Кіровоградської області
20 липня 2016 рокуСправа № 912/2074/16
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2074/16
за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Богнер", с. Богданівка, Петрівський район, Кіровоградська область
до відповідача: Богданівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, с. Богданівка, Петрівський район, Кіровоградська область
про стягнення 160 200,06 грн
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - ОСОБА_1, голова Богданівської сільської ради; ОСОБА_2, представник, довіреність № 142 від 22.04.16.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне сільськогосподарське підприємство "Богнер" (далі - ПСП "Богнер", позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Богданівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області (далі - Богданівська сільська рада, відповідач) 160 200,06 грн безпідставно сплаченої орендної плати.
В обґрунтування підстав позову позивач вказав, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 02.03.2010 продовжував сплачувати орендну плату за землю за відсутності на те правових підстав, а тому вказані кошти підлягають поверненню згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 25.05.2016 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/2074/16.
Відповідачем позов заперечено з тих підстав, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі від 02.03.2010 земельну ділянку не повернув та продовжив нею користуватися, а тому сплачені позивачем як орендна плата кошти не підлягають поверненню згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України (відзив, а.с. 90-92).
Клопотання відповідача від 14.06.2016 про відкладення розгляду справи та витребування доказів, які надійшли поштою (а.с. 109, 111), були розглянуті господарським судом згідно ухвали від 15.06.2016 при їх надходженні засобами електронного зв'язку (а.с. 32 на звороті, а.с. 33).
В судовому засіданні 08.07.2016 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представником позивача в судовому засіданні 08.07.2016 позовні вимоги згідно поданого позову підтримано повністю; представниками відповідача заперечено у задоволенні позовних вимог.
Після відкладення розгляду справи представник позивача в судове засідання 20.07.2016 не з'явився, причини неявки господарському суду не повідомлено. При цьому, позивач належним чином повідомлений про проведення судового засідання 20.07.2016, так як представник позивача приймав участь в судовому засіданні 08.07.2016, в якому за клопотанням останнього господарський суд відклав розгляд справи до 20.07.2016.
Разом з цим, під час проведення судового засідання 20.07.2016 від позивача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набранням законної сили вироку Олександрійського міськрайсуду Кіровоградської області від 04.03.2016.
Враховуючи належне повідомлення позивача про дату, час і місце проведення судового засідання, відсутність підстав для відкладення розгляду справи та з огляду на граничні строки вирішення спору, господарський суд вважає можливим розглянути справу в судовому засіданні 20.07.2016 за відсутності представника позивача та за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, господарський суд
02.03.2010 між Богданівською сільською радою (орендодавець) та ПСП "Богнер" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивачеві передано в строкове платне користування земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва загальною площею 58,84 га (а.с. 8-10).
Як слідує з додатку до вказаного договору оренди землі, передані за договором земельні ділянки є невитребуваними земельними частками (паї) громадян відповідно до вказаного в додатку списку (а.с. 10 на звороті).
Договір зареєстровано у Богданівській сільській раді 02.03.2010 за № 4.
Строк дії вказаного договору 1 рік, а отже у зв'язку з відсутністю доказів пролонгації такого договору в порядку, встановленому законодавством, що діяло на час закінчення його строку, слід дійти висновку, що даний договір припинив свою дію 02.03.2011.
Між тим, як слідує з матеріалів справи, позивач після 02.03.2011 продовжував сплачувати на рахунок Богданівської сільської ради грошові кошти з призначенням платежу: "орендна плата за договором оренди землі від 02.03.2010" (а.с. 11-28), які, як вважає позивач, підлягають поверненню згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України
При розгляді справи господарський суд враховує наступне.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Стаття 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням.
Закон України "Про плату за землю", який був чинним на час укладення між ПСП "Богнер" та Богданівською сільською радою договору оренди землі від 02.03.2010, встановлював, що використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Закон України "Про плату за землю" втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 N 2755-VI, який набрав чинності з 01.01.2011.
Податковий кодекс України в редакції до 01.01.2015, яка діяла в період внесення позивачем спірних платежів, встановив, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ( підпункт 9.1.10. пункту 9.1. ст. 9, підпункт 14.1.147. пункту 14.1 ст. 14).
Згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 N 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України, згідно яких передбачено, що плата за землю є обов'язковим платежем у складі податку на майно, що належить до місцевих податків, і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ( підпункту 10.1.1. пункту 10.1. ст. 10, підпункту 14.1.147. пункту 14.1 ст. 14).
Податковим кодексом України (тут і надалі - в чинній редакції та в редакції, яка діяла в період сплати позивачем спірних платежів) встановлено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу). Подібне визначення міститься і у ст. 21 Закону України "Про оренду землі".
Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.
Згідно ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, з урахуванням граничних меж річної суми платежу, визначеної вказаною нормою.
Відповідно до Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (ст. 32). У разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (ст. 34).
Таким чином, у зв'язку з припиненням договору оренди землі від 02.03.2010 через закінчення строку, на який його було укладено, в ПСП "Богнер" виник обов'язок повернути відповідну земельну ділянку Богданівській сільській раді.
Між тим, як слідує з пояснень Богданівської сільської ради та що не спростовується позивачем у справі, після закінчення строку дії договору оренди землі від 02.03.2010 ПСП "Богнер" не повернув земельну ділянку та продовжив нею користуватися.
Згідно пункту 287.1. ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
На підставі викладеного, враховуючи, що ПСП "Богнер" продовжив фактичне користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 02.03.2010, твердження позивача, що сплачені як орендна плата за землю грошові кошти є безпідставно набутим відповідачем майном, яке підлягає поверненню згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, є необґрунтованим. Згідно наведених вище положень Податкового кодексу України (ст. 287) позивач зобов'язаний сплачувати плату за землю за фактичний період перебування землі у користуванні.
Окрім того, згідно відомостей Петрівського відділення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, наданих за запитом господарського суду, ПСП "Богнер" самостійно обчислював суму податку - плату за землю, до якої включено також сплачені спірні суми, та подавав відповідні податкові декларації до контролюючого органу (а.с. 65-88).
Отже, оскільки спірні кошти обліковані та сплачені ПСП "Богнер" як сума податку (плата за землю), то такі кошти не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави. Положення ст. 1212 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися як підстава для повернення сум сплачених податків.
Також не є підставою для висновку про безпідставність сплачених коштів факт стягнення з ПСП "Богнер" згідно вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.03.2016 у справі № 400/1368/14-к шкоди на користь держави в особі Богданівської сільської ради, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 206 477,55 грн (а.с. 36-46).
Вказані грошові кошти - шкода та безпідставно набуті грошові кошти є абсолютно різними за своїм правовим значенням. Стягнення з ПСП "Богнер" шкоди не виключає зазначених вище правових підстав для сплати спірних коштів.
З підстав наведеного також не підлягає задоволенню клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.03.2016 у справі № 400/1368/14-к.
Так, за правилами частини 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Згідно частини четвертої ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.03.2016 у справі № 400/1368/14-к встановлено обставини самовільного зайняття ПСП "Богнер" земельних ділянок, серед яких і земельна ділянка, що перебувала в оренді позивача за договором від 02.03.2010.
Однак обставини фактичного зайняття земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі від 02.03.2010 ПСП "Богнер" у справі № 912/2074/16 не заперечуються та будь-якими доказами не спростовуються. Розгляд справи № 912/2074/16 не стосується правових наслідків дій керівника ПСП "Богнер" ОСОБА_3, стосовно якої ухвалено зазначений вирок.
Стягнута за вироком з ПСП "Богнер" шкода є відповідальністю за самовільне зайняття земельної ділянки, тоді як сплата позивачем грошових коштів, що є предметом стягнення в господарській справі, незалежно від наявності чи відсутності підстав для їх сплати, не підпадає під кваліфікацію відповідальності. Стягнення шкоди не впливає на наявність чи відсутність підстав для сплати позивачем спірних коштів.
У зв'язку з наведеним господарський суд не встановив підстав для зупинення провадження у справі № 912/2074/16 до набрання законної сили вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.03.2016 у справі № 400/1368/14-к та відхиляє клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ПСП "Богнер" про стягнення з Богданівської сільської ради 160 200,06 грн, як безпідставно сплаченої орендної плати, задоволенню не підлягають.
Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача у справі.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25.07.2016.
Суддя В.В.Тимошевська