"25" липня 2016 р.Справа № 916/1278/16
За позовом: Одеської міської ради;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
про стягнення 1 700, 00 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники:
від позивача: Асташенкова О.І. - довіреність № 129 від 22.06.2016р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Бундєва А.Г. - довіреність № 01-36/36 від 20.05.2016р.;
СУТЬ СПОРУ: Одеська міська рада звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, згідно якої просить суд стягнути з останнього штраф у сумі 1 700 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявленого позову Одеська міська рада зазначає, що 12.10.2015р. між нею від імені якого діяв Департамент комунальної власності Одеської міської ради та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого ФОП ОСОБА_1 купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді несилових приміщень підвалу, що розташовані за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 та в цілому складаються з приміщень літ. „А" загальною площею 117, 3 кв.м. основною площею 70,8 кв.м., відображених у технічному паспорті.
Позивач вказує, що у відповідності до п. 5.4.6 вказаного договору, відповідач зобов'язаний був протягом 30 календарних днів з моменту виникнення права власності звернутися до балансоутримувача об'єкта купівлі-продажу з метою укладання договору про надання комунальних послуг та утримання прибудинкової території і у цей же строк надати ДКВ ОМР докази належного зазначеного зобов'язання зазначеного зобов'язання.
Відтак, з урахуванням того, що вищевказане право власності за відповідачем було зареєстроване 12.10.2015р., вважає, що строк на виконання зобов'язання щодо укладення вищевказаного договору закінчився 11.11.2015р.
Вказане на думку позивача, у відповідності до ст. 231 ГК України, має наслідком стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1700 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2016р. було порушено провадження у справі № 916/1278/16 із призначенням розгляду справи в засіданні суду.
Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
02.06.2016р. до канцелярії суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по справі (а.с.24-27), згідно яких останній в повному обсязі підтримує заявлені позивачем вимоги.
Між тим, вказує, що 11.11.2015р. ним на адресу відповідача було відправлено претензію №01-13/7154, якою останньому було запропоновано у визначений строк сплатити вищевказаний штраф у розмірі 1 700 грн.
Як вказує третя особа, зазначений документ було отримано відповідачем 20.11.2015р., однак до теперішнього часу виконаною не була, що в свою чергу і призвело до звернення Одеської міської ради до суду з відповідним позовом.
02.07.2016р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову (а.с.37-41), згідно якої останній, вказуючи про виконання відповідачем свого зобов'язання, взятого згідно п. 5.4.6 договору, одночасно стверджує про порушення останнім умов договору щодо своєчасного звернення до компетентних органів для оформлення права землекористування та надання департаменту комунальної власності ОМР доказів належного виконання зазначеного зобов'язання (п.5.4.5), що має наслідком застосування штрафних санкцій у розмірі 1 700 грн.
Як вказує позивач, зазначені обставини стали підставою для зміни підстав позову.
В судовому засіданні 04.07.2016р. відповідач надав пояснення по справі, згідно яких зазначив, що ним не було порушено умов вищевказаного договору купівлі-продажу, з огляду на те, що він є платником єдиного податку.
В свою чергу представник третьої особи зауважив, що відповідача з 01.01.2014р. було виключено з реєстру осіб, що є платниками єдиного податку.
В засіданні суду 04.07.2016р. було оголошено перерву до 15.07.2016р.
05.07.2016р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі (а.с.57-59), згідно яких останній, зокрема, зауважує, що чинним законодавством не передбачений випадок щодо звільнення платників єдиного податку від зобов'язань, передбачених договором щодо оформлення права землекористування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок.
В засідання суду 15.07.2016р. з'явився представник позивача, який під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлений позов, наполягав на його задоволенні.
Представник третьої особи повністю підтримав позовні вимоги позивача.
Ухвалою суду від 15.07.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподання витребуваних судом доказів, а також необхідність додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 25.07.2016р.
22.07.2016р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (а.с.69-72), згідно яких останній, наполягаючи на задоволенні позову, наводить додаткову аргументацію з приводу його подання.
У судове засідання 25.07.2016р. з'явився представник позивача та представник третьої особи, які в повному обсязі підтримали свої правові позиції, що були викладені ними в попередньому судовому засіданні.
Відповідач в засідання суду 25.07.2016р. не з'явився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 04.07.2016р. (а.с.53) та відповідною телефонограмою від 18.07.2016р. (а.с.68), а також шляхом надіслання на його адресу вищевказаної судової ухвали від 15.07.2016р. Письмового відзиву відповідач суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та представника третьої особи, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до вимог ч.4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Враховуючи, що позивачем до початку розгляду справи по суті було подано заяву про зміну підстав позову (а.с.37-41), суд здійснює розгляд заявлених позовних вимог в редакції, викладеній у ній.
Відповідно до зазначеної заяви позовні вимоги направлені на стягнення з відповідача штрафу за порушення обов'язку, встановленого п.5.4.5 договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2015р. між територіальної громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяв Департамент комунальної власності (Продавець), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу (а.с.14-16), згідно п. 1.1 якого Продавець продав, а Покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлових приміщень підвалу, що розташовані за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, та в цілому складаються з приміщень літ. „А" загальною площею 117,3 кв.м., основною площею 70,8 кв.м., відображених у технічному паспорті.
Пунктом 5.4.5 договору сторони погодили, що Покупець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту виникнення права власності звернутися до компетентних органів для оформлення права землекористування у встановленому чинним законодавством порядку і у цей же строк надати Департаменту комунальної власності Одеської міської ради докази належного виконання зазначеного зобов'язання.
Як встановлено судом, право власності на придбаний об'єкт нерухомості було зареєстровано за ФОП ОСОБА_1 12.10.2015р.
Таким чином, суд вважає, що саме з цієї дати у відповідача виникло право власності на вищевказаний об'єкт і почався 30-денний перебіг строку виконання зобов'язання щодо виконання обов'язку, передбаченого п.5.4.5 договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Крім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів законодавства.
Суд вважає за необхідне зазначити, що встановлений договором обов'язок оформлення права землекористування та подання відповідних відомостей до Департаменту як органу, який представляє землевласника - Одеську міську раду з питань, що стосуються земельних відносин, цілком відповідає нормам ПК України щодо плати за землю.
Так, за підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Зокрема, в розумінні зазначених норм обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правомочностей, як-от набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.
Разом з тим, відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПК та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За пунктом 291.2 статті 291 ПК спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
У пункті 269.2 статті 269 ПК також передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
За підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
За таких обставин, підставою для звільнення фізичної особи підприємця від обов'язку подання податкової звітності із земельного податку та його сплати, є, по-перше, наявність у нього статусу платника єдиного податку, а, по-друге, використання земельної ділянки для провадження господарської діяльності.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, і вказане не спростовано в ході судового розгляду, дійсно відповідач був зареєстрований як платник єдиного податку, про що свідчить надане відповідне свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 31.05.2012р. (а.с.50-51).
Разом з тим, як свідчать відомості з реєстру таких платників (а.с.60), ФОП ОСОБА_1 був виключений з такого реєстру 01.01.2014р., тобто як на день виникнення обов'язку оформлення права землекористування, так і станом на день розгляду справи, відповідач не має статусу платника єдиного податку.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач був зобов'язаний виконати положення п.5.4.5 договору купівлі-продажу, і вказаний строк на виконання зобов'язання закінчився 11.11.2015р.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Проте позивачем в порушення умов п. 5.4.5 договору не було виконано вищевказаного зобов'язання.
Згідно приписів п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.6.2 договору, за неналежне виконання чи невиконання Покупцем зобов'язань, передбачених пунктами 5.4.4, 5.4.5, 5.4.6 цього договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1 700 грн. за кожне окреме порушення.
Таким чином, суд доходить до висновку, що позивачем правомірно у відповідності до норм чинного законодавства та умов договору було нараховано штраф у заявленому розмірі, у зв'язку із чим вимоги про його стягнення є такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи задоволення судом позову Одеської міської ради, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1 код ЄДРПОУ: 26597691, (на рахунок департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 37180025001909 в ГУДКСУ у м. Одесі, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595) штраф у розмірі 1 700 /одна тисяча сімсот/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378 /одна тисяча триста сімдесят вісім/ грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25 липня 2016 р.
Суддя Ю.М. Щавинська