Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 239-72-81
про залишення позовної заяви без розгляду
"20" липня 2016 р. Справа № 911/2266/16
Суддя Кошик А. Ю., розглянувши матеріали
за позовом Комунального підприємства «Комунальник», м.Маріуполь
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект», с.Калинівка, Макарівського р-ну, Київської області
про зобов'язання замінити неякісний товар та стягнення штрафу у сумі 228540,00 грн.
встановив:
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п. 3 частини 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до п. 2.10 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадку об'єднання у позовній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду заяв зі спорів немайнового характеру.
Згідно з пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як вбачається з позову, позивач ставить у позовній заяві дві вимоги: про зобов'язання замінити неякісний товар та про стягнення штрафу у сумі 228540,00 грн.
Позивачем оплачено судовий збір у сумі 3428,10 грн. згідно платіжного квитанції №1098 від 08.07.2016 року як за вимогу майнового характеру.
Судом встановлено, що позивачем не подано доказів, що підтверджують сплату судового збору за другу вимогу немайнового характеру у встановленому законом порядку та розмірі.
Отже, платіжне доручення № 1098 від 08.07.2016 року не може бути документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законодаством порядку та розмірі.
Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до ч.1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Позивачем не дотримано вказаних вимог. Як доказ відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами позивачем до позовної заяви додано тільки фіскальний чек від 08.07.2016 року.
Таким чином, тільки фіскальний чек не може бути належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки до нього не додано опису вкладення у цінний лист у відповідності до ч. 1 ст. 56 ГПК України, що є підставою для повернення позовної заяви в порядку п. 6 ст. 63 ГПК України.
Позивачем порушено вимоги ст. 56 ГПК України, оскільки доказів наявності таких документів у відповідача суду не надано.
Відповідно до п. 6 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України позовна заява повинна містити обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, а також обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
В порушення зазначеної норми позивачем не викладено всіх обставин в обґрунтування позовних вимог та не зазначено доказів, зокрема, не викладено обставин в обгрунтування вимоги про заміну товару з посиланням сааме на наявність істотних недоліків, тобто таких, які унеможливлюють використання товару і не можуть бути усунуті ( і не могли бути виявлені під час прийняття товару).
Також, позивачем не надано розрахунку позову з обгрунтуванням застосування ст. 231 ГК України (якої частини відповідної статті з врахуванням всіх підстав застосування).
За таких обставин, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.
Суддя А.Ю. Кошик