79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.07.2016р. Справа№ 903/1309/14
Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Петрашко М.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_3 обласної ради, м.Луцьк
до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гетьман”, м.Львів
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Галичина-Табак”, м.Івано-Франківськ
про припинення використання герба Волинської області та зобов'язання ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” знищити наявні у нього етикетки для горілчаних виробів, на які неправомірно нанесено герб Волинської області.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_5 - представник;
від відповідача ОСОБА_6 - представник;
третьої особи ОСОБА_6 - представник.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Звукозапис розгляду даної судової справи за клопотанням ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Галичина-Табак” здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_3 обласною радою до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Галичина-Табак” про припинення використання герба Волинської області та зобов'язання ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” знищити наявні у нього етикетки для горілчаних виробів, на які неправомірно нанесено герб Волинської області. Зокрема позивач у позовній заяві просить:
- заборонити ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” (79024, м.Львів, вул.Волинська, 10а, код ЄДРПОУ 31804036) використовувати герб Волинської області для позначення алкогольної продукції при її виготовленні та реалізації;
- зобов'язати ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” (79024, м.Львів, вул.Волинська, 10а, код ЄДРПОУ 31804036) знищити наявні у нього етикетки для горілчаних виробів, на які неправомірно нанесено герб Волинської області.
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.05.2015р. у справі №903/1309/14 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2015р. рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2015р. у справі №903/1309/14 залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 обласної ради без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.12.2015р. касаційну скаргу ОСОБА_3 обласної ради задоволено частково, рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2015р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2015р. у справі №903/1309/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що судами попередніх інстанцій не враховано, що реєстрація знака для товарів і послуг хоча і дає право на маркування відповідного товару (на відміну від права на промисловий зразок "Етикетка", яке не дає права на маркування товару), проте не може бути підставою та виправдовувати недобросовісну конкуренцію у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (якщо останнє буде встановлено судами).
У постанові ВГСУ зазначено, що попереднім судовим інстанціям на підставі ретельної оцінки усіх поданих сторонами доказів належало:
- встановити, чи використовує відповідач, як виробник горілчаної продукції місцеву символіку Волинської області (герб) з комерційною метою;
- з'ясувати інформацію про особу, яка виступає замовником горілчаної продукції серії "ЕТНОС ОСОБА_7 ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" та хто саме визначає зовнішній вигляд такої продукції;
- дослідити зміст договірних відносин між відповідачем, як виробником продукції та її замовником, межі відповідальності у виготовленні відповідної продукції (у тому числі щодо її зовнішнього вигляду) кожного з них;
- встановити, чи існують підстави вважати, що відповідачем у виготовленні горілчаної продукції серії "ЕТНОС ОСОБА_7 ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" вчиняється акт недобросовісної конкуренції (за необхідності, попередньо уточнити у позивача зміст заявлених позовних вимог, а саме, які дії відповідача позивач вважає актом недобросовісної конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності; яка саме інформація, що, на думку позивача, поширюється відповідачем, є такою, що вводить в оману).
Колегія суддів зазначила, що не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотні складові предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
З огляду на наведене справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, ухвалою господарського суду Львівської області від 25.01.2016р. справу було прийнято до розгляду та призначено її розгляд на 16.02.2016р.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Представник позивача подав клопотання (вх.№26530/16 від 23.06.2016р.) про долучення до матеріалів справи додаткових письмових пояснень та повторного клопотання про призначення у справі експертизи об'єктів інтелектуальної власності. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача та третьої особи подав заперечення (вх.№29605/16 від 13.07.2016р.) проти призначення судової експертизи, проти задоволення позовних вимог заперечив.
Представник третьої особи подав додаткові письмові пояснення (вх.№22996/16 від 01.06.2016р.) по суті спору, клопотання (вх.№3301/16 від 23.06.2016р.) про зупинення провадження у даній справі №903/1309/14 до вирішення справи №903/457/15, яка розглядається Рівненським апеляційним господарським судом, клопотання (вх.29607/16 від 13.07.2016р.) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та заперечення (вх.№29608/16 від 13.07.2016р.) на додаткові пояснення позивача від 16.06.2016р.
Розглянувши клопотання позивача про призначення у справі експертизи об'єктів інтелектуальної власності, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті, а також суд не вбачає необхідності для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні даного господарського спору з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, і потребують спеціальних знань.
Розглянувши клопотання (вх.№3301/16 від 23.06.2016р.) про зупинення провадження у даній справі №903/1309/14 до вирішення справи №903/457/15, яка розглядається Рівненським апеляційним господарським судом, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).
Однак, суд не вбачає неможливості у даній справі самостійно встановити обставини, які можуть бути встановлені в іншій справі. Cлід також зазначити, що розгляд даної справи відбувається в межах позовних вимог. За таких обставин відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд,-
встановив:
Позивачу стало відомо, що на території Волинської області здійснюється незаконне, за твердженням позивача, використання місцевої символіки при виготовленні та реалізації продукції горілки серії "ОСОБА_7 Вірність традиціям" та "ЕТНОС ПОЛІССЯ Вірність традиціям", на етикетках якої міститься зображення герба Волинської області.
В підтвердження вищенаведеного позивач долучив до матеріалів справи фотографії пляшки з етикеткою горілки "ОСОБА_7 Вірність традиціям", "ЕТНОС ПОЛІССЯ Вірність традиціям", копії касових чеків від 07.11.2014р., від 10.11.2014р., від 23.01.2015р. та від 26.01.2015р.
Відповідно до інформації, нанесеної на етикетках у нижній частині продукції серії "ОСОБА_7 Вірність традиціям" та "ЕТНОС ПОЛІССЯ Вірність традиціям" виробником вказаної продукції є ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” (м.Львів, вул.Волинська, 10а), замовником виробництва є Луцька філія ТзОВ "Галичина-Табак" (м.Луцьк, вул.Рівненська, 44).
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_3 обласна рада є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громади, сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", й інших законів, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Посилаючись на положення ст.22 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", позивач зазначає, що територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції.
З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідного району, області. Зміст опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом.
На підставі рішення ОСОБА_3 обласної ради від 16.03.2004р. №10/8 із змінами, внесеними рішеннями ОСОБА_3 обласної ради від 26.05.2009р. №29/39 та від 05.04.2013р. №18/13 затверджено Положення про зміст, опис та порядок використання символіки області (далі по тексту - Положення).
Посилаючись на п.3.7., 3.10 Положення, в якому йдеться про те, що без дозволу обласної ради юридичні та фізичні особи мають виключне право використовувати затверджені зображення герба та прапора Волинської області лише з метою національно-патріотичного виховання молоді та у випадках, передбачених п.3.4., п.3.5., п.3.6. цього Положення, позивач зазначає, що ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” не зверталось до ОСОБА_3 обласної ради з проханням надати дозвіл на використання символіки Волинської області.
Водночас до позивача звернулось керівництво Луцької філії ТзОВ “Галичина-Табак” з листом від 25.07.2014р. №3, в якому просило надати дозвіл на використання символіки Волинської області на етикетках нової продукції серії “ОСОБА_7 Вірність традиціям” та “ЕТНОС ПОЛІССЯ Вірність традиціям”, до складу яких включено зображення герба Волинської області.
17.09.2014р. прийнято рішення постійної комісії ОСОБА_3 обласної ради з питань депутатської діяльності, місцевого самоврядування, захисту прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, яким було рекомендовано сесії ОСОБА_3 обласної ради підтримати проект рішення “Про надання дозволу на використання символіки Волинської області ТзОВ “Галичина-Табак”. Проте, рішення з цього питання прийнято не було.
Позивач посилаючись на те, що незважаючи на відсутність дозволу ОСОБА_3 обласної ради, ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” та ТзОВ "Галичина-Табак" використовують символіку Волинської області на етикетках горілчаної продукції, що порушує норми Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", вважає, що такі дії є неправомірними, порушують права і законні інтереси позивача та територіальної громади, відтак просить в судовому порядку заборонити відповідачу використовувати герб Волинської області для позначення алкогольної продукції при її виготовленні та реалізації та зобов'язати відповідача знищити наявні у нього етикетки для горілчаних виробів, на які неправомірно нанесено герб Волинської області.
Відповідач та третя особа проти позову заперечили, просили відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача, відповідача та третьої особи, враховуючи викладене у постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2015р., якою справу №903/1309/14 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Статтею 22 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідно району, області. Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом.
Відповідно до ст.318 ЦК України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України (ст. 324 ЦК України).
Відповідно до п.3.7 Положення про зміст, опис та порядок використання символіки області затвердженого рішення ОСОБА_3 обласної ради від 16.03.2004р. №10/8 із змінами, внесеними рішеннями ОСОБА_3 обласної ради від 26.05.2009р. №29/39 та від 05.04.2013р. №18/13, юридичні та фізичні особи мають право використовувати затверджені зображення герба та прапора Волинської області з метою національно-патріотичного виховання молоді і формування національної свідомості громадян без прийняття рішення обласної ради про надання дозволу на використання символіки області. У разі використання символіки Волинської області з комерційною метою (реклама товару, фірми, виготовлення сувенірної продукції тощо) - дозвіл на використання символіки надається рішенням обласної ради.
За твердженням позивача, об'єктом права власності у даній справі являється місцева символіка - герб Волинської області, як майно, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює ОСОБА_3 обласна рада, а власником вказаної символіки є територіальні громади сіл, селищ, міст Волинської області. А отже, майнові права, пов'язані з символікою Волинської області, зокрема право розпоряджатися символікою шляхом надання дозволу на її використання з комерційною метою, виникають у позивача з акту органу місцевого самоврядування, прийнятого на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні” рішення обласної ради, яке є обов'язковим для виконання для усіх підприємств, установ та організацій.
Посилаючись на положення статей 1 та 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» позивач зазначає, що використання відповідачем герба Волинської області при виготовленні та реалізації горілки, є неправомірним та порушує права та законні інтереси ОСОБА_3 обласної ради, її територіальної громади.
Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» зазначено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
У статті 15-1 Закону визначено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають.
Відтак, причиною виникнення спору є наявність чи відсутність підстав для заборони відповідачу використовувати герб Волинської області для позначення алкогольної продукції при її виготовленні та реалізації, а також підстав для спонукання відповідача знищити наявні у відповідача етикетки для горілчаних виробів на які, як вважає позивач, неправомірно нанесено герб Волинської області.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що реєстрація знака для товарів і послуг хоча і дає право на маркування відповідного товару (на відміну від права на промисловий зразок "Етикетка", яке не дає права на маркування товару), проте не може бути підставою та виправдовувати недобросовісну конкуренцію у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (якщо останнє буде встановлено судами).
Колегія суддів Вищого господарського суду України звернула увагу, що на підставі ретельної оцінки усіх поданих сторонами доказів слід:
- встановити, чи використовує відповідач, як виробник горілчаної продукції місцеву символіку Волинської області (герб) з комерційною метою;
- з'ясувати інформацію про особу, яка виступає замовником горілчаної продукції серії "ЕТНОС ОСОБА_7 ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" та хто саме визначає зовнішній вигляд такої продукції;
- дослідити зміст договірних відносин між відповідачем, як виробником продукції та її замовником, межі відповідальності у виготовленні відповідної продукції (у тому числі щодо її зовнішнього вигляду) кожного з них;
- встановити, чи існують підстави вважати, що відповідачем у виготовленні горілчаної продукції серії "ЕТНОС ОСОБА_7 ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" вчиняється акт недобросовісної конкуренції (за необхідності, попередньо уточнити у позивача зміст заявлених позовних вимог, а саме, які дії відповідача позивач вважає актом недобросовісної конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності; яка саме інформація, що, на думку позивача, поширюється відповідачем, є такою, що вводить в оману).
Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Господарський кодекс України ототожнює комерційну діяльність з підприємництвом. Тобто як комерційну мету розуміють власну господарську діяльність, метою якої є одержання прибутку. Використання місцевої символіки, є її використання при виготовленні продукції, виконанні робіт, наданні послуг, що в кінцевому результаті принесе прибуток (Постанова Верховного Суду України від 11.06.2013р. у справі № 21-41а13).
Як вбачається з матеріалів справи, до позивача звернулось керівництво Луцької філії ТзОВ “Галичина-Табак” з листом від 25.07.2014р. №3, в якому просило надати дозвіл на використання символіки Волинської області на етикетках нової продукції серії “ОСОБА_7 Вірність традиціям” та “ЕТНОС ПОЛІССЯ Вірність традиціям”.
Як зазначено у вказаному листі, під час розробки нових видів продукції дбайливо обираються її назви та розробляються етикетки для її позначення, як правило, пов'язані з багатовіковою історією ОСОБА_7. Гарантована якість продукції, сучасний дизайн та технологія виготовлення пляшок і етикеток надає товару місцевого колориту, витонченості та пізнаваності. Так, зокрема, для нової продукції серії “ОСОБА_7 Вірність традиціям” та “ЕТНОС ПОЛІССЯ Вірність традиціям” розроблені етикетки, до складу яких включено зображення ОСОБА_8 (зображення додаються), для маркування цієї продукції та подальшого введення її у господарський обіг.
Діючи добросовісно, як зазначено у листі, враховуючи Положення про зміст, опис та порядок використання символіки області, затвердженого рішення ОСОБА_3 обласної ради від 16.03.2004р. №10/8 із змінами, внесеними рішеннями ОСОБА_3 обласної ради від 05.04.2013р. №18/13, просимо вас розглянути можливість використання ОСОБА_3 області у композиції наданих етикеток з комерційною метою та надати дозвіл на таке використання.
Отже, згідно вказаного листа до складу етикеток для продукції серії “ОСОБА_7 Вірність традиціям” та “ЕТНОС ПОЛІССЯ Вірність традиціям” включено зображення ОСОБА_3 області. Відтак, якщо брати до уваги наведене в листі, враховуючи висновки Верховного Суду України можна припустити, що при виготовленні продукції, а відповідно з комерційною метою, відповідач використовує місцеву символіку (герб) Волинської області.
Однак, судом встановлено, що 18.10.2013р. між ТОВ «Підприємство» Кліше» (постачальник) та ТзОВ “Галичина-Табак” (покупець) укладено договір поставки № 18-10/13 відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору виготовляти і систематично поставляти (передавати) покупцеві поліграфічну продукцію вказану в специфікації (додаток № 1 до договору) та/бо накладній та/або протоколах погодження цін, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та своєчасно оплатити такий товар.
Відповідно до п.1.2. договору, найменування продукції: етикеточна продукція.
11.10.2013р. між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» (постачальник) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (покупець) укладено договір поставки № 11/10/13 відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар (таропакувальні матеріали для розливу алкогольних напоїв), кількість і номенклатура якого визначається в специфікації на відповідну партію товару, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.
15.11.2013р. між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» (Замовник) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (виконавець) укладено договір про виробництво й поставку алкогольних напоїв відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю здійснити виробництво алкогольних напоїв, зокрема горілки «Етнос Волинь», з використання рецептур, а виконавець зобов'язується виготовити продукцію в обсягах і на умовах, визначених замовником у заявці на виробництво, і відповідно до положення цього договору.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до інформації, нанесеної на етикетках у нижній частині продукції серії "ОСОБА_7 Вірність традиціям" та "ЕТНОС ПОЛІССЯ Вірність традиціям" виробником вказаної продукції є ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” (м.Львів, вул.Волинська, 10а), замовником виробництва є Луцька філія ТзОВ "Галичина-Табак" (м.Луцьк, вул.Рівненська, 44).
Відповідно до п.2.1. договору про виробництво й поставку алкогольних напоїв, виконавець зобов'язується виконати вказівки замовника з виробництва продукції з дотриманням попередньо заявленого замовником товарного іміджу продукції (щодо вигляду, пляшки, етикетки, кришки, ящика та інших пакувальних матеріалів), і передати її замовнику.
Згідно п.2.2. договору виконавець зобов'язується не відступати від вимог замовника (заявки замовника) щодо якості та кількості продукції.
Пунктом 4.2. договору визначено, що у випадку виникнення будь-яких спорів з приводу законності використання рецептур та/або об'єктів інтелектуальної чи промислової власності, пов'язаних із виробництвом горілок передбачених цим договором, усі фінансові санкції та усю відповідальність чи можливі негативні наслідки пов'язані з використанням рецептур чи об'єктів інтелектуальної чи промислової власності нестиме замовник.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, замовником горілчаної продукції серії "ЕТНОС ОСОБА_7 ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ" є ТзОВ "Галичина-Табак", і як вбачається з вищенаведеного, зовнішній вигляд такої продукції, зокрема вигляд етикеток, визначається замовником, а відповідач, як виконавець (виробник), дотримуючись умов договору та вказівок замовника ТзОВ "Галичина-Табак", зокрема щодо зовнішнього вигляду продукції тощо, зобов'язаний лише виготовити та передати алкогольну продукцію не відступаючи від вимог замовника. Водночас, у випадку виникнення будь-яких спорів з приводу законності використання рецептур та/або об'єктів інтелектуальної чи промислової власності, в силу п.4.2. договору, відповідальність несе ТзОВ "Галичина-Табак". Доказів реалізації вказаної алкогольної продукції самим відповідачем матеріали справи не містять.
Посилаючись на положення статей 1 та 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» позивач зазначає, що при використанні відповідачем герба Волинської області при виготовленні та реалізації горілки, останнім вчиняється акт недобросовісної конкуренції, що суперечать торговим та чесним звичаям у господарській діяльності.
За твердженням позивача, внаслідок відсутності дозволу на використання герба Волинської області відповідач приписує собі права, яких не має, відтак споживачі горілчаної продукції по зовнішньому її вигляду можуть вважати, що відповідачем як виробником цієї продукції було отримано такий дозвіл, відповідно така інформація вводить споживачів в оману.
Як було встановлено вище, зовнішній вигляд продукції, зокрема вигляд етикеток, визначається замовником ТзОВ "Галичина-Табак", а відповідач, як виконавець, дотримуючись умов договору та вказівок замовника ТзОВ "Галичина-Табак", зокрема щодо зовнішнього вигляду продукції тощо, зобов'язаний лише виготовити та передати алкогольну продукцію не відступаючи від вимог замовника. Відтак, за обставин встановлених вище, суд погоджується з доводами відповідача, що він як виробник горілчаної продукції, діючи в межах виконання умов договору, не використовує місцеву символіку Волинської області з комерційною метою, проте з метою одержання прибутку, тобто з комерційною метою, виготовляє та передає алкогольну продукцію її замовнику ТзОВ "Галичина-Табак", використовуючи при цьому зареєстрований знак для товарів і послуг який дає право на маркування відповідного товару.
З огляду на викладене, позивачем не доведено вчинення відповідачем дій які можна розцінювати як акт недобросовісної конкуренції, що суперечать торговим та чесним звичаям у господарській діяльності. Разом з тим, на думку суду, інформація яка міститься на етикетках поширюється не відповідачем. Інформація на етикетках про те, що відповідач є виробником товару, є такою, що не вводить в оману.
До вищенаведеного слід зазначити, що 10.12.2014р. Державною службою інтелектуальної власності, відповідно до вимог Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” видано свідоцтво України №194394 на знак для товарів і послуг “ОСОБА_7 горілка” (комбіноване позначення), а також рішення про видачу Патенту України № 42697 від 08.12.2014р. на промисловий зразок Етикету, словесна частина якого містить: “ОСОБА_7 ВІРНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ”. Власниками свідоцтва є фізичні особи ОСОБА_9 та ОСОБА_10, власником патенту є фізична особа ОСОБА_10
Відповідно до ст.421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Згідно ч.1 ст.424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно ч.3 ст.426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1107 ЦК України однією з підстав розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності є ліцензійний договір.
Згідно ч.1 ст.1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі ліцензійного договору про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг, укладеного 10.12.2014р. між ТзОВ "Науково-виробниче підприємство “Гетьман” та фізичними особами ОСОБА_9 і ОСОБА_10 отримав право на використання Торговельної марки щодо усіх товарів і послуг, згідно переліку товарів і послуг, зрупованих за класами Міжнародної класифікації товарів і послуг зазначених у свідоцтві на знак для товарів і послуг, зареєстрованому в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.12.2014р. Державною службою інтелектуальної власності України за №194394.
Крім того, відповідач на підставі ліцензійного договору про надання дозволу на використання промислового зразка, укладеного 12.01.2015р. між ТзОВ Науково-виробниче підприємство “Гетьман” та фізичною особою ОСОБА_9 отримав невиключну ліцензію (невиключні права) на використання Промислового зразка, який охороняється Патентом №28729 з метою виготовлення, тиражування, подальшого продажу і іншого введення в господарський обіг етикетки для лікеро-горілчаних виробів "ОСОБА_7 ВІНІСТЬ ТРАДИЦІЯМ".
Слід зазначити, що відповідач у встановленому законодавством порядку, отримав ліцензію №617 на виробництво алкогольних напоїв, термін дії якої з 26.09.2012р. до 26.09.2017р. Додатком до вказаної ліцензії відповідачу надано дозвіл на виробництво ДСТУ 4256:2003 Горілки і горілки особливі. Технічіні умови. Горілки “Етнос Волинь”. Горілок особливих: “ОСОБА_7 Полісся Особлива”, “ОСОБА_7 Полісся Житня”, “ОСОБА_7 Полісся Медова з Липою”, “ОСОБА_7 Полісся Оригінальна”, “ОСОБА_7 Полісся На березових бруньках”. Надано дозвіл на використання знаків для товарів і послуг вищевказаних горілок.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, а отже позовна вимога про заборону ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” використовувати герб Волинської області для позначення алкогольної продукції при її виготовленні та реалізації, та вимога зобов'язати ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” знищити наявні у нього етикетки для горілчаних виробів, на які неправомірно нанесено герб Волинської області є необґрунтованими та безпідставними, а відтак позов задоволенню не підлягає.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судовий збір згідно ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
складено 18.07.2016р.
Головуючий суддя Петрашко М.М.
Суддя Ділай У.І.
Суддя Щигельська О.І.