатив спожиті комунальні послуги на суму 21141,81 грн., що підтверджується банківськими виписками за відповідний період.
Отже, різниця складає 4919,72грн. (26061,53 грн. - 21141,81грн. = 4919,72 грн.).
Колегією суддів встановлено, що складовою частиною позовних вимог про стягнення боргу і оплати послуг водопостачання за договором №ДЕ-009 від 01.10.2010 р. є вимога про оплату послуг з гарячого водопостачання на суму 1777,80 грн.
Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець (позивач) зобов'язався своєчасно надавати споживачу (відповідачу) відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної води та водовідведення, а споживач (відповідач) зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Актом від 21.03.2011р. встановлено лічильники №575398, №575764 на холодне водопостачання, крани гарячої води було відрізано від централізованого водопостачання гарячої води.
Як вбачається з рахунків №878 від 24.01.2011 р., №3020 від 16.02.2011 р., від 30.06.2012 р., від 31.07.2012 р., від 31.08.2012 р., від 30.09.2012 р., від 31.10.2012 р. позивачем було нараховано оплату за гаряче водопостачання, що є безпідставним, оскільки надання вказаних послуг не передбачено договором №ДЕ-009від 01.10.2010 р., фактично їх надання не відбулось.
Так, в рахунках №876 від 24.01.2011, №3020 від 16.02.2011 було знято оплату за гаряче водопостачання, підписано сторонами акти про надання послуг №8337 від 31.03.2011, №8338 від 31.03.2011 за виключенням оплати за гаряче водопостачання.
Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем безпідставно нараховано за договором від 01.10.2010р. №ДЕ -009 оплату послуг з гарячого водопостачання на суму 1777,80 грн.
Також колегією суддів встановлено, що позивачем, в порушення п.2.2 договору, нараховано кількість Гкал у період з листопада 2011 р. по квітень 2012 р., які не відповідають показникам в табуляграмах за вказаний період.
Відповідно до п. 2.2 договору, нарахування за спожиті послуги проводяться згідно табуляграм ПАТ "АК Київводоканал" і ПАТ "Київенерго" за тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг.
Позивачем до матеріалів справи надані табуляграми за період з листопада 2011 р. по квітень 2012 р., відповідно до яких нараховано:
- листопад 2011р.-0,968 Гкал./кв.м., що дорівнює 684,38грн.;
- грудень 2011р.-1,111 Гкал./кв.м., що дорівнює 785,48грн.;
- січень 2012р.-1,374 Гкал./кв.м., що дорівнює 1 362,43грн.;
- лютий 2012р.-1,576 Гкал./кв.м., що дорівнює 1 562,73грн.;
- березень 2012р.-1,077 Гкал./кв.м., що дорівнює 1 067,93грн.;
- квітень 2012р.-0,129 Гкал./кв.м., що дорівнює 127,91грн.;
Однак, у відповідності із розрахунками на оплату комунальних послуг за період з листопада 2011р. по квітень 2012р., позивачем здійснено такі нарахування:
- листопад 2011р.-2,710 Гкал./кв.м., що дорівнює 1 916,46грн.;
- грудень 2011р.- 2,710 Гкал./кв.м., що дорівнює 1 915,92грн.;
- січень 2012р.- 2,710 Гкал./кв.м., що дорівнює 2 687,18грн.;
- лютий 2012р.- 2,710 Гкал./кв.м., що дорівнює 2 687,18грн.;
- березень 2012р.- 2,710 Гкал./кв.м., що дорівнює 2 687,18грн.;
- квітень 2012р.-1,355 Гкал./кв.м., що дорівнює 1 343,59грн.
Тобто, позивач в порушення п.2.2 договору, яким передбачено нарахування за спожиті послуги згідно табуляграм ПАТ "АК Київводоканал" і ПАТ "Київенерго", нарахував кількість Гкал у період з листопада 2011р. по квітень 2012р., які не відповідають показникам в табуляграмах за вказаний період.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач в своїх поясненнях, а також згідно із уточненим розрахунком, доданим до заяви про зменшення позовних вимог від 28.03.2016 р., стверджує, що правовою підставою для нарахування оплати за спожиті комунальні послуги за період з 20.04.2011 р. по 13.01.2012 р. є тарифи, затверджені розпорядженням КМДА №758 від 30.06.2009р., за період з 15.02.2012 р. по 24.04.2014р. є тарифи, затверджені розпорядженням КМДА №859 від 31.05.2011р. (зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням КМДА №2316 від 07.12.2011 р.).
Проте, колегією суддів встановлено, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.03.2014р. у справі №2-а-18/11 було визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття, зокрема:
- розпорядження №80 від 25.01.2011р. "Про внесення змін та доповнень до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.06.2009р. №758 та від 29.12.2010р. №1210";
- розпорядження №859 від 31.05.2011р. "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконанням цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними установами та іншими споживачами".
Постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 23.03.2014р. у справі №2-а-18/11 набрала законної сили 17.07.2014 р.
Постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 23.03.2014р. у справі №2-а-18/11 мотивована тим, що розпорядження КМДА не пройшли необхідну реєстрацію в органах Міністерства юстиції України, що є підставою для визнання оскаржуваних нормативно-правових актів нечинними з моменту прийняття, оскільки відповідно до п. 3 Указу Президента України від 03.10.2009р. №493/92 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, зазначені в ст. 1, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Відповідно до п.15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.1992р. №731 органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.
У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Отже, колегія суддів вважає, що нарахування позивачем оплати за спожиті комунальні послуги та відповідно заборгованості за період з 20.04.2011 р. по 24.07.2014 р. на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями №758 та від 29.12.2010р., №859 від 31.05.2011р. суперечить законодавству, здійснені неправомірно, без належної правової підстави.
З огляду на викладене, враховуючи те, що нарахування оплати за комунальні послуги за договором від 01.10.2010р. №ДЕ-009 проведені позивачем неправомірно та без належної правової підстави, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №ДЕ-009 від 01.10.2010 р. в розмірі 14832,70 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Твердження скаржника про те, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення заборгованості з тих підстав, що постановою суду визнано неправомірними розпорядження про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги не ґрунтується на законі, оскільки у даному випадку слід було виходити із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними і незаконними є безпідставними та такими, що не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки позивач самостійно визначає предмет та правові підстави позову, а тому визначення (заміна) судом правових підстав позову суперечитиме чинному законодавству.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1476,95 грн. 3% річних, 3134,47грн. інфляційних втрат.
Оскільки судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 14832,70 грн. основного боргу, в зв'язку з недоведенням позивачем виникнення та наявності заборгованості у відповідача, вимоги щодо нарахування та стягнення з відповідача 1476,95 грн. 3% річних, 3134,47грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2016 року у справі №910/30915/15 залишити без змін.
Матеріали справи №910/30915/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Б.В. Отрюх
Ю.Б. Михальська