"18" липня 2016 р.Справа № 916/1285/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго";
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - спеціальний витяг з ЄДР від 24.05.2016р.
У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд зобов'язати останнього укласти додаткову угоду до договору про приєднання № 978-13 від 21.11.2013р. щодо визначення остаточної плати за приєднання у редакції, запропонованої ним, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він 15.04.2016р. у відповідності до п.4.1 вищевказаного договору надав ФОП ОСОБА_1 у двох екземплярах підписаний з боку позивача проект додаткової угоди до договору щодо встановлення нових умов щодо плати за приєднання та порядок розрахунків.
Як зазначає позивач, така необхідність в укладенні додаткової угоди була спричинена тим, що на підставі наданої Замовником проектної документації ним у відповідності до вимог Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ № 115 від 12.02.2013р., було здійснено відповідний розрахунок плати за приєднання.
Натомість, як вказує позивач, відповідач 18.04.2016р., повернувши один примірник вказаного проекту додаткової угоди без підписання, відмовив в її укладенні, зазначивши при цьому про невиконання позивачем умов договору в частині надання узгодженої плати за приєднання.
Вказане і призвело до звернення Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" до суду з відповідним позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2016р. було порушено провадження у справі № 916/1285/16 із призначенням розгляду в засіданні суду 15.06.2016р.
Ухвалою суду від 15.06.2016р. з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 04.07.2016р.
В засіданні суду 04.07.2016р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву (а.с.60-62), згідно якого останній, заперечуючи проти задоволення позову, вказує про ненадання позивачем йому додатку №2 до вищевказаного договору, а саме проектно-кошторисної документації, а також на неузгодження плати за приєднання згідно п. 4.1 договору.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зауважує про відсутність кошторису на суму, що вказана в додатковій угоді, неузгодження з ним плати за приєднання, а також наполягає на ненаданні позивачем на його прохання відповідної калькуляції та на незрозумілості розрахунку плати за приєднання.
Водночас, вказує, що ним ще 14.05.2014р. було надано позивачу на узгодження розроблену ПКД за ТУ № 978-13 від 21.11.2013р.
При цьому зазначає, що проектна документація погоджена з порушенням строків, наданих законодавцем, та зазначає про незрозумілі зауваження відносно погодження власника невідомої земельної ділянки Одеської залізниці, оформлення земельної ділянки під установку.
Крім того, відповідач вказує про те, що ним було затрачено чимало зусиль на погодження ПКД зовнішнього електропостачання, зазначаючи при цьому про безпідставність зауваження щодо оформлення відведення земельної ділянки під установку КТП, оскільки, як вказує відповідач, він у відповідності до умов договору не має жодного права на електричні мережі, що будуть збудовані.
Між тим, зазначає, що у відповідності до п. 2.7 технічних умов приєднання № 978-13 від 21.11.2013р., не може бути ніяких зауважень щодо земельних ділянок на стадії проектування та визначення вартості приєднання, оскільки вказаним пунктом передбачене погодження з організаціями, землевласниками та ПАТ ЕК „Одесаобленерго" безпосередньо перед початком будівництва.
При цьому зауважує, що в рішенні про погодження проектної документації № 978-13/14 (М) від 27.06.2014р. наявний напис - „робочий проект відповідає вимогам ТУ № 978-13 від 21.11.2013р."
З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що позивач в порушення вимог ст. 33 ГПК України не довів ті обставини, на які від посилається, як на підставу заявлених вимог.
Одночасно, в судовому засіданні 04.07.2016р. представником позивача було надано письмові пояснення по справі (а.с.67-68), згідно яких останній зазначає, що взаємовідносини замовників приєднання проектними організаціями, які розробляють проектну документацію на електроустановки зовнішнього електрозабезпечення регулюються чинним законодавством та умовами відповідних підрядних договорів, які між ними укладаються.
При цьому зауважує, що електропостачальна організація не є стороною вказаних взаємовідносин та, відповідно, процес розроблення проектної документації здійснюється без її участі.
Між тим вказує, що згідно абз.7 п. 3.1.7 Правил приєднання замовник за участю проектної організації до початку будівельно-монтажних робіт, пов'язаних з виконанням договору про приєднання, має подати на узгодження електропередавальній організації, яка видала технічні умови, проекту документацію та електроустановки та зовнішнього електрозабезпечення. За результатами розгляду вказана організація формує остаточний перелік зауважень та рекомендацій та оформлює технічне рішення до проектної документації.
Водночас, позивач вказує, за результатами розгляду наданої відповідачем проектної документації зовнішнього електропостачання оздоровчого комплексу „Рів'єра", розробленої ТОВ „БК „ПРОФІ", 27.06.2014р. ПАТ ЕК „Одесаобленерго" було оформлено рішення №978-13/14 (М) про погодження проектної документації.
Крім того, позивач зазначає, що розрахунок плати за приєднання за договором, укладеним з відповідачем, було здійснено на підставі п.4.2 Методики розрахунку плати за приєднання за формулою, що зазначена у вказаних поясненнях.
В судовому засіданні 04.07.2016р. під час розгляду справи по суті представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в своє чергу заперечував проти вказаного позову, просив відмовити у його задоволенні.
В засіданні суду 04.07.2016р. було оголошено перерву до 11.07.2016р.
В судовому засіданні 11.07.2016 було оголошено перерву до 13.07.2016р.
13.07.2016р. відповідачем було надано письмові пояснення по справі (а.с.155) з викладенням причин не підписання додаткової угоди.
Вказаними поясненнями відповідач зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та спрямовані на позбавлення його права отримання у встановлений строк послуг з приєднання.
В судовому засіданні 13.07.2016р. було оголошено перерву до 18.07.2016р.
В засідання суду 18.07.2016р. з'явився відповідач, який в повному обсязі підтримав свою правову позицію, яка була викладена ним в попередньому судовому засіданні.
Представник позивача в засідання суду не з'явився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною розпискою від 13.07.2016р. (а.с.156).
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, суд вказує наступне.
Водночас, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України.
Як встановлено судом, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" направлені на зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору про приєднання № 978-13 від 21.11.2013р. щодо визначення остаточної плати за приєднання у запропонованій ним редакції.
Зокрема, позивач, обґрунтовуючи доцільність та необхідність укладення додаткової угоди до вказаного договору вказує, що ним, що на підставі наданої Замовником проектної документації ним у відповідності до вимог Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ № 115 від 12.02.2013р., було здійснено відповідний розрахунок плати за приєднання.
З урахуванням чого, ПАТ ЕК „Одесаобленерго" просить зобов'язати відповідача до укладення додаткової угоди до договору наступного змісту:
„1. Сторони дійшли згоди, що
1.1. у відповідності до п. 4 договору про приєднання до електричних мереж, яке не є стандартним, Замовник здійснює стовідсоткову передоплату Виконавцю загальної вартості приєднання, що складає 431 699,39 грн. у тому числі ПДВ 20 % 71 949,90 грн.;
1.2 у відповідності до п. 4.1 договору про приєднання до електричних мереж, яке не є стандартним, нарахована до сплати загальна сума вартості приєднання зменшується на вартість виконання проектних робіт Замовником згідно із зведеним кошторисним розрахунком. Розроблена Замовником відповідно до договору проектна документація зовнішнього електропостачання об'єкта Замовника передається у власність ПАТ ЕК „Одесаобленерго" в рахунок плати за приєднання. Відповідна проектна документація передана за актом приймання -передачі і її вартість складає 878,00 грн. у т.ч. ПДВ 20 % 146,33 грн.;
1.3 Всього до сплати: 430 821,39 грн. в т.ч. ПДВ 20 % 71 803,57 грн.
2. Строк оплати - 5 банківських днів з моменту отримання Замовником відповідного рахунку Виконавця.
3. Перерахування коштів здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця.
4. Замовник сплачує плату за приєднання протягом 5 банківських днів з моменту отримання Замовником відповідного рахунку Виконавця. В разі несплати Замовником у п'ятиденний строк рахунку та в разі збільшення ринкових цін плата за приєднання може бути уточнена (збільшена), та Замовнику видається новий рахунок".
Натомість, позиція відповідача, який заперечує проти укладення такої угоди, сформована на відсутності кошторису на суму, що вказана в додатковій угоді, неузгодження з ним плати за приєднання, а також на ненаданні позивачем на його прохання відповідної калькуляції та на незрозумілості розрахунку плати за приєднання в цілому.
Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання.
Зокрема, частиною 3 зазначеної статті передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 4 ст. 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 ст. 179 ГК України).
Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст. 181 ГК України.
Частиною 8 вказаної статті 181 встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Аналогічний порядок укладення договору визначений ст. ст. 638-647 ЦК України.
Статті 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначають загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Згідно з п.3 ч.1 ст.180 ГК України істотними умовами, які сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити при укладенні господарського договору, є предмет, ціна та строк дії договору.
Як встановлено судом, обставини справи свідчать, що сторонами, фактично, не узгоджено істотної умови - ціни договору.
При цьому договір про приєднання №978-13 не містить жодних положень, які б впроваджували обов'язок Замовника погоджуватися із пропозиціями Виконавця відносно вартості приєднання, навпаки аналіз змісту спірного Договору, дає підстави стверджувати, що плата за приєднання, яке не є стандартним, узгоджується виключно за умов взаємного волевиявлення сторін, що відповідає приписам ст. 627 Цивільного кодексу України.
У свою чергу відхилення такої пропозиції не може вважатися порушенням та мати наслідком зобов'язання відповідача у судовому порядку укласти додаткову угоду, адже відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.
Більш того, як встановлено судом, електропостачання об'єкта Замовника на теперішній час ще не здійснюється, а відповідач зазначив про бажання укласти договір стандартного приєднання.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як встановлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів). Такий спосіб захисту цивільних прав, як зобов'язання укласти договір (додаткову угоду), не передбачений ст. 16 ЦК України, оскільки договір - це волевиявлення учасника правочину, яке в силу ст. 203 ЦК України повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відмова відповідача від укладення такого договору є формою реалізації ними своїх прав.
Правова позиція про те, що зобов'язання укласти договір у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК, також викладена у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12, та є обов'язковою для суду відповідно до ст.111-28 ГПК України.
Згідно п.6 ч.2 ст.16 ЦК України, ч.2 ст.20 ГК України одним із способів захисту прав та інтересів є зміна правовідношення, отже суд може захистити порушене право шляхом зміни умов договору за рішенням суду, а не зобов'язанням відповідача укласти додаткову угоду, оскільки відповідно до ч.5 ст.188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
З огляду на вищевикладене, у позові Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" слід відмовити, у зв'язку з чим на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України обов'язок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору на відповідача не покладається.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 25 липня 2016 р.
Суддя Ю.М. Щавинська