21.07.2016 року Справа № 904/3435/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Пархоменко Н.В., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 20.04.16р.;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №67-07 від 04.01.16р.
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 року у справі №904/3435/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІС-ПРОФ", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
до Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1 159 312, 66 грн.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 року у даній справі (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" (51901, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Колеусівська, 1; код ЄДРПОУ 05393085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІС-ПРОФ" (51937, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 20197393) суму 990 730, 90 грн. (дев'ятсот дев'яносто тисяч сімсот тридцять грн. 90 коп.) основного боргу, 132 153, 32 (сто тридцять дві тисячі сто п'ятдесят три грн. 32 коп.) пені, 41 775, 93 грн. (сорок одна тисяча сімсот сімдесят п'ять грн. 93 коп.) інфляційних, 33 747, 08 грн. (тридцять три тисячі сімсот сорок сім грн. 08 коп.) 3% річних, 17 976, 11 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість грн. 11 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 05.01.2015 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (замовником) укладено договір №15/75 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити матеріально-технічні ресурси (далі - продукція) на умовах, визначених в Договорі (п.1.1 Договору).
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положенняЦивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими накладними.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товару на суму 7408790,20 грн., проте відповідачем порушено зобов'язання перед позивачем в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 990 730,90 грн., що підтверджується матеріалами справи.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.
Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати поставленої продукції, постачальник вправі стягнути з покупця пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню за період з 26.02.15р. по 20.05.16р. у розмірі 132153,32 грн., 3% річних за той самий період у розмірі 33747,08 грн., а також інфляційні за період з січня 2016 року по травень 2016 року у розмірі 41775,93 грн. Здійснені позивачем нарахування суд першої інстанції визнав обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Клопотання відповідача стосовно зменшення розміру штрафних санкцій, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду суд першої інстанції визнав безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутня винятковість обставин, зазначених у Постанові Пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” №18 від 26.12.2011р., що спричинили утворення заборгованості перед позивачем та відсутні конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у встановлений господарським судом спосіб, що є підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".
При винесені оскаржуваного рішення суд першої інстанції керувався приписами ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Публічне акціонерне товариство "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" (відповідач) із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на Постанову Пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” №18 від 26.12.2011 та зазначає, що на сьогоднішній день відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі. Сума позовних вимог є дуже значною і сплата всієї суми може призвести до припинення діяльності відповідача та до його неплатоспроможності взагалі, внаслідок чого усім робітникам буде загрожувати звільнення.
У зв'язку зі складним фінансовим становищем підприємства, пов'язаним зі світовою фінансовою кризою, що позначилась на підприємствах металургійної та добувної галузей, у томі числі і на ПАТ "ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ", більша частина грошових коштів підприємства спрямована на виплату заробітної плати та податкових зобов'язань. Брак грошових коштів на рахунках, наявність дебіторської заборгованості, зупинка основних виробництв ускладнює своєчасне виконання договірних зобов'язань.
Зменшення виробництва призвело до зменшення фонду оплати праці і, як наслідок, зміни істотних умов праці, а саме зменшення окладів і тарифів на 20% шляхом запровадження на підприємстві неповного робочого часу, що підтверджується наказом № 110 від 06.02.15р.
До того ж, контрагенти відповідача належним чином не виконують перед останнім грошових зобов'язань, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості у значних сумах. Так, станом на 30.04.16р. сума дебіторської заборгованості контрагентів перед відповідачем становить понад 1 926 512 000,00 грн. Наявність даної дебіторської заборгованості негативним чином впливає на можливість здійснення відповідачем розрахунків із контрагентами.
Окрім зазначеного, станом на 30.04.16р. невідшкодована державою перед підприємством сума податку на додану вартість, податку на прибуток та інших бюджетних зобов'язань становить понад 176 450 000,00 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.
У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Враховуючи вищенаведене та ті обставини, що позивач не зазнав жодних негативних наслідків та не надав суду жодних доказів в підтвердження понесених ним збитків, скаржник просить суд апеляційної інстанції розстрочити виконання рішення, що буде винесено по даній справі, строком на 18 (вісімнадцять) місяців рівномірними частинами щомісячно та зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.
21.07.16р. прийнято вступну та резолютивну частини постанови.
В судовому засіданні присутні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 01.06.2016 року слід залишити без змін з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 05.01.2015 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (замовником) укладено договір №15/75 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити матеріально-технічні ресурси (далі - продукція) на умовах, визначених в Договорі (п.1.1 Договору).
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими накладними.
Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України.
Кількість, номенклатура продукції вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п.2.1 Договору)
Поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у відповідності до умов поставки і зазначеними в специфікаціях, та включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою продукції (п.4.1 Договору).
Оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в Договорі. Оплата поставленої продукції здійснюється протягом строку, зазначеного в Специфікації, який визначається з моменту поставки продукції і надання документів, зазначених в п.6.4 Договору (п.п.5.1, 5.2 Договору).
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товару на суму 7408790,20 грн., проте відповідачем порушено зобов'язання перед позивачем в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 990 730, 90 грн., що підтверджується матеріалами справи.
На час розгляду спору відповідач не надав суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.
Положеннями ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526, ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати поставленої продукції, постачальник вправі стягнути з покупця пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Так, позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню за період з 26.02.15р. по 20.05.16р. у розмірі 132 153, 32 грн., 3% річних за той самий період у розмірі 33 747, 08 грн., а також інфляційні за період з січня 2016 року по травень 2016 року у розмірі 41 775, 93 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 ГПК України може бути встановлена судом лише за умови наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За приписами п. 7.1.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Згідно п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом; при цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення; проте вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, для вирішення питання про надання відстрочки виконання рішення суд повинен дослідити наявність зазначених обставин і тільки у винятковому випадку відстрочити виконання рішення.
Відповідно до ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, клопотанням про розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 року у справі №904/3435/16 ПАТ "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" (відповідач) посилається на скрутне фінансове становище підприємства, дебіторську заборгованість контрагентів перед відповідачем, сума якої становить понад 1 926 512 000,00 грн., та на податок на додану вартість, податок на прибуток та інші бюджетні зобов'язання, що не відшкодовані державою перед підприємством і сума яких станом на 30.04.16р. становить понад 176 450 000,00 грн.
Однак, з аналізу річної звітності відповідача за 2015 рік, розміщеної на офіційному сайті ПАТ «Євраз Дніпродзержинський КХЗ», вбачається, що чистий прибуток від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт) зріс на 49,97% у порівнянні з 2014 роком.
При цьому, надходження грошових коштів в 2014 році від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склало 92%, а в 2015 році -78%. Таким чином, зменшення надходжень склало 14% в 2015 році, незважаючи на те, що чистий прибуток збільшився за цей період на 49,97%.
Дебіторська заборгованість у порівняні з 2014 роком збільшилась за продукцію (товари, роботи, послуги) на 95,3%, а кредиторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги) зросла на 97,51%. При цьому, чистий прибуток в 2015 році у порівнянні з 2014 роком зріс на 49,97%, а дебіторська і кредиторська заборгованості зросли майже на 100%.
Врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, місцевий господарський суд, з висновком якого погоджується колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду, правомірно не визнав винятковості обставин, що спричинили утворення заборгованості перед позивачем, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.
Що стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його відхилення з огляду на те, що надання такої розстрочки, з урахуванням інфляційних процесів, які відбуваються в економіці держави, негативно вплине на майнові права та інтереси позивача по справі.
З урахуванням наведених вище положень чинного законодавства колегія суддів вважає недостатніми наведені доводи та надані скаржником докази в підтвердження його скрутного фінансового становища для застосування судом норм ст. 121 ГПК України у вигляді надання відстрочки виконання рішення.
Також, колегією суддів відхиляються доводи апелянта відносно того, що сума позовних вимог є дуже значною і її сплата може призвести до припинення діяльності та до неплатоспроможності ПАТ "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод", оскільки ці обставини не підтверджені належними доказами.
Доводи апелянта про наявність значного розміру дебіторської заборгованості контрагентів ПАТ "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" колегією суддів відхиляються, оскільки вказані обставини не виключають вчинення дій, зазначених в Законі України “Про виконавче провадження” та не є тими винятковими обставинами, які згідно зі ст. 121 ГПК України можуть бути підставою для відстрочки виконання судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув та оцінив всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував докази в обґрунтування клопотання відповідача стосовно зменшення розміру штрафних санкцій, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, належним чином врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 року у справі №904/3435/16 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 року у справі №904/3435/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 року у справі №904/3435/16 залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 25.07.2016
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя Ю.Б. Парусніков