04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" липня 2016 р. Справа№ 911/4633/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Дикунської С.Я.
при секретарі: Верьовкін С.С.
за участю представників сторін:
від позивача : представник - ОСОБА_2 ( за довіреністю №1625 від 13.10.2015)
від відповідача: представник - ОСОБА_3
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Київської області від 01.12.2015
у справі №911/4633/15 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом фізичної особи - підприємця суб'єкта підприємницької діяльності адвоката ОСОБА_4
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення 12 000,00 грн,-
У жовтні 2015р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 12 000,00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 01.12.2015 р. по справі № 910/4633/15 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця суб'єкта підприємницької діяльності адвоката ОСОБА_4 12 000 грн. 00 коп. основного боргу.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач в порушення умов договору не розрахувався з позивачем за надані послуги, тому позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 01.12.2015 р. у справі № 911/4633/15 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів надання правової допомоги відповідачу, тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні, 12.07.2016 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2015 року між відповідачем та позивачем було укладено договір про надання правової допомоги №72 ( договір) (а.с.15).
За умовами договору, позивач надає відповідачу правову допомогу з питань визначених в договорі, і згідно п. 3 договору про надання правової допомоги, сторонами погоджено розмір гонорару позивача виходячи із погодинної ставки.
Відповідно до Калькуляції №71/1 від 01.06.2015 року (а.с.26), позивачем було надано послуги, які полягали в наданні правової допомоги по адміністративним справам з приводу оскарження податкових повідомлень рішень винесених відносно Відповідача, зокрема: підготовлено процесуальні документи, проведено зустрічі із Відповідачем та взято участь в судових засіданнях.
02.06.2015 року позивачем було направлено відповідачу рахунок фактура №3 від 02.06.2015 року, акт приймання передачі наданої правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги №72 від 12.05.2015 року та калькуляція №71/1 від 01.06.2015 року на загальну суму 12 000 грн. ( за 16 годин робочого часу) (а.с.24-26)
За умовами п. 3.3. договору у випадку, якщо відповідач протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня одержання Акту прийому-передачі наданої правової допомоги, не повернув позивачу підписаний Акт прийому-передачі наданої правової допомоги або не надав позивачу письмово мотивовану відмову від підписання відповідного Акту прийому-передачі наданої правової допомоги, вважається, що відповідач правову допомогу прийняв, претензій до наданої допомоги не має.
13.07.2015 року позивач направив на адресу відповідача претензію про усунення порушення зобов'язань, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.(а.с.30).
Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що відповідач в порушення умов договору не розрахувався належним чином за надані послуги, які зазначені в акті приймання передачі наданої правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги №72 від 12.05.2015 року та калькуляція №71/1 від 01.06.2015 року на загальну суму 12 000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач в порушення умов договору не розрахувався з позивачем за надані послуги, тому позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідає закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частини 1,2,7 ст. 193 ГК України).
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції не пересвідчився чи отримувала відповідач, відповідно до п. 3.2 договору про надання правової допомоги від 12 травня 2015 року калькуляцію витраченого часу №71/1 від 01.06.2015 року (а.с. 26-27 ) за вартістю витраченого на надання послуг часу з 12.05.2015 року по 01.06.2015 року на надання правової допомоги за договором та акт прийому -передачі виконаних робіт від 02.06.2015 року (а.с.25) та відповідно чи мала змогу надати свої обґрунтовані зауваження.
Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що калькуляція та акт прийому -передачі виконаних робіт був направлений відповідачці елетроною поштою, однак належних доказів відправлення та отримання позивачкою вищевказаних документів суду надано не було.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку що прострочена заборгованість відповідача складає 12 000 грн. за 16 годин витраченого часу, оскільки в матеріалах справи містяться документи, що виконувались позивачем, а саме: письмові пояснення (а.с.125), два клопотання про зупинення (а.с.141, 145), клопотання про приєднання додаткових документів до матеріалів справи (а.с.143), а також приймання участі у 2-х судових засідання в Київському окружному адміністративному суді, що не заперечується самим відповідачем.
Колегія суддів, здійснивши перерахунок вартості наданих послуг, відповідно до калькуляції, дійшла висновку, що загальна вартість послуг, складає 5 625,00 грн. :
- Пояснення по суті позовної заяви (а.с.125) вартість -1500,00 грн. (2 години)
- Клопотання про зупинення провадження у справі (а.с. 141)- 375,00 грн. (0,5 годин)
- Клопотання про приєднання документів (а.с.143) - 375,00 грн.(0,5 годин)
- Клопотання про зупинення провадження по справі (а.с.145) - 375,00 грн. (0,5 годин)
- Участь у судовому засіданні - 1875,00 грн. (2,5 годин)
- Участь у судовому засіданні - 1125,00 грн. (1,5 годин).
Таким чином, беручи до уваги докази, що містяться в матеріалах справи, які були складені та підписані адвокатом ОСОБА_4 вартість простроченої заборгованості за оплату наданих юридичних послуг складає 5 625,00 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2015 року скасувати, позовні вимоги фізичної особи - підприємця суб'єкта підприємницької діяльності адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково в розмірі 5 625,00 грн.
Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2015р. підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2015 року у справі № 911/4633/15 задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2015 року у справі № 911/4633/15 скасувати. Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця суб'єкта підприємницької діяльності адвоката ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 5 625,00 грн. заборгованості, 570,00 грн. судовий збір за подачу позовної заяви.
Стягнути з фізичної особи - підприємця суб'єкта підприємницької діяльності адвоката ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 733,00 грн. судовий збір за подачу апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №911/4633/15 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
С.Я. Дикунська