Кодимський районний суд Одеської області
Справа № 503/1205/16-ц
Провадження №2/503/582/16
18.07.2016 року м.Кодима Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Сопільняка О.М.,
при секретарі Вдовиченко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кодима Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області про поновлення строку позовної давності, встановлення факту прийняття спадщини та спадкування права на земельну частку (пай),
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області про поновлення строку позовної давності, встановлення факту прийняття спадщини та спадкування за законом права на земельну частку (пай), яка залишилось після смерті її дядька - ОСОБА_2.
В позовній заяві вказала, що 04 серпня 1999 року помер її дядько ОСОБА_2, після смерті якого залишилась спадщина у вигляді земельної частки (паю) із земель Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області.
Вона є єдиним спадкоємцем спадщини померлого дядька за законом, у відповідності з вимогами ст.549 ЦК УРСР прийняла спадщину, оскільки фактично вступила у володіння та користування належним йому майном, однак через сплив тривалого часу з дня відкриття спадщини нотаріус відмовила у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, тому просила позов задовольнити, оскільки вона позбавлена можливості в позасудовому порядку захистити своє порушене право.
В судове засідання позивач не явилась, надавши до суду заяву про розгляд справи без неї. В цій заяві свої позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області в судове засідання також не з'явився, надавши до суду заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_1 та розгляд справи без його участі (заява №02-16/334 від 12 липня 2016 року).
Згідно з ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, вправі заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з цим суд вважає можливим розглянути вказану цивільну справу без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши позовну заяву позивача, а також письмові докази, що є в справі, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону і не порушує прав та інтересів сторін та третіх осіб, відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України вважає можливим позов задовольнити у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтею 257 ЦК України, який набув чинності 01 січня 2004 року (ст.71 ЦК України в ред.1963 року) встановлений трирічний строк позовної давності для захисту порушеного права.
Початок перебігу строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто коли особа дізналась про порушення свого права.
ОСОБА_2 помер 04 серпня 1999 року, з позовом до суду позивач звернулась лише 06 липня 2016 року, пропустивши, при цьому, строк позовної давності.
Порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності.
Через втрату оригіналу сертифікату про право на земельну частку (пай) та його тривалі пошуки позивач своєчасно не звернулась до суду з позовом про захист свого порушеного права, а тому причину пропуску нею строку позовної давності суд визнає поважною та поновлює цей строк.
Визначаючи якими правовими нормами слід керуватися при вирішенні зазначеного спору (зокрема, нормами ЦК Української РСР в ред.1963 року чи ЦК України в ред.2004 року), суд виходить з наступного.
Відповідно до п.4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року, норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року. Правила Книги 6 цього кодексу застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим кодексом чинності.
Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.1 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах по спадкування» роз'яснив, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР, якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз.14 п.1 Інформаційного листа №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, вказав, що у відповідності з п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила книги шостої ЦК можуть застосовуватись лише до спадщини, яка відкрилась після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким із спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.ст.529-531 ЦК УРСР.
Таким чином, строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 закінчився 04 лютого 2000 року, тобто до набуття чинності Цивільним кодексом України, а тому застосуванню для вирішення заявленого позову підлягають норми Цивільного кодексу УРСР, який втратив чинність з 01 січня 2004 року, але був чинним на момент виникнення та існування спірних правових відносин.
Відповідно до ст.ст.525 та 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття - останнє постійне місце проживання спадкодавця.
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв (ч.1 ст.548 ЦК УРСР).
Підставою для задоволення свого позову позивач ОСОБА_1 у позовній заяві вказала фактичний вступ у володіння та управління спадковим майном, здійснений одразу після смерті ОСОБА_2
За змістом п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. При цьому, такі дії мають бути вчинені протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця (ч.2 ст.549 ЦК УРСР).
Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджуються копією рішення Кодимського районного суду Одеської області від 02 червня 2016 року (справа №503/911/16-ц).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер 04 серпня 1999 року (свідоцтво про смерть І-ЖД №175510, видане 04 серпня 1999 року Загнітківською сільською радою Кодимського району Одеської області, актовий запис про смерть №44 від 04 серпня 1999 року).
За життя померлий отримав право на земельну частку (пай) із земель, що перебували у колективній власності КСП «Загнітківське» с.Загнітків Кодимського району Одеської області.
Зазначене право ОСОБА_2 посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0235272, виданим 28 серпня 1996 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області.
Окрім цього, право померлого за зазначену земельну частку (пай) підтверджується і довідкою відділу Держгеокадастру в Кодимському районі Одеської області №29-1516-0.13-1166/2-16 від 23 червня 2016 року.
До своєї смерті ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку не отримав, відтак, до складу його спадщини ввійшло право на цю земельну частку (пай).
Судом на підставі довідок Загнітківської сільської ради Кодимського району №1338 та 1339 від 06 травня 2016 року та №1637 від 22 червня 2016 року, встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживала разом з померлим, здійснювала постійний догляд за ним, після його смерті доглядає та утримує належне йому майно, всі належні померлому правовстановлюючі документи знаходяться у неї, що за змістом п.1 ч.1 та ч.2 ст.549 ЦК України є свідченням прийняття нею спадщини померлого ОСОБА_2
Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» №4 від 24 червня 1983 року, (втратила чинність, але роз'яснювала спірні правові відносини на момент їх виникнення та існування), якщо позивач протягом встановленого строку для прийняття спадщини вступив в управління та володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права власності на спадкове майно.
Отже, встановивши факт прийняття позивачем ОСОБА_1 спадщини після смерті дядька ОСОБА_2, суд вважає можливим позов задовольнити, оскільки за нормами ст.549 ЦК України в ред.1963 року позивач є такою, що у передбаченому законом порядку прийняла цю спадщину.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.174, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області про поновлення строку позовної давності, встановлення факту прийняття спадщини та спадкування права на земельну частку (пай) задовольнити.
Визнати поважною причину пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності та поновити цей строк.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_2, який помер 04 серпня 1999 року.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), розміром 2.29 умовних кадастрових гектари члена колективного сільськогосподарського підприємства "Загнітківське" с.Загнітків Кодимського району Одеської області, яка відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0235272, виданого 28 серпня 1996 року Кодимською районною державною адміністрацією, належала ОСОБА_2, померлому 04 серпня 1999 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Сопільняк О.М.