Справа №521/6189/16-ц
Провадження №2/521/3101/16
14 липня 2016 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Поліщук І.О.,
при секретарі - Святецькій І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград», ОСОБА_3 про визнання інвестиційного договору удаваним, визнання майнових прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград», ОСОБА_3 про визнання інвестиційного договору удаваним, визнання майнових прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, уточнивши який просили суд визнати майнові права за ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на 2-х кімнатну квартиру, буд. № 6 на 13-му жилому поверсі, 10-му загальному (отм. 18,0 кв.м.) 24-ти поверхового будинку, 2-ї черги, загальною площею 78,95 кв.м. в жилому комплексі «Золоте руно», що розташований на перетині вул. Малиновського та Люстдорфської дороги; визнати майнові права за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на 3-х кімнатну квартиру буд. № 3 на 22 загальному 19 жилому поверсі (отм. 66,00м) 24-ти поверхового будинку 2 черги загальною площею 119,5 м. кв. в жилому комплексі «Золоте руно», що розташований на перетині вул. Малиновського та Люстдорфської дороги; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 у рівних частках моральну шкоду у сумі 2 000 000 грн.; стягнути з ТОВ «Златоград» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 у рівних частках моральну шкоду у сумі 2 000 000 грн.. Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 25.06.2005 року між нею, ОСОБА_1 та ТОВ «Златоград» в особі директора ОСОБА_3 було укладено інвестиційний договір №25/06 ИМ, відповідно до п.1 якого інвестор здійснює внесок інвестиції у вигляді особистих (позичених) грошових коштів, а підприємство здійснює будівництво житлового комплексу «Золотое Руно» по вул. Маршала Малиновського, МРН «Д», обмеженого вул. Маршала Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфською дорогою. Індивідуальним об'єктом інвестування є 2-х кімнатна квартира, будівельний № 6 на 13-му загальному 10-му житловому поверсі (отм. 39,00 кв.м.) 24-ти поверхового будинку, 2-ї черги, загальною площею 78,95 кв.м.. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди до інвестиційного договору №25/06 ИМ, сума договору інвестування на момент його укладення складає 33 949,00 доларів США, що еквівалентно 171612 гривень. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 213 від 29.06.2005 року позивачка сплатила 171612,00 грн.. 23.08.2005 року між ним, ОСОБА_2 та ТОВ «Златоград» в особі директора ОСОБА_3 було укладено інвестиційний договір №23/08 ИМ, відповідно до п.1 якого інвестор здійснює внесок інвестиції у вигляді особистих (позичених) грошових коштів, а підприємство здійснює будівництво житлового комплексу «Золотое Руно» по вул. Маршала Малиновського, МРН «Д», обмеженого вул. Маршала Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфською дорогою. Індивідуальним об'єктом інвестування є 3-х кімнатна квартира, будівельний № 3 на 22-му загальному 19-му житловому поверсі (отм. 66,00 кв.м.) 24-ти поверхового будинку, 2-ї черги, загальною площею 119,5 кв.м.. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди до інвестиційного договору №23/08 ИМ, сума договору інвестування на момент його укладення складає еквівалент 54970,00 доларів США, що еквівалентно 277599 гривень (курс долара до гривні дорівнює: 100 дол. США = 505 грн.). Згідно до довідки виданої ОСОБА_2 головним бухгалтером та директором ТОВ «Златоград» від 05.06.2007 року, в ому, що інвестиційні кошти за інвестиційним договором №23/08 ИМ від 23.08.2005 року внесені в касу ТОВ «Златоград» у сумі 277596,38 гривень, що еквівалентно 54970,00 дол. США та відповідає умовам договору. Початок будівництва був запланований в серпні 2005 року, а завершення в грудні 2007 року, здача в експлуатацію - 2008 рік. Однак об'єкт будівництва, в якому розташовані об'єкти інвестування в експлуатацію не введений. Цей факт порушує права позивачів, як добросовісних інвесторів, оскільки вони не отримали те, на що розраховували, укладаючи договір. Посилаючись на викладене позивачі вимушені звернутись з даним позовом до суду.
Представник позивачки ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву в якій просила суд розглянути справу за її відсутності.
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву в якій просила суд розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача ТОВ «Златоград» в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала до суду письмові заперечення в яких заперечувала проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що в інвесторів виникли інвестиційні права, а не майнові. Майнове право, на її думку, це право очікування. Та посилалась на те, що зобов'язання за договорам не виконали ОМР та УКБ ОМР.
Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
25.06.2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Златоград» в особі директора ОСОБА_3 було укладено інвестиційний договір №25/06 ИМ, відповідно до п.1 якого інвестор здійснює внесок інвестиції у вигляді особистих (позичених) грошових коштів, а підприємство здійснює будівництво житлового комплексу «Золотое Руно» по вул. Маршала Малиновського, МРН «Д», обмеженого вул. Маршала Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфською дорогою. Індивідуальним об'єктом інвестування є 2-х кімнатна квартира, будівельний № 6 на 13-му загальному 10-му житловому поверсі (отм. 39,00 кв.м.) 24-ти поверхового будинку, 2-ї черги, загальною площею 78,95 кв.м.. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди до інвестиційного договору №25/06 ИМ, сума договору інвестування на момент його укладення складає 33 949,00 доларів США, що еквівалентно 171612 гривень. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 213 від 29.06.2005 року позивачка сплатила 171612,00 грн..
23.08.2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Златоград» в особі директора ОСОБА_3 було укладено інвестиційний договір №23/08 ИМ, відповідно до п.1 якого інвестор здійснює внесок інвестиції у вигляді особистих (позичених) грошових коштів, а підприємство здійснює будівництво житлового комплексу «Золотое Руно» по вул. Маршала Малиновського, МРН «Д», обмеженого вул. Маршала Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфською дорогою. Індивідуальним об'єктом інвестування є 3-х кімнатна квартира, будівельний № 3 на 22-му загальному 19-му житловому поверсі (отм. 66,00 кв.м.) 24-ти поверхового будинку, 2-ї черги, загальною площею 119,5 кв.м.. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди до інвестиційного договору №23/08 ИМ, сума договору інвестування на момент його укладення складає еквівалент 54970,00 доларів США, що еквівалентно 277599 гривень (курс долара до гривні дорівнює: 100 дол. США = 505 грн.). Згідно до довідки виданої ОСОБА_2 головним бухгалтером та директором ТОВ «Златоград» від 05.06.2007 року, в ому, що інвестиційні кошти за інвестиційним договором №23/08 ИМ від 23.08.2005 року внесені в касу ТОВ «Златоград» у сумі 277596,38 гривень, що еквівалентно 54970,00 дол. США та відповідає умовам договору.
06.08.2003 року між ТОВ «Златоград» та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради було укладено інвестиційно-підрядний договір, предметом якого є співпраця сторін по будівництву вищезазначеного жилого комплексу «Золоте руно», крім того згідно цього Договору УКБ ОМР є ЗАМОВНИКОМ будівництва об'єкту інвестування, та взяло на себе низку зобов'язань, що стосується контролю за будівництвом, відселення мешканців, та багато інших.
Позивачі вирішили придбати цю квартиру з тієї причини, що Замовником будівництво виступало - місто в особі УКБ Одеської міської ради.
ТОВ «Золоте руно» зобов'язання за Інвестиційним Договором не виконало, взагалі, кошти, які позивачі вклали у якості інвестиції не повернули, дім не збудовано, директор ТОВ «Златоград» на даний час осуджена на 10 років до позбавлення волі за шахрайство з нерухомістю, на даний час також триває кримінальне провадження, за яким позивачів визнано потерпілими, директор ТОВ «Златоград» знаходиться в Одеському СІЗО та чекає винесення вироку по кримінальному провадженню відкритому за ознаками шахрайства з жилим комплексом «Золоте руно». Неодноразові звернення до директора Відповідача ТОВ «Золоте руно» не скінчилися ні чим, будівництво не проводиться, гроші не повернуті.
Управління Капітального Будівництва Одеської ОСОБА_5 в особі його керівництва неодноразово зустрічалось з позивачами та іншими інвесторами, ми направляли листи з численними проханнями розібратися у ситуації та здійснити заходи контролю та впливу на ТОВ «Златоград» або оказати нам, постраждалим інвесторам, допомогу у вирішенні цього питання, однак УКБ ОМР та ОМР проявляє грубу та противоправну бездіяльність у цьому питанні, нічим не допомагає, крім того не виконує свої зобов'язання за інвестиційно-підрядним договором, чим унеможливлює подальше будівництво об'єкту інвестування.
Оскільки відповідачі не виконали своїх зобов'язань щодо передачі майна у власність позивачам, Відповідачі фактично визнають майнові права на об'єкт нерухомого майна, які позивачам належать за законом.
Позивачами було виконано умови Інвестиційного договору про інвестування у житлове будівництво, а тому за умовами договору до позивачів повинні перейти майнові права на об'єкт інвестування.
Згідно ч.5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами інвестицій відповідно до законодавчих актів України.
Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Згідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1.07.2004 р. з відповідними змінами, однією з підстав для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно є наявність акту прийому нерухомого майна до експлуатації.
Судом встановлено, що об'єкт інвестування є незавершеним будівництвом, акт про прийняття його в експлуатацію не видавався, технічний паспорт на зазначену позивачем квартиру не виготовлявся.
Оскільки оформлення права власності на інвестоване житлове приміщення пов'язане з введенням будинку в експлуатацію, право власності на об'єкт незавершеного будівництва на даний час та за цих обставин виникнути не може.
Згідно ч.1 ст. 620 ЦК України у разі невиконання обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками за ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Оскільки п. 1.4 укладеного договору передбачено зобов'язання відповідача збудувати та передати у власність інвестору об'єкт інвестування, останній на час розгляду справи не переданий іншій особі у власність або в користування, позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати умови договору та передати позивачу у власність квартиру підлягають задоволенню.
Разом з тим такий договір може бути доказом для суду як підтвердження укладеного інвестиційного договору у формі договору купівлі-продажу майнового права й права власності на об'єкт договору, що виникне в майбутньому. Таке твердження обґрунтоване наступним.
Відповідно до статті 655 ЦК, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншої сторони (покупця), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Крім того, стаття 656 ЦК передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, що є в продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, знайдений) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути також майнові права.
Крім того, у відповідності зі статтею 669 ЦК кількість товару, що продається, установлюється в договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до статті 657 ЦК, для договорів купівлі-продажу майнових прав (навіть у випадку, якщо майнове право буде засвідчувати в майбутньому право власності на нерухоме майно) не встановлена обов'язкова нотаріальна форма.
З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що з укладенням вищезазначеного попереднього договору виникає прихований договір купівлі-продажу. Тому що властиві договорам купівлі-продажу істотні умови (предмет і вартість) сторони погодили в попередньому договорі.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 218 ЦК заперечення однієї зі сторін факту здійснення угоди або заперечування окремих її частин може обґрунтовуватися письмовими доказами, коштами аудіо-відеозапису й ін. Рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків.
Аналіз цієї статті дозволяє говорити про те, що вона містить кілька норм права. Приписання про заборону суду при винесенні рішення брати до уваги показання свідків міститься в нормі, що визначає припустимі засоби доведення при запереченні факту здійснення угоди. Таким чином, зазначені обмеження засобів доведення й застосування доказів у рішенні суду стосується винятково заперечень сторін проти угоди.
Виходячи із цього, доведення факту здійснення й укладення угоди не обмежується певними засобами доведення. З огляду на вищевикладене й керуючись частиною 2 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, можна вважати показання під час судового розгляду справи позивача («інвестора») про те, що він має намір саме придбати квартиру, що виникне в майбутньому (майнові права), достатнім джерелом доведення того, що попередній договір є удаваним договором, спрямованим на приховання інвестиційного договору у формі договору купівлі-продажу майнових прав.
Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).
Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку (п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачам належать майнові права на об'єкти соціально-культурного призначення, що будуються, в тому числі і на спірний об'єкт.
Частина 2 ст. 190 ЦК України визначає правовий режим речі на майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, якщо договір визначає момент переходу права власності на майно до набувача, - застосовуються правила договору.
Виходячи зі змісту наведеної вище ч. 4 ст. 12 ЦК, термін «майнове право» стосується операцій, які прямо або побічно пов'язані з майном, здатні задовольнити майнові потреби особи. Що спростовує посилання Відповідача ОСОБА_3 про те, що майнове право це лише право очікування.
Відповідно до статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, зокрема гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. З наведеного вище можна зробити висновок про те, що майнові права виступають одним з об'єктів цивільного обігу, який відрізняється від речей, майна, об'єктів інтелектуальної власності.
Відповідно до положень статті 190 ЦК України майнові права охоплюють не тільки права вимоги, що виникають із зобов'язань, але й право власності, речові права тощо.
Майнові права можуть визначатись як суб'єктивне право учасників цивільних правовідносин, пов'язане з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
В силу вимог п. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.
За таких обставин, проаналізувавши вищевказані вимоги діючого законодавства та матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивач мав право на звернення до суду за захистом свого права у відповідності до ст. 16 ЦК України.
Відповідно до норми статті 331 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою (на кошти цієї особи), набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
У даному випадку, факт фінансування будівництва спірного об'єкта позивачем підтверджується платіжними дорученнями (наявні в матеріалах справи).
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України, тобто об'єкти та результати інвестицій є власністю інвестора.
Отже, виходячи з аналізу положень законодавства України, позивач має право власності на майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, які він (позивач) бажає трансформувати в право власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до частини 2 статті 144 Господарського кодексу України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом, що узгоджується із положенням статті 182 ЦК України.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для реєстрації права власності, в тому числі і на об'єкти, будівництво яких не завершено, є рішення судів, що набрали законної сили.
Згідно ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі право власності на нерухоме майно.
Відповідно до Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» N 800-VI від 25 грудня 2008 року суб'єктам господарської діяльності дозволяється проводити державну реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на об'єкти незавершеного будівництва та їх частини.
Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. N 1952-IV, що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 Цивільного процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності на об'єкт нерухомості за конкретним суб'єктом.
Судове рішення є правовстановлюючим документом також в розумінні положень ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Відповідно до посилань ОСОБА_3 про те що у всьому винні державні органи, що це штучно створена ситуація суд вважає, що це не має відношення до справи.
Відповідно до стягнення моральної шкоди, то ці вимоги не обґрунтовані, можуть бути заявлені на підставі вироку, у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 57-60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, Закону України «Про інвестиційну діяльність», ч.2 ст. 331, ст. ст. 334, 526, 530, ч.1, 2 ст. 620, ст. 876, 1173 ЦК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград», ОСОБА_3 про визнання інвестиційного договору удаваним, визнання майнових прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати майнові права за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на індивідуальний об'єкт інвестування у вигляді 2-х кімнатну квартиру, будівельний № 6 на 13-му загальному, 10-му житловому поверсі (отм. 39,00 м.) 24-ох поверхового будинку, 2-ї черги, загальною площею 78,95 м.кв. в житловому комплексі «Золотое Руно» за адресою: вул. Маршала Малиновського, МРН «Д», обмеженого вул. Маршала Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфською дорогою, в м. Одеса.
Визнати майнові права за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5) на 3-х кімнатну квартиру будівельний № 3 на 22-му загальному, 19 житловому поверсі (отм. 66,00 м.) 24-ох поверхового будинку 2 черги загальною площею 119,5 м.кв. в житловому комплексі «Золотое Руно» за адресою: вул. Маршала Малиновського, МРН «Д», обмеженого вул. Маршала Малиновського, пров. Хвойний, вул. Багрицького та Люстдорфською дорогою, в м. Одеса.
В задоволені інших позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси.
Головуючий: